Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Дерматовенерологія" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом та уточненням до позовних вимог до комунального підприємства Севастопольської міської Ради "Аррікон", Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Севастопольська міська рада, в якому просило визнати договір оренди нерухомого майна № 50 від 21.04.2001 року продовженим на тих же умовах на той же строк до 05.03.2015 року. В обґрунтування позовних вимог позивач, з посиланням на статтю 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", зазначив, що ним були здійснені невідокремлювані поліпшення орендованого майна, він продовжує фактично користуватися цим майном після закінчення вказаного у договорі строку; заперечень з боку відповідачів щодо користування не було.

Ухвалою господарського суду від 09.06.2008 року за ініціативою суду до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальний заклад "Шкірно-венерологічний диспансер".

Господарський суд міста Севастополя рішенням від 22.07.2008 року (суддя Шевчук Н.С.) в задоволенні позовних вимог відмовив. Суд зазначив, що згоди на подовження спірного договору оренди орендодавець не надавав, а навпаки повідомив позивача листом від 31.03.2008 року про припинення його дії.

Севастопольський апеляційний господарський суд постановою від 02.09.2008 року ( судді Заплава Л.М., Латиніна О.А., Голик В.С.) рішення господарського суду Севастополя від 22.07.2008 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Дерматовенерологія" задовольнив, визнав договір оренди нерухомого майна окремо розташованої будівлі № 66 по вул. Частника у місті Севастополі № 50 від 21.04.2001 продовженим на тих же умовах на строк до 05.03.2015 року. В постанові суд зазначив, що протоколом узгодження змін до договору оренди № 50 від 21.04.2001 року внесені зміни до зазначеного договору оренди в частині зміни орендаря, яким визначено товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Дерматовенерологія".Отже, згідно з частиною 3 статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна" після закінчення терміну договору оренди позивач, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін та може реалізувати надане йому переважне право на продовження строку дії договору, коли після закінчення строку дії договору, орендодавець має намір передати об'єкт оренди іншій особі.

З касаційною скаргою до Вищого господарського суду України звернувся Комунальний заклад "Шкірно-венерологічний диспансер" та просить рішення господарського суду міста Севастополя від 22.07.2008 року залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.09.2008 року скасувати, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 2, 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 764 Цивільного кодексу України, пункту 14 частини 1 статті 1, частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування"", частини 1,2 статті 188 Господарського кодексу України, частини 2 статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови Севастопольським апеляційним господарським судом були порушені його права та охоронювані законом інтереси, оскільки суд розглянувши справу за відсутності третіх осіб, та відповідачів, чим позбавив їх можливості захистити порушені права .

Відзиви на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходили.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення присутнього в судовому засіданні представника скаржника, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий госпо дарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій в ході розгляду справи встановлено, що 21.04.2001 між державним комунальним підприємством "Аррікон", правонаступником якого є комунальне підприємство Севастопольської міської Ради "Аррікон", балансоутримувачем комунального майна на праві оперативного управління (Орендодавець) і фізичною особою-підприємцем Колієвим В.К. (Орендар) укладений договір №50 оренди комунального нерухомого майна - окремо розташованої будівлі № 66 по вул. Частника у місті Севастополі .

Пунктом 7.1 договору сторонами визначений термін його дії до 27.03.2008 року.

Відповідно до пункту 4.9 договору орендар зобов'язувся повернути орендоване майно при припиненні дії цього договору у належному стані з урахуванням його зносу.

Пунктом 7.5 договору встановлено, що дія договору припиняється у тому числі в наслідок закінчення строку, на який він був укладений.

Згідно з вимогами пункту 7.2 договору зміна або його розірвання може мати місце за згодою сторін. Зміни та доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами у місячний строк. Одностороння відмова від виконання договору або внесення в нього змін не допускається.

15.11.2004 року протоколом узгодження змін до договору оренди №50 від 21.04.2004 року сторони замінили орендаря на Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Дерматовенерологія".

22.02.2008 року позивач звернувся до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради із заявою про продовження строку дії договору оренди №50.

24.03.2008 за вих. №03-15/1220 Севастопольська міська Рада скерувала на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Дерматовенерологія" листа, згідно з яким у продовженні строку дії договору оренди №50 було відмовлено у зв'язку з прийняттям міською комісією по оренді комунального майна рішення про укладення договору оренди приміщення по вул. Частника, 66 з бюджетною установою - Комунальним закладом "Шкірно-венерологічний диспансер".

31.03.2008 комунальне підприємство Севастопольської міської Ради "Аррікон" листом №26 повідомило позивача про припинення дії договору оренди №50 від 21.04.2001 у зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений, та запропонувало повернути орендоване майно у строки та порядку, передбачених договором.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендодавцями є органи, уповноважені Верховною радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, щодо майна, що перебуває у комунальній власності. Правові підстави користування майном, переданим в оренду, у тому числі і користування майном після закінчення терміну дії договору оренди закріплені в статтях 764, 777 Цивільного кодексу України, статтях 9, 17 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" . Частиною 4 статті 291 Господарського кодексу України встановлено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (435-15) . Згідно зі статтею 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий саме строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути заявлені ним протягом одного місяця після закінчення строку дії договору оренди.

Частиною 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" також передбачено, що у разі закінчення строку дії договору оренди та відмови від його продовження орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, щодо визнання договору оренди подовженим на строк до 05.03.2015 на тих же умовах, Севастопольський апеляційний господарський суд послався на те, що позивач має переважне право на подовження дії договору.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи, комунальне підприємство Севастопольської міської Ради "Аррікон" 31.03.2008 року повідомило позивача про припинення дії договору оренди №50 від 21.04.2001 року у зв'язку із його терміну укладений та запропонувало повернути майно орендодавцю у строки та порядку, які передбачені договором.

Відповідно до частини 7 статті 180 Господарського кодексу України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Враховуючи наявність заперечення відповідача на продовження дії договору оренди, договір оренди №50 від 21.04.2001 року є таким, що припинив свою дію внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, а саме з 27.03.2008 року.

Відповідно до статті 777 Цивільного кодексу України, наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має пережне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. При цьому, умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладання договору припиняється.

Частиною 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін. Умови договору оренди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо умов договору переважне право орендаря на укладення договору припиняється.

Статтями 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та 181 Господарського кодексу України (436-15) встановлений загальний порядок укладання договорів, відповідно до якого, у разі наміру орендувати спірні об'єкти, враховуючи відмову відповідача від пролонгації договору оренди № 50 від 21.04.2001 року, позивач мав направити відповідачу проект нового договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок Севастопольського апеляційного господарського суду про наявність правових підстав для визнання договору оренди нерухомого майна № 50 від 21.04.2001 року подовженим на тих же умовах на строк до 05.03.2015 року не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки наведеними в постанові нормами врегульовано процедуру укладення нового договору при наявності переважного права орендаря. Зважаючи на викладене постанова Севастопольського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню.

Натомість господарський суд міста Севастополя вірно застосував приписи наведених правових норм до встановлених ним обставин справи, а відтак підставно відмовив в задоволенні позовних вимог про визнання договору оренди подовженим на новий строк.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 6 частини 1 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.09.2008 року у справі №5020-2/173 скасувати.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 22.07.2008 року у справі №5020-2/173 залишити без змін.

Касаційну скаргу Комунального закладу "Шкірно-венерологічний диспансер" задовольнити.