Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за участю представників

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача у регресному порядку 39 510, 40 грн. страхового відшкодування, виплаченого позивачем застрахованій особі що зазнала шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на те, що виплативши страхувальнику вказану суму страхового відшкодування має право зворотної вимоги (регресу) до особи –володільця джерела підвищеної небезпеки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2008р. (суддя Пінчук В.І.) вказаний позов задоволено частково, постановлено стягнути з Департаменту захисту та безпеки "ЛЕГІОН" на користь Закритого акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" 29 018, 38 грн. виплаченого страхувальнику страхового відшкодування, а в іншій частині позову постановлено відмовити.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2008р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Капацин Н.В., суддів Калатай Н.Ф., Пашкіної С.А.) зазначене рішення суду змінено, постановлено викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції: "Позов задовольнити повністю. Стягнути з Департаменту захисту та безпеки "Легіон" на користь Закритого акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" 39 510, 40 грн. виплаченого страхового відшкодування, 395, 10 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу". Також постановлено стягнути з Департаменту захисту та безпеки "Легіон" на користь Закритого акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" 52, 46 грн. витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги; повернути Закритому акціонерному товариству "Страхова група "ТАС" з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в сумі 145, 04 грн., перераховане платіжним дорученням №18381 від 13.06.2008р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати повністю постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення першої інстанції посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, а саме: ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", п.п.62-67 Постанови КМ №1440 від 10.09.2003р. "Про затвердження Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" (1440-2003-п) , ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначив, що на момент проведення оглядів пошкодженого транспортного засобу відповідач погодив розмір матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля, що встановлений експертними висновками і будь-яких заперечень не висував; відповідач пояснює відсутність власних заперечень проти розміру матеріального збитку, встановленого в звітах оцінювача тим, що майнові інтереси відповідача не зачіпались, так як позивач в силу договірних зобов'язань мав намір відшкодувати власнику пошкодженого автомобіля суму страхового відшкодування, і після заяви позивачем регресних вимог відповідач не погодився з висновками про розмір матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля, однак такі доводи є необґрунтованими, оскільки відповідача було запрошено для участі у складанні звітів про вартість матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля, як зацікавлену особу, а не понятого; на момент складання звітів відповідачу було відомо, що матеріальний збиток власнику автомобіля нанесений винними протиправними діями працівника відповідача. Відтак позивач просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 19.04.2006р. позивач та гр. Мовчун Н. С. уклали поліс добровільного страхування наземного транспорту ДКСНТ/21/48/44/39 № 000286 (далі Договір), строком дії з 0000 (за Київським часом) 20.04.2006р. до 2400 (за Київським часом) 19.04.2007р., предметом якого є страхування легкового автомобілю Тойота Королла Седан 1,8 2006 року випуску, державний номер АА0041ВН, номер кузова (шасі) JTDBR22E463157413. Вигодонабувачем за Договором є гр. Мовчун Н. С.

08.07.2006р. о 0040 год. в м. Києві на перехресті вулиць Боженка–Федорова сталося ДТП –зіткнення автомобілів за участю учасників дорожнього руху гр. Мовчун Н. С., який керував застрахованим автомобілем, та гр. Коханецем А. В., який керував автомобілем марки Шевроле, державний номер ІІ0893МІ, що належить відповідачу.

Громадянина Коханець А. В., було визнано винним у вказаній ДТП що, як встановлено судами, підтверджується дослідженими у справі доказами.

На замовлення позивача з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власникові застрахованого автомобілю в результаті його пошкодження внаслідок ДТП, експертом ПП "Національний центр незалежних експертиз" проведено авто-товарознавче дослідження, за результатами якого 16.08.2006р. складено звіт №4097, згідно якого вартість матеріальних збитків, складає 29 018, 38 грн.

19.10.2006р. експертом ПП "Національний центр незалежних експертиз" складено звіт №4742 (додаток до звіту №4097), згідно якого вартість матеріальних збитків, заподіяного власникові автомобіля внаслідок спірного ДТП, складає 10 492, 02 грн.

На виконання умов договору страхування від 19.04.2006 р. позивач виплатив страхувальнику –Мовчун Наталії Сергіївні 39 510, 40 грн.

Місцевий господарський суд частково задовольняючи позов виходив з того, що, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в розмірі визначеному звітом про вартість матеріального збитку власнику транспортного засобу №4097 від 16.08.2006р., тобто в сумі 29 018, 38 грн., оскільки зазначений звіт складений з урахуванням пошкоджень, які були спричинені застрахованому позивачем автомобілю під час ДТП, з урахуванням відновлювального ремонту вказаного автомобіля та фізичного зносу запчастин; підстави для здійснення рецензування звітів та залучення до участі у справі, в якості відповідача страховика відповідача за договором цивільної відповідальності, який ніякого відношення до розгляду зазначеної справи на має, відсутні.

Приймаючи оскаржене рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що: господарський суд першої інстанції, відхиляючи вимоги про стягнення сплаченого страхового відшкодування в сумі 10 492, 02 грн., визначеного звітом №4742, своє рішення в частині відмови в позові не обґрунтував, між тим пошкодження автомобіля, виявлені при складанні звіту №4742, сталися внаслідок вищевказаної ДТП; огляд автомобіля проводився тричі, і всі три рази за участі представників відповідача, проте будь-яких зауважень з цього приводу відповідач не висловлював і заявив про такі обставини лише під час судового засідання, не додавши на їх підтвердження жодного доказу; додаткове обстеження автомобіля проводилось внаслідок того, що внутрішні пошкодження при первісному огляді не були враховані, а спочатку було здійснено огляд лише зовнішніх пошкоджень; вказана обставина підтверджується фотографіями, доданими до звіту № 4097, які свідчать про проведення зовнішнього огляду автомобіля, та до звіту № 4742, які свідчать про огляд внутрішніх пошкоджень; в протоколі огляду транспортного засобу №4097/2006 від 12.07.2006р. зазначено, що при проведенні робіт на СТО можливо визначення прихованих недоліків. За вказаних обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку що позов підлягає задоволенню повністю.

Про те судові рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті при неповному з’ясуванні всіх обставин справи.

Доводи, викладені особою що подала касаційну скаргу, полягають, зокрема у тому, що судом апеляційної інстанції неправомірно двічі враховані суми, зазначені у двох різних звітах, що стосуються відновлення одних і тих же частин автомобіля, зокрема переднього правого крила, та кронштейну кріплення АКБ.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими доводами, як підставами для скасування судових рішень, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 4- 7 ГПК України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. Частина перша статті 43 названого Кодексу містить вимоги щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Згідно приписів частини першої статті 38 ГПК України за недостатності поданих сторонами доказів господарський суд зобов'язаний витребувати документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. З огляду на викладені вимоги ГПК України (1798-12) господарський суд повинен з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду, хоча б сторони та інші учасники судового процесу й не посилалися на відповідні обставини. Відповідно до вимог ст.84 ч.1 п.3 цього кодексу обставини справи, встановлені місцевим господарським судом, вказуються в мотивувальній частині рішення суду, а встановлені судом апеляційної інстанції, згідно ст.105 ч.2 п.7 вказаного кодексу, в постанові.

Змінюючи рішення місцевого господарського суду суд апеляційної інстанції вказаних приписів норм права не врахував.

Із калькуляцій до звіту № 4097, та до звіту № 4742 вбачається, що при визначенні загальної суми шкоди двічі зазначено про відновлення одних і тих же частин автомобіля.

При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, звіт №4742 є додатком до звіту №4097, а відтак правових підстав не враховувати його при визначенні розміру шкоди, у суду апеляційної інстанції не було.

Крім того, з врахуванням тієї обставини що додаткове обстеження автомобіля проводилось внаслідок того, що внутрішні пошкодження при первісному огляді не були враховані, що також вбачається, як встановлено судом апеляційної інстанції, із протоколу огляду транспортного засобу №4097/2006 від 12.07.2006р., а було здійснено огляд лише зовнішніх пошкоджень, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо необхідності з метою повного та всебічного встановлення всіх обставин справи дослідження звіту №4742 та врахування зазначених у ньому сум при визначенні розміру шкоди, однак враховувати їх належить з урахуванням наведеного, та дотриманням вказаних норм процесуального права.

За вказаних обставин доводи, викладені особою що подала касаційну скаргу в її тексті щодо протиправності врахування при вирішенні даного спору звіту №4742, є необґрунтованими.

Таким чином відповідно до приписів ст. 111-10 ч.1 ГПК України, з урахуванням вимог ст.ст.1115, 1117 цього кодексу оскільки з’ясування вказаних обставин справи пов’язане із дослідженням та оцінкою доказів, судові рішення як такі, що прийняті при неповному з’ясуванні всіх обставин справи, підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно з’ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п. 3, 111-10 ч.1, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Департамент захисту та безпеки "ЛЕГІОН" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2008р. та рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2008р. у справі №26/165 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.