Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Славутич" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою (з урахуванням доповнень до позовної заяви) в якій просило, визнати за ним право на користування орендованим майном - цілісним майновим комплексом структурного підрозділу Херсонського судномеханічного технікуму імені адмірала Ф.Ф.Ушакова - спортивно-оздоровчим табором "Славутич", що розташований за адресою Херсонська область, Скадовський район, смт. Лазурне, на підставі договору оренди державного майна № 148-23-0655 від 14.03.2003 року, що, на думку позивача, є продовженим до 01.03.2013 року. Крім того, позивач просив зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Херсонській області належним чином виконувати умови цього договору. Позивач зазначив, що договір оренди є продовженим на той самий термін, оскільки він продовжує користуватися об'єктом оренди та добросовісно виконує обов'язки за договором. За один місяць до закінчення строку дії договору він не отримував заяви відповідача про припинення договору, а про намір відповідача припинити дію договору дізнався лише 14.03.2008 року ( лист № 03-659 від 28.02.2008 року).

Господарський суд Херсонської області рішенням від 27.05.2008 року (суддя Ємленінова 3.І.) позовні вимоги задовольнив частково, визнав за позивачем право на користування орендованим майном - цілісним майновим комплексом спортивно-оздоровчого табору "Славутич", на підставі договору оренди державного майна №148-23-065 від 14.03.2003 року, що був продовженим до 01.03.2013 року. В частині спонукання відповідача до належного виконання умов вказаного договору провадження припинено. Мотивуючи рішення господарський суд послався на те, що відповідно до умов договору, коли за один місяць до закінчення строку дії договору, тобто до 01.02.2008 року, від сторін не надійдуть заяви про припинення чи зміну його умов, договір вважається продовжений на той самий термін, і на тих самих умовах, які були ним передбачені.

Запорізький апеляційний господарський суд постановою від 19.08.2008 року ( судді Яценко О.М., Кагітіна Л.П., Коробка Н.Д.) рішення господарського суду Херсонської області від 27.05.2008 року скасував та ухвалив нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовив. Постанову вмотивовано тим, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області, направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" лист від 25.02.2008 року № 03-615 про припинення договору оренди та необхідність повернення майна. Крім того, суд зазначив, що Міністерство освіти та науки не надавало згоди на продовження терміну спірного договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Славутич" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду України від 19.08.2008 року, а рішення господарського суду Херсонської області від 27.05.2008 року залишити без змін. Скаржник мотивує скаргу порушеннями апеляційною інстанцією норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваної постанови, зокрема: статей 204, 526, 626, 627, 628, 629, 764 Цивільного кодексу України, пункту 4 статті 179, 188 Господарського кодексу України, статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич", в якому заперечує проти її доводів, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалену постанову - без змін, як законну та обґрунтовану.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування норм процесуального права господарськими судами попередніх судових інстанцій Вищий господарський суд України зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

В ході розгляду справи Запорізьким апеляційним господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 14.03.2003 року між Регіональним відділення Фонду державного майна України по Херсонській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Славутич" укладений договір оренди державного майна №148-23-065. За цим договором відповідач передав, а позивач отримав в оренду цілісний майновий комплекс спортивно-оздоровчого табору "Славутич", що розташований за адресою: смт. Лазурне, Скадовської районну, Херсонської області.

Відповідно до пункту 10.1 цього договору, строк його дії встановлено до 01.03.2008 року.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" направлено лист від 25.02.2008 року №03-615, яким відповідач повідомив позивача про відсутність наміру на продовження його терміну, який був отриманий адресатом. Крім того, апеляційним судом було встановлено, що орган уповноважений управляти державним майном - Міністерство освіти та науки України не надавало згоду на пролонгацію спірного договору оренди (лист від 19.12.2007 року №01-1/537). Тобто, про відмову від продовження дії договору №148-23-0655 від 14.03.2003 року позивач був повідомлений ще в грудні 2007 року.

Відносини оренди (найму) державного майна унормовані Цивільним кодексом України (435-15) та Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) .

За приписами статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Договір найму укладається на строк, що встановлений договором (стаття 763 цього Кодексу).Отже, за загальним правилом, строк дії договору визначається сторонами у договорі. Закінчення строку договору є підставою для його припинення.

Статтею 764 Цивільного кодексу України визначено, що у разі коли наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечення наймодавця, протягом одного місяця, договір вважаться поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Організаційні та майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна унормовані Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , який є спеціальним Законом.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін.

За приписами статті 126 цього Закону, договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

З зазначеною нормою кореспондується і стаття 291 Господарського кодексу України.

Оскільки, в процесі розгляду справи Запорізьким апеляційним господарським судом було встановлено, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Херсонській області (орендодавець) в терміни обумовлені Законом попередив орендаря про небажання продовжити термін дії договору оренди №148-23-0655 від 14.03.2003 року на новий термін, він обґрунтовано відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю "Славутич" в задоволенні його позовних вимог про визнання права користування орендованим майном - цілісним майновим комплексом, розташованого за адресою: Херсонська область, Скадовський район, смт. Лазурне, на підставі договору оренди державного майна № 148-23-0655 від 14.03.2003 року.

Отже, фактичні обставини справи встановлено Запорізьким апеляційним господарським судом на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновок суду відповідає цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими, оскільки зводяться до необхідності вирішення касаційною інстанцією питань про додаткову перевірку доказів, що суперечить вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, тому до уваги не приймаються.

З огляду на зазначене та керуючись статтями 108, 111-5 , 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 19.08.2008 року у справі № 4/225-пд-08 залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич"- без задоволення.