П О С Т А Н О В А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 березня 2007 року
м. Київ
Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Шицького I.Б.,
суддів:
Барбари В.П., Гуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Колесника П.I.,
Новікової Т.О., Потильчака О.I., Черногуза Ф.Ф., Щотки С.О.,
за участі представників:
закритого акціонерного товариства "Торговий дім "Юг" -
ОСОБА_1, ОСОБА_2,
акціонерного комерційного банку "Промислово-фінансовий
банк" -
ОСОБА_3,
арбітражного керуючого -
ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
закритого акціонерного товариства "Торговий дім "Юг" та відкритого
акціонерного товариства "Торговий дім "Укртатнафта-Київ" на
постанову Вищого господарського суду України від 14 листопада 2006
року у справі №23/222 ( rs271303 ) (rs271303)
за заявою відкритого
акціонерного товариства "Торговий дім "Укртатнафта-Київ" про
банкрутство,
в с т а н о в и л а:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24 квітня 2002
року порушено провадження у справі №23/222 ( rs271303 ) (rs271303)
про
банкрутство відкритого акціонерного товариства "Торговий дім
"Укртатнафта-Київ".
Ухвалою цього ж суду від 20 серпня 2002 року за результатами
попереднього засідання визнано вимоги ряду кредиторів боржника і
затверджено реєстр цих вимог, у тому числі визнано вимоги
акціонерного комерційного банку "Промислово-фінансовий банк" на
суму 428 244 грн. 51 коп. та 3 111 510,15 доларів США.
Постановою Господарського суду міста Києва від 17 грудня 2003
року відкрите акціонерне товариство "Торговий дім
"Укртатнафта-Київ" визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну
процедуру. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого
ОСОБА_4, якого, крім іншого, зобов'язано провести ліквідаційну
процедуру та надати господарському суду звіт і ліквідаційний
баланс відкритого акціонерного товариства "Торговий дім
"Укртатнафта-Київ". При цьому завершено підприємницьку діяльність
боржника та закінчено нарахування йому штрафних санкцій,
повноваження органів управління банкрута припинено.
У квітні 2006 року акціонерний комерційний банк
"Промислово-фінансовий банк" звернувся до вказаного місцевого
господарського суду із скаргою на дії ліквідатора, посилаючись на
те, що банк є кредитором першої черги, вимоги якого забезпечені
заставою. Оскільки кошти від продажу майна боржника в порушення
вимог частини 2 статті 26, частини 1 статті 31 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
були направлені на погашення заборгованості
перед кредиторами інших черг, що призвело до неповного задоволення
грошових вимог банку, забезпечених заставою, скаржник просив суд
визнати дії ліквідатора відкритого акціонерного товариства
"Торговий дім "Укртатнафта-Київ" неправомірними.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 5 травня 2006
року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 5 вересня 2006 року, акціонерному
комерційному банку "Промислово-фінансовий банк" відмовлено у
задоволенні вказаної скарги, оскільки кредиторські вимоги,
забезпечені заставою майна боржника, мають різний статус щодо їх
погашення в залежності від внесення чи невнесення їх в державний
реєстр застав майна; затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний
баланс боржника; ліквідовано банкрута - відкрите акціонерне
товариство "Торговий дім "Укртатнафта-Київ"; зобов'язано
державного реєстратора Голосіївського району міста Києва внести
запис про припинення державної реєстрації юридичної особи -
відкритого акціонерного товариства "Торговий дім
"Укртатнафта-Київ", відповідно до вимог чинного законодавства.
Провадження у справі припинено.
Постановою Вищого господарського суду України від 14
листопада 2006 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 5
травня 2006 року та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 5 вересня 2006 року скасовано, а справу
передано на розгляд до суду першої інстанції на стадію
ліквідаційної процедури. Приймаючи зазначену постанову, суд
касаційної інстанції дійшов висновку про те, що нормами діючого
законодавства не передбачено відмінності порядку погашення вимог
кредиторів, що забезпечені заставою майна боржника, у залежності
від внесення чи невнесення відомостей про заставу до державного
реєстру застав.
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 1 лютого
2007 року за касаційними скаргами закритого акціонерного
товариства "Торговий дім "Юг" та відкритого акціонерного
товариства "Торговий дім "Укртатнафта-Київ" порушено провадження з
перегляду у касаційному порядку зазначеної постанови Вищого
господарського суду України.
У касаційних скаргах ставиться питання про скасування
оскаржуваної постанови та залишення в силі постанови суду
апеляційної інстанції. В обгрунтування скарги зроблено посилання
на невідповідність постанови Вищого господарського суду України
положенням Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та порушення судом
касаційної інстанції норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення арбітражного
керуючого, представників закритого акціонерного товариства
"Торговий дім "Юг", акціонерного комерційного банку
"Промислово-фінансовий банк", обговоривши доводи касаційних скарг
та перевіривши матеріали справи, Судова палата вважає, що
касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
(у редакції, що діяла на момент виникнення
спірних правовідносин) до повноважень ліквідатора належить, крім
іншого, вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та
повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, а також
реалізація майна банкрута для задоволення вимог, включених до
реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.
Згідно з частиною 2 статті 26 Закону майно банкрута, що є
предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але
використовується виключно для першочергового задоволення вимог
заставодержателя.
У частині 8 статті 30 Закону вказано, що кошти, які надходять
при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний
рахунок боржника. З основного рахунку здійснюються виплати
кредиторам у порядку, передбаченому статтею 31 цього Закону.
За частиною 1 статті 31 Закону у першу чергу, зокрема,
задовольняються вимоги, забезпечені заставою.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 серпня 2002
року серед кредиторів першої черги було визнано акціонерний
комерційний банк "Промислово-фінансовий банк" з грошовими вимогами
до боржника на суму 428 244 грн. 51 коп. та 3 111 510,15 доларів
США, а також зобов'язано розпорядника майна внести до реєстру
вимог кредиторів відповідні зміни, у тому числі окремо кредиторів,
які мають майно боржника у заставі.
На виконання приписів вказаної ухвали розпорядник майна подав
до місцевого господарського суду змінений реєстр вимог кредиторів
відкритого акціонерного товариства "Торговий дім
"Укртатнафта-Київ" (т. 8, а.с. 85-89) зі змісту якого вбачається,
що акціонерний комерційний банк "Промислово-фінансовий банк" є
кредитором першої черги з грошовими вимогами, що забезпечені
заставою майна боржника, але без зазначення які (на яку суму) з
таких вимог внесені до державного реєстру застав.
Частиною 6 статті 14 вищезазначеного Закону передбачено, що
розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги
кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх
заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника,
а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке
є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
Отже зі змісту вказаної норми Закону вбачається, що
кредиторські вимоги, забезпечені заставою майна боржника,
відомості про яке містяться у державному реєстрі застав, вносяться
розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів відповідного
боржника окремо та мають різний статус щодо їх погашення.
За таких обставин, залишаючи ухвалу суду першої інстанції без
змін, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про
те, що, задовольняючи лише ті вимоги акціонерного комерційного
банку "Промислово-фінансовий банк", що забезпечені майном
боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром
застав, арбітражний керуючий діяв у межах наданих йому повноважень
та відповідно до вимог діючого законодавства про банкрутство.
Враховуючи викладене, у Вищого господарського суду України не
було визначених Господарським процесуальним кодексом України
( 1798-12 ) (1798-12)
підстав для скасування законної й обгрунтованої
постанови апеляційного господарського суду, у зв'язку з чим
оскаржувана постанова не може залишатися в силі та підлягає
скасуванню.
Виходячи з положень статей 6, 8 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, Судова палата у господарських справах Верховного
Суду України не вважає за необхідне направляти справу на новий
розгляд до суду першої інстанції, оскільки це суперечило б
положенням статей 125, 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
статей 2, 39 Закону України "Про судоустрій України" щодо
визначення статусу Верховного Суду України та його завдання
забезпечити законність у здійсненні правосуддя, і викликало б
конституційно недопустиму необхідність скасування законної
постанови суду апеляційної інстанції. Отже наведений у статті
111-18 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого
господарського суду України не є процесуальною перешкодою для
залишення в силі Судовою палатою у господарських справах
Верховного Суду України постанови Київського апеляційного
господарського суду від 5 вересня 2006 року.
Керуючись статтями 111-17-111-20 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у
господарських справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
Касаційні скарги закритого акціонерного товариства "Торговий
дім "Юг" та відкритого акціонерного товариства "Торговий дім
"Укртатнафта-Київ" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 14 листопада
2006 року скасувати, а постанову Київського апеляційного
господарського суду від 5 вересня 2006 ( rs271303 ) (rs271303)
року залишити
в силі.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий I.Б. Шицький
Судді: В.П. Барбара
В.С. Гуль
П.Ф. Карпечкін
П.I. Колесник
Т.О. Новікова
О.I. Потильчак
Ф.Ф. Черногуз
С.О. Щотка