Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого: Шицького I.Б.

Суддів: Гуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Колесника П.I.,

Новікової Т.О., Черногуза Ф.Ф., Щотки С.О.,

розглянувши за участю представників: Дочірнього підприємства "Iнгаз" - Бобровського П.К., Відкритого акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" - Афанасьєвої О.В.,

за касаційною скаргою Дочірнього підприємства "Iнгаз" на постанову Вищого господарського суду України від 3 травня 2006 року у справі № 12/395пн за позовом Відкритого акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" до Дочірнього підприємства "Iнгаз", Відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції про припинення правовідносин по передачі майна на підставі наказу арбітражного суду Луганської області від 14 травня 2001 року № 3/103, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2005 року Відкрите акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат" (далі - ВАТ "АМК") звернулось до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства "Iнгаз" (далі - ДП "Iнгаз"), Відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції (далі - ВДВС) про припинення правовідносин (зобов'язань) між ВАТ "АМК" та ДП "Iнгаз" з передачі майна та спонукання ВДВС припинити дії з примусової передачі майна на користь ДП "Iнгаз" на підставі наказу арбітражного суду Луганської області від 14 травня 2001 року № 3/103.

Позовні вимоги обгрунтовувались тим, що 23 січня 2004 року господарським судом Луганської області порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Алчевський металургійний комбінат". У встановлений законом строк ДП "Iнгаз" не звернулось до суду із заявою про визнання його грошових вимог, а тому заборгованість позивача перед ДП "Iнгаз" вважається погашеною згідно ч.2 ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Рішенням господарського суду Луганської області від 17 жовтня 2005 року у задоволенні позову відмовлено, посилаючись на те, що згідно Конституції України (254к/96-ВР) та ст.115 ГПК України (1798-12) судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Порядок їх виконання визначено Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) , який не передбачає можливість припинення дій по примусовому виконанню рішення без повернення виконавчого документа, а обставина на яку посилається позивач не передбачена статями 40, 40-1 зазначеного Закону, якими встановлено вичерпний перелік обставин для повернення виконавчого документа.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду України від 13 лютого 2006 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 3 травня 2006 року, скасовано рішення суду першої інстанції та частково задоволено позов. Припинено правовідносини між ВАТ "АМК" та ДП "Iнгаз" по передачі на користь останньому продукції (суміш) у кількості 885852 м-3 на суму 749060 грн. 86 коп. по договору № 7-026/014-8у-862 від 3 лютого 1998 року на підставі наказу арбітражного суду Луганської області № 3/103 від 14 травня 2001 року. В решті вимог провадження у справі припинено.

В основу постанови Вищого господарського суду України покладені висновки про те, що наявність судового рішення про стягнення грошових коштів не звільняє кредитора від обов'язку заявити грошові вимоги до боржника у порядку, встановленому ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

У касаційній скарзі Дочірнє підприємство "Iнгаз" просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 3 травня 2006 року з мотивів різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах, неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду України від 4 січня 2006 року порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 3 травня 2006 року у справі № 12/395пн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Скасовуючи рішення господарського суду та залишаючи без змін постанову апеляційної інстанції, Вищий господарський суд України вказав, що вимоги Дочірнього підприємства "Iнгаз" до позивача виникли до порушення господарським судом справи про банкрутство ВАТ "Алчевський металургійний комбінат" і відповідно до ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) відповідач повинен був у місячний строк з дня опублікування оголошення про банкрутство подати до суду письмову заяву з вимогами до боржника. Наявність судового рішення та наказу господарського суду не звільняє кредитора від обов'язку звернення до суду з заявою про визнання його вимог до боржника.

Проте з такими висновками не можна погодитись з наступних підстав.

Рішенням арбітражного суду Луганської області від 14 травня 2001 року у справі № 3/103, що набрало законної сили, зобов'язано ВАТ "Алчевський металургійний комбінат" передати на користь ДП "Iнгаз" продукцію (суміш) у кількості 885852 м-3 на суму 749060 грн. 86 коп. по договору № 7-026/014-8у-862 від 3 лютого 1998 року. На його виконання видано наказ № 3/103.

Постановою ВДВС Алчевського міського управління юстиції від 16 липня 2001 року відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 3/103 арбітражного суду Луганської області.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 23 січня 2004 року порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Алчевський металургійний комбінат" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 124 Конституції України (254к/96-ВР) та ст. 115 ГПК України (1798-12) судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Вищий господарський суд України не звернув увагу, що у випадку порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника виконавче провадження з виконання рішення суду підлягає обов'язковому зупиненню на підставі п.8 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , оскільки протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, відповідно до п. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

Статтями 34, 37,40, 40-1 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) не передбачено повернення виконавчого документу чи припинення виконання рішення суду з підстав, вказаних у ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Пунктом 7 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) передбачено, що виконавче провадження закінчується передачею Державною виконавчою службою виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи, або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом.

Отже, не можна визнати обгрунтованим та законним висновок касаційної інстанції, що невиконання відповідачем зобов'язання подати до суду у місячний строк з дня опублікування оголошення про банкрутство письмову заяву з вимогами до боржника, може мати наслідком оголошення судового рішення таким, що втрачає законну силу і не підлягає виконанню.

Враховуючи, що неправильне застосування Вищим господарським судом України норм матеріального права є підставою для скасування оскаржуваної постанови, постанова Вищого господарського суду України від 3 травня 2006 року та постанова Луганського апеляційного господарського суду України від 13 лютого 2006 року підлягають скасуванню, а законне і обгрунтоване рішення господарського суду Луганської області від 17 жовтня 2005 року слід залишити в силі.

Верховний Суд України в силу положень ст.ст. 6, 8 Конституції України (254к/96-ВР) не вважає необхідним направити справу на новий розгляд суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням ст.125 Конституції України (254к/96-ВР) і ст.ст. 2, 39 Закону України "Про судоустрій України" (3018-14) в частині визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність в здійсненні правосуддя і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законного рішення суду першої інстанції. В зв'язку з цим наведений в ст.111-18 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України не вважається правовою перешкодою для прийняття зазначеного рішення.

Керуючись ст. ст. 111-17 - 111-20 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Судова палата у господарських справах, -

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Iнгаз" задовольнити.

Скасувати постанову Вищого господарського суду України від 3 травня 2006 року, постанову Луганського апеляційного господарського суду України від 13 лютого 2006 року, а рішення господарського суду Луганської області від 17 жовтня 2005 року залишити в силі.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Правова позиція (справа № 3-4842к06)

Згідно зі ст. 124 Конституції України (254к/96-ВР) та ст. 115 ГПК України (1798-12) судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .