Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В судове засідання з'явились представники сторін:

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.04.2008 (суддя Пінчук В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2008 (судді: Андрієнко В.В., Малетич М.М., Студенець В.І.), позов задоволено: визначено вважати укладеним між Київською міською радою і ТОВ "Урал" договір оренди земельної ділянки (для здійснення будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-готельно-житлових приміщень, будівель і споруд спортивного комплексу на вул. Червоноармійській, 55 у Печерському районі м. Києва) на умовах, визначених договором, з моменту набрання чинності судового рішення; зобов'язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати в установленому порядку договір оренди вищевказаної земельної ділянки.

Не погоджуючись з постановою, Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заступник прокурора м. Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги та касаційного подання, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга та касаційне подання підлягають задоволенню частково, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, рішенням Київської міської ради від 01.10.2007 № 341/3175 (ra_341023-07) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Урал" для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-готельно-житлових приміщень, будівель і споруд спортивного комплексу на вул. Червоноармійській, 55 у Печерському районі м. Києва.

Відповідно до вказаного рішення Київської міської ради ТОВ "Урал" передано у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку загальною площею 4,83 га.

Відповідно до встановленого порядку позивач замовив у землевпорядній організації, що має відповідну ліцензію на землевпорядні роботи, технічну документацію для складання договору оренди земельної ділянки на вул. Червоноармійській, 55 у Печерському районі м. Києва.

16.01.2008 ТОВ "Урал" звернулось з листом № 16/01–У до Київської міської ради з проханням призначити дату і місце для нотаріального посвідчення договору оренди земельної ділянки на вул. Червоноармійській, 55 у Печерському районі м. Києва, а також надати реквізити нотаріальної контори, куди позивач може звернутися для підготовки та сплати державного мита за посвідчення договору оренди земельної ділянки. До вказаного листа позивачем було додано договір оренди земельної ділянки.

Разом з тим, на час подачі позову, Київська міська рада пропозицію щодо укладення договору оренди земельної ділянки не відхилила, проте про результати її розгляду позивача не повідомила.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" підставою для укладення договору оренди і набуття права на оренду земельної ділянки, що перебуває у комунальній або державній власності, є рішення орендодавця.

Згідно зі ст. 3 цього ж Закону оренда землі заснована на договорі, який укладається в письмовій формі, а, отже, на думку суду, в разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки в оренду, укладення договору оренди є обов’язковим в силу закону.

Проте з таким висновком погодитися не можна, оскільки в даному випадку має місце укладення договору не через пряму вказівку закону, а на підставі правового акту місцевого самоврядування, яким є рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 341/3175 (ra_341023-07) , в зв'язку з чим переддоговірний спір підлягає вирішенню у суді в силу ст. 649 ЦК України.

Укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється ст. 187 ГК України.

При цьому, виходячи з зі змісту даної норми, переддоговірні спори поділяються на спори про спонукання до укладення договору, якщо одна з сторін ухиляється від його укладення та на спори з умов договору, коли сторони не врегулювали розбіжності щодо його умов.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач обґрунтовував свої вимоги саме ухиленням Київської міської ради від укладення договору.

Отже, суди мали з'ясувати обставини, які б свідчили про ухиляння Київської міської ради від укладення спірного договору.

Проте, судами в порушення вимог ст. 43 ГПК України дані обставини встановлені не були.

Також, колегія суддів зазначає, що за наявності обставин ухиляння від укладення спірного договору суди мали зобов'язати Київську міську раду укласти договір, а не вважати його укладеним, враховуючи, що ст. 11 ЦК України та ст. 20 ГК України такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів не передбачений.

В силу п. 3 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги (подання) має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень, передбачених частиною другою статті 111-10 цього Кодексу.

Згідно ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку із вищевикладеним, рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2008 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2008 підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, вирішити спір із дотриманням норм процесуального законодавства на підставі норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних відносин сторін.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та касаційне подання заступника прокурора м. Києва задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2008 у справі № 26/86 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.