Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

Головуючого:

Шицького I.Б.,

суддів:

Гуля В.С.,

Карпечкіна П.Ф.,

Колесника П.I., 

Черногуза Ф.Ф.,

Щотки С. О.

за участю представників:

позивача - Мельник Н.Й., директора товариства з обмеженою відповідальністю Лисакова О.А.,

відповідача - Кирик О.В.,

товариства з обмеженою відповідальністю "Ельторіто" -Толстоухової Н.С.,

Циганкова А.I., Плісу Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  товариства з обмеженою відповідальністю "Євроресурс" на постанову Вищого господарського суду України від 4 грудня 2006 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євроресурс" до Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України про зобов'язання вчинити дії, щодо передачі нежитлових приміщень та підписати акти приймання-передач цих приміщень,

в с т а н о в и л а :

В  травні 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю "Євроресурс" звернулося у господарський суд міста Києва з позовом до Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України про зобов'язання вчинити дії, а саме передати нежитлові приміщення, що знаходяться по вул. Л. Первомайського, буд. З та по вул. М. Коцюбинського, буд. 9 у м. Києві, та підписати акти приймання-передачі вказаних приміщень.

В подальшому позивач уточнив свої вимоги та просив суд визнати право власності ТОВ "Євроресурс" на нерухоме майно, що знаходиться за адресами:

- м. Київ, вул. Володимиро-Либідська, 16, загальною площею 238,4 кв.м. та 436,4  кв.м.;

-  м. Київ, вул. Антоновича, 124-128, загальною площею 186,1 кв.м.;

-  м. Київ вул. М. Коцюбинського, 9, загальною площею 167,0 кв.м.;

-  м. Київ, вул. Рейтарська, 11, загальною площею 171,9 кв.м.;

-  м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 42, загальною площею 404,9 кв.м.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідно до плану санації, затвердженого ухвалою господарського суду міста Києва від 24 березня 2006 року  у справі № 43/211 та біржового контракту від 8 лютого 2006 року, позивач сплатив повну ціну вказаного майна - 6 500 000 грн. Відповідач передав позивачу ці об'єкти нерухомого майна за актами приймання передачі від 1 червня 2006 року. В свою чергу відповідач не виконав обов'язку щодо порушення судового провадження з визнання права власності на зазначені об'єкти, що не дає позивачу можливості через відсутність правовстановлюючих документів зареєструвати право власності на придбані об'єкти нерухомості.

Рішенням господарського суду міста Києва від 2 червня 2006 року позов задоволено. Суд виходив з того,  що  дії відповідача після підписання сторонами акту приймання передачі спірних об'єктів нерухомості щодо порушення судового провадження з визнання права власності на відчуження об'єктів нерухомого майна за інвестором для належного оформлення та реєстрації за інвестором права власності на  них, визначено планом санації Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України. Відповідач не виконав своїх обов'язків, у зв'язку з чим позивач не має можливості зареєструвати своє право на придбані спірні об'єкти, хоча набув право власності в момент підписання актів  приймання  передачі  (ч.1ст. 334 ЦК України (435-15) ).

Постановою Вищого господарського суду України від 4 грудня 2006 року вказане рішення суду першої інстанції у справі скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.  Суд виходив з того, що судом першої інстанції не було з'ясовано питання щодо правового режиму відчужуваного майна, а саме, чи належали відчужені об'єкти нерухомості  відповідачу на праві власності. Частина відчужуваного майна  належить до комунальної власності.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування зазначеної постанови Вищого господарського суду України з підстав виявлення різного застосування судом одного й того ж положення закону у аналогічних справах, неправильного застосування та порушення судом норм матеріального права.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 8 лютого 2007 року порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду  України  від 4 грудня 2006 року у справі № 43/314.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги і перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зокрема, при визнанні права власності на майно суд першої інстанції посилався на ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , яка передбачає продаж в процедурі санації частини майна боржника лише після затвердження плану санації та тільки на конкурентних засадах.

При цьому  біржовий контракт був укладений  до затвердження плану санації 24 березня 2006 року, а саме  -  8 лютого 2006 року та передбачав набуття права власності на майно після його затвердження, тобто покупець частини майна боржника був визначений до затвердження плану санації.

Також суд першої інстанції не дослідив, чи відноситься спірне майно  до категорії майна, правовий режим якого визначений Законом України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" (3065-14) , згідно положень якого об'єкти майнового комплексу Національної академії Наук України та об'єкти майнового комплексу галузевих академій наук належать, відповідно, Національній академії наук України та галузевим академіям наук на праві господарського відання і передаються ними організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України та до відання галузевих академій наук, на праві оперативного управління з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Відповідно, суд першої інстанції не встановив чи зачіпають спірні правовідносини права та обов'язки Національної академії наук України  та не вирішив питання щодо  необхідності залучення  її до участі у справі.

Вказані обставини є суттєвими для вирішення даного спору і потребують надання їм належної правової оцінки.

Відповідно до п.1 статті 111-18 Господарського процесуального кодексу (1798-12) України (1798-12) , Судова палата Верховного Суду України  за результатами розгляду справи має, зокрема, право залишити постанову чи ухвалу Вищого господарського суду України без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, якщо Судова палата визнає, що постанова суду касаційної інстанції постановлена з дотриманням вимог  процесуального права.

У даному випадку, Судова палата не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови касаційного суду, оскільки остання є законною та обгрунтованою. Висновки оскарженої постанови відповідають матеріалам справи.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 111-19, ст. 111-20 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Судова палата у господарських справах, Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Євроресурс" залишити без задоволення.

Постанову Вищого господарського суду України від 4 грудня 2006 року у справі № 43/314 (rs658021) залишити без змін.

Постанова є остаточною  і оскарженню не підлягає.