Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

Головуючого:                 Щицького І.Б.,

суддів:                      Барбари В.П., Гуля В.С., 

                             Карпечкіна П.Ф., Колесника П.І., 

                             Новікової Т.О., Потильчака О.І.,

                             Черногуза Ф.Ф., Щотки С.О.,

за участю представника позивача - Барамикіної В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу дочірньої компанії Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - "Укргазвидобування" (далі - ДК "Укргазвидобування") на постанову Вищого господарського суду України від 12 грудня 2006 року у справі за позовом ДК "Укргазвидобування" до відкритого акціонерного товариства "Харцизький трубний завод" ( далі - ВАТ "Харцизький трубний завод"), третя особа – Управління магістральних газопроводів "Донбастрансгаз" дочірньої компанії "Уктрансгаз" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у сумі 371378,30 грн.,

У вересні 2001 року ДК "Укргазвидобування" подала у господарський суд Донецької області позов до ВАТ "Харцизький трубний завод" про стягнення заборгованості у сумі 317 378, 03 грн., яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору на транспортування природного газу від 16 січня 1998 року № 19/170-М, укладеного між ВАТ "Харцизький трубний завод" і дочірнім підприємством акціонерного товариства "Укргазрпром" - "Донбастрансгаз", правонаступником якого є ДК "Укргазвидобування".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення договору, акти про поставку природного газу, рахунки на оплату, платіжні вимоги-доручення, акт звірення розрахунків станом на 1 травня 1999 року.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на відсутність його вини, що виключає його відповідальність за невиконання зобов'язань. А також зазначив, що платіжні вимоги-доручення та акт звірки розрахунків не є підтвердженням наявності боргу.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Донецької області від 13 червня 2006 року позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 371378, 30 грн. ( 57915 доларів США основного боргу та 11621,08 доларів США пені за невиконання договірних зобов'язань). Суд виходив з обґрунтованості позовних вимог та відповідності їх нормам закону.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16 серпня 2006 року, рішення господарського суду Донецької області від 13 червня 2006 року у справі скасовано. Прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено. Суд керувався положеннями ст. 10 Арбітражного процесуального кодексу України, яка була чинною на час укладення договору, ст.ст. 153, 358 ЦК УРСР і виходив з того, що сторони не узгодили істотні умови, а тому спірний договір є неукладеним, і, відповідно, зобов'язання за ним не виникали, у зв'язку з чим позивач не має підстав для стягнення будь-яких грошових сум на його умовах.

Постановою Вищого господарського суду України (rs800718) від 12 грудня 2006 року постанову суду апеляційної інстанції у справі залишено без змін.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування зазначеної постанови Вищого господарського суду України з підстав її невідповідності рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права, виявлення різного застосування судом одного й того ж положення закону у аналогічних справах.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 8 лютого 2007 року порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 12 грудня 2006 року у справі № 8/531 (rs800718) .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги і перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи без змін постанову Донецького апеляційного господарського суду, Вищий господарський суд України виходив з того, що постанова апеляційної інстанції ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

Як було встановлено, 16 січня 1998 року між ДП "Донбастрангаз" (правонаступником якого є позивач) та ВАТ "Харцизький трубний комбінат" укладено договір № 19/170-М транспортування природного газу. Відповідачем не сплачена вартість транспортування за 3 - 4 квартали 1998 року у розмірі 309 312, 42 грн., у зв'язку з чим позивачем нарахована пеня у розмірі 62 065, 86 грн.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив з положень ст. 161 ЦК УРСР, згідно якої зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

При цьому суд встановив, що надання послуг позивачем з транспортування газу підтверджується актами передачі газу, актом звірки розрахунків між сторонами станом на 1 травня 1999 року, платіжними вимогами-дорученнями на оплату відповідачем транспортування газу.

В свою чергу відповідачем факт виконання позивачем обов'язку за спірним договором не заперечувався.

Висновок суду апеляційної інстанції, з яким погодився і суд касаційної, що спірний договір є неукладеним, не відповідає фактичним обставинам справи.

Як вбачається із матеріалів справи, протокол розбіжностей від 16 січня 1998 року до спірного договору підписано повноважними представниками сторін, що свідчить про фактичне їх узгодження.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність позивачем своїх вимог щодо наявної заборгованості відповідача з оплати за надані послуги з транспортування природного газу.

Але суд першої інстанції, визначивши розмір пені за період з 10 березня 2001 року по 5 вересня 2001 року у сумі 62 065, 86 грн., виходив з її розрахунку – 0,5 % за кожен день прострочки на умовах п. 5.4. договору, і не звернув уваги, що за протоколом розбіжностей від 16 січня 1998 року редакцію п. 5.4. договору було змінено,сторони визначили інший розмір пені.

Враховуючи викладене всі судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд в іншому складі суддів.

Керуючись ст. - 111-17 – - 111-20 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах, Верховного Суду України

Касаційну скаргу дочірньої компанії Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" – "Укргазвидобування" задовольнити

Постанову Вищого господарського суду України (rs800718) від 12 грудня 2006 року, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16 серпня 2006 року, рішення господарського суду Донецької області від 13 червня 2006 року у справі № 8/531 (rs800718) скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.