Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого Шицького I.Б.

суддів: Барбари В.П., Гуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Колесника П.I.,

Потильчака О.I., Черногуза Ф.Ф. та Щотки С.О.,

за участю представників ТОВ науково-виробниче підприємство "Агромашінвест" - Кохлякова В.С.,

розглянувши касаційну скаргу державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" на постанову Вищого господарського суду України від 25 жовтня 2006 року № 5/8 (rs209741) у справі за позовом державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" до ТОВ науково-виробниче підприємство "Агромашінвест" про стягнення 94 740 грн. вартості поставленої техніки,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2005 року державне підприємство "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (далі - позивач) подало до господарського суду Дніпропетровської області позов до ТОВ науково-виробниче підприємство "Агромашінвест" (далі - відповідач) про стягнення 94 740 грн. вартості поставленої техніки. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов договору від 22 травня 1999 року позивач передав відповідачу дослідну партію техніки для випробовування у Туніській Республіці з метою рекламної компанії тракторів. Відповідач повинен повернути техніку строком до 20 червня 2000 року, чого не зробив. Крім того, ставилось питання про поновлення строку позовної давності в зв'язку з тим, що його було пропущено за поважних причин (а.с. 3-5).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30 березня 2006 року відновлено строк позовної давності та позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 94 740 грн. основного боргу (а.с. 39).

Рішення мотивовано тим, що згідно з ст. 1166 ЦК України (435-15) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 1 серпня 2006 року рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову відмовлено (а.с. 77-78).

Постановою Вищого господарського суду України від 25 жовтня 2006 року № 5/8 (rs209741) постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 1 серпня 2006 року залишено без змін (а.с. 102-106).

Постанови обгрунтовані тим, що умовами договору на відповідача було покладено обов'язок повернення дослідної партії техніки в натурі, а не сплати грошових коштів. Застосування ст. 1166 ЦК України (435-15) є безпідставним, оскільки ця норма регулює відносини щодо недоговірних зобов'язань.

У касаційній скарзі державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" ставиться питання про скасування постанови Вищого господарського суду України від 25 жовтня 2006 року № 5/8 (rs209741) і передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Зазначено, що апеляційною та касаційною інстанціями порушено норми матеріального та процесуального права. Дані судові рішення не відповідають положенням Конституції України (254к/96-ВР) . Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 укладеного між сторонами договору відповідач у повному обсязі несе майнову відповідальність за збереження, повернення поставленої техніки або відшкодування вартості дослідної партії тракторів (а.с. 111-118).

Ухвалою Верховного Суду України від 28 грудня 2006 року за касаційною скаргою державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 25 жовтня 2006 року № 5/8 (rs209741) (а.с. 126).

Заслухавши доповідача, представника відповідача та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як касаційна, так і апеляційна інстанції виходили з того, що вимоги позивача стосовно відшкодування збитків у розмірі вартості майна, переданого за договором, не грунтуються на фактичних обставинах та нормах матеріального права.

Такі висновки суперечать вимогам закону та даним, що містяться в матеріалах справи.

Так, судовими інстанціями встановлено, що 22 травня 1999 року сторони уклали договір № 2205/99 (далі - договір).

Згідно п. 1.1 даного договору замовник - позивач - доручає, а виконавець - відповідач - приймає на себе зобов'язання щодо випробувань партії тракторів у Туніській Республіці.

Відповідно до другого розділу договору позивач зобов'язаний передати відповідачу за актом передачі-приймання трактори вартістю 89 880 грн. і гарантійний комплект вартістю 4 860 грн..

Пунктом 4.4 договору передбачено, що відповідач по завершенню випробувань повертає партію тракторів і гарантійний комплект до 20 червня 2000 року.

Пунктами 6.1, 6.2 договору встановлено, що за порушення зобов'язань сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства України. Виконавець - відповідач - несе відповідальність за збереження та повернення або відшкодування вартості партії тракторів.

Відповідно до акту передачі-приймання № 1 від 25 червня 1999 року та доручення серія ЯАТ № 602464 від 22 червня 1999 року позивач передав, а відповідач прийняв партію тракторів і гарантійний комплект загальною вартістю 94 740 грн. (а.с. 12).

У відповідності з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) даний акт застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно ч. 2 п. 1 ст. 11 ЦК України (435-15) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 22 ЦК України (435-15) передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Крім того, ч. 2 п. 1 даної норми передбачено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Судами встановлено, що між сторонами мали місце договірні стосунки.

Статтею 610 ЦК України (435-15) передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України (435-15) у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

21 жовтня 2004 року позивач звернувся до відповідача з листом щодо повернення тракторів або відшкодування їх вартості відповідно до умов договору № 2205/99 від 22 травня 1999 року, але відповіді не отримав (а.с. 14).

Судами зазначені вище вимоги закону не були взяті до уваги, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи слід врахувати наведене, дослідити характер правовідносин між сторонами відповідно до укладеного між ними договору № 2205/99 від 22 травня 1999 року і вирішити спір відповідно до закону.

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 25 жовтня 2006 року № 5/8 (rs209741) , постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 1 серпня 2006 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30 березня 2006 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України (435-15) у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.