6/284 Про визнання недійсною додаткової угоди до інвестиційного договору - 27.11.2008 Прийняття

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2008року (судді Зеленін В.О., Смирнова Л.Г., Синиця О.Ф.) рішення місцевого господарського суду скасовано повністю; прийнято нове рішення, яким позов Компанії "XХI Century Investments Public Limited" задоволено. Визнано недійсною додаткову угоду №1 від 27 листопада 2006 року до інвестиційного договору № 154 в редакції від 27 грудня 2005 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський фонд нерухомості" та Київським національним університетом технологій та дизайну.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський фонд нерухомості" та Київський національний університет технологій та дизайну звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити рішення місцевого господарського суду в силі.

7 листопада 2008 року представником позивача подане клопотання про направлення усіх судових та позасудових документів, пов'язаних з розглядом справи № 6/284 на адресу: CY –1066, Кіпр, м. Нікосія, вул. Темістоклі Дерві, 5, Еленіон білдінг у порядку, передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах та зобов'язати відповідачів направити касаційні скарги на зазначену адресу.

Судом було задоволене клопотання в частині щодо прохання про направлення усіх судових та позасудових документів по справі за вказаною адресою на Кипр. В решті клопотання судом відмовлено у задоволенні як безпідставного.

26 листопада 2008 року до господарського суду надійшло клопотання про зобов'язання відповідачів направити касаційну скаргу та направлення усіх судових та позасудових документів, пов'язаних з розглядом справи № 6/284, на зазначену вище адресу та повідомити про час і місце проведення наступного судового засідання. Клопотання судом відхилено, як таке, що подано особою, повноваження якої не були належним чином підтверджені.

Сторони, згідно з приписами ст. 111-4 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників відповідачів, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами, 9лютого 2005року між відповідачами було укладено договір №154 (далі –Договір), додатковою угодою № 2 до якого від 27 грудня 2005 року викладено його у новій редакції.

За цим договором замовник замовляє, а інвестор зобов'язується забезпечити фінансування, будівництво об'єктів на земельній ділянці та розвиток матеріально-технічної бази. Земельна ділянка знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Немировича-Данченка,2, відведена для будівництва житлового комплексу з паркінгом та реконструкції стадіону, їх подальшої експлуатації та обслуговування. Розвиток матеріально-технічної бази замовника передбачає здійснення інвестором інвестування та організації виконання відповідних робіт (послуг) та закупівель (пп.2.1, 1.7, 2.3 вищезазначеного договору).

Згідно пп.3.1 та 3.2 договору загальний обсяг інвестицій відповідача-1 визначено у розмірі 15000000грн., з них 5000000грн. - обсяг інвестицій в реконструкцію об'єкта та 10000000грн. - обсяг інвестицій в розвиток матеріально-технічної бази.

27 листопада 2006 року між Київським національним університетом технологій та дизайну та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський фонд нерухомості" було укладено додаткову угоду №1 до договору №154 в редакції від 27 грудня 2005 року (далі - додаткова угода №1), якою виключено пункти 2.3.1 та 5.4.7 договору № 154.

В пунктах 2.3.1 та 5.4.7 договору № 154 були виписані умови щодо строків здійснення інвестування розвитку матеріально-технічної бази.

Зі сторони відповідача-1 Додаткова угода підписана представником, який діяв на підставі довіреності № 22-1 від 27 листопада 2006 року, виданої в.о.керуючого директора.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25 вересня 2007року у справі № 33/184, що набрало законної сили, Договір розірвано.

Наслідком розірвання Договору, в силу ч.2 ст. 653 ЦКУкраїни, є припинення зобов'язань сторін.

Місцевий господарський суд вірно зазначив, що вказана обставина свідчить про відсутність порушення на даний час будь-яких прав і охоронюваних законом інтересів позивача, що є підставою для звернення до господарського суду (ст. 1 ГПК України).

Також, колегія суддів ВГСУ погоджується з висновком господарського суду щодо безпідставності та необґрунтованості посилань позивача на перевищення представником відповідача-1 повноважень при укладенні Додаткової угоди.

Відповідно до п.8.5.2.1 статуту відповідача-1 в редакції від 26 вересня 2006 року керуючий директор без довіреності діє від імені товариства в межах своєї компетенції, передбаченої статутом та чинним законодавством.

Повноваження керуючого директора на укладення угод обмежені сумою 100000 грн. (п. 8.5.2.17 статуту відповідача-1).

У той же час, пунктом 2.3.1 Договору було передбачено початок здійснення розвитку матеріально-технічної бази, а п. 5.4.7 - право інвестора на відстрочення строків інвестування при здійсненні розвитку матеріально-технічної бази.

Вказані умови не пов'язані з виникненням грошових зобов'язань на суму, понад 100000грн., вони могли укладатись керуючим директором або представником, на підставі виданої керуючим директором довіреності.

Згідно із п.6 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду скарги (подання) має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України місцевий господарський суд всебічно, повно та об’єктивно розглянув всі обставини справи, належним чином оцінив докази у справі та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Отже, постанова Київського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2008 року підлягає скасуванню, а помилково скасоване рішення господарського суду м. Києва від 18 липня 2008року – залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський фонд нерухомості" та Київського національного університету технологій та дизайну задовольнити.