Доповідач –суддя Мележик Н.І.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвська Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Михайлюк М.В.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Чернігівської обласної ради

на постанову Київського міжобласного апеляційного

господарського суду від 31.03.2008 року

у справі № 8/293 (10/64)

господарського суду Чернігівської області

за позовом Прокурора міста Чернігова в інтересах держави в особі Управління комунального майна Чернігівської обласної ради

до Дочірнього підприємства

"Постач-Нафто-Сервіс"

Відкритого акціонерного товариства

"Постачальник"

за участю третьої особи Регіонального відділення Фонду

державного майна по Чернігівській

області

про витребування майна з чужого незаконного володіння

за участю представників:

скаржника - Палій В.В.

прокурора - не з"явились

позивача – не з"явились

відповідача – Мухи Н.М.

третьої особи - Семенія М.В.

У січні 2007 року Прокурор міста Чернігова звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі управління комунального майна Чернігівської обласної ради до Дочірнього підприємства "Постач-Нафто-Сервіс" ВАТ "Постачальник" про витребування бази відпочинку "Механізатор" з незаконного володіння останнього.

Уточнивши позовні вимоги, управління комунального майна Чернігівської обласної ради просило суд прийняти рішення, яким визнати за ним право спільної власності на базу відпочинку "Механізатор", яка розташована у с. Серединка Чернігівського району.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням місцевого господарського суду від 29.01.2008 року (суддя Оленич Т.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2008 року (судді: Калатай Н.Ф, Барицька Т.Л., Смірнова Л.Г.), в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, Чернігівська обласна рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові акти попередніх інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В обгрунтування своїх вимог скаржник посилається на незалучення його до участі у справі, як власника спірного майна.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника, відповідача та третьої особи, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга Чернігівської обласної ради підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Рішення місцевого господарського суду не відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Чернігівської обласної ради народних депутатів від 21 березня 1995 року "Про обласну програму приватизації на 1995рік" затверджено обласну програму приватизації на 1995 рік, затверджено перелік об’єктів комунальної власності обласної ради народних депутатів, до якого увійшло Чернігівське орендне підприємство матеріально-технічного забезпечення, та доручено регіональному відділенню Фонду державного майна по Чернігівській області на базі затверджених переліків розробити робочі плани приватизації по кварталах і забезпечити виконання обласної програми приватизації на 1995 рік.

27.07.2005 р. на підставі вказаного рішення Регіональним відділенням Фонду державного майна по Чернігівській області видано наказ № 388 "Про дозвіл на приватизацію об’єктів АПК", яким дозволено приватизацію Чернігівського орендного підприємства матеріально-технічного забезпечення агропромислового комплексу шляхом продажу акцій відкритих акціонерних товариств.

У розділі 12 Плану приватизації визначено спосіб приватизації –продаж акцій відкритого акціонерного товариства, засновниками якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області та Організація орендарів Чернігівського підприємства матеріально-технічного забезпечення агропромислового комплексу.

Згідно п. 2.7 Плану приватизації база відпочинку "Механізатор", залишковою вартістю 3 829 млн. крб., приватизації не підлягала і до статутного фонду акціонерного товариства не включена.

Пунктом 12.6 Плану приватизації визначено порядок та умови використання об’єктів, які не включені до статутного фонду і не підлягають приватизації, а також зазначено, що база відпочинку "Механізатор" передається відкритому акціонерному товариству безкоштовно з цільовим використанням згідно чинного законодавства про приватизацію державного майна.

Таким чином, база відпочинку "Механізатор" у встановленому законом порядку згідно Плану приватизації передана створеному в результаті приватизації Чернігівського орендного підприємства матеріально-технічного забезпечення агропромислового комплексу відкритому акціонерному товариству безоплатно, як об’єкт соціально-побутового призначення, створений за рахунок коштів фонду соціального розвитку.

Відповідач вважає, що ВАТ "Постачальник" володів базою відпочинку "Механізатор" і на законних підставах передав її до статутного фонду Дочірнього підприємства "Постач-Нафто-Сервіс" Відкритого акціонерного товариства "Постачальник" за актом здачі-прийняття від 28.04.1998 року.

Прокурор, вважаючи таку передачу незаконною, звернувся до суду з даним позовом про витребування бази відпочинку "Механізатор" з незаконного володіння ДП "Постач-Нафто-Сервіс" ВАТ "Постачальник", передання її до спільної комунальної власності управління комунального майна Чернігівської обласної ради і визнання за ним права спільної власності.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, виходив з того, що позивачем та прокурором не надано доказів передання бази відпочинку, як об’єкта соціально-культурного призначення, у комунальну власність відповідно до Положення "Про проведення інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутних фондів акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації та приватизації", затвердженого постановою КМ України від 15.07.1997 р. № 757 (757-97-п) .

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що передача бази відпочинку у власність ВАТ "Постачальник" не відбулася, оскільки вона не увійшла до статутного фонду товариства, а передана йому безкоштовно з цільовим використанням.

Також місцевий господарський суд вказав на відсутність доказів перебування спірного майна у власності Чернігівської обласної ради, так як уповноважений управляти цим майном –Чернігівська обласна рада не є стороною у справі. Вимоги про визнання за позивачем права власності на спірну базу відпочинку залишені судом першої інстанції без задоволення з підстав відсутності у позивача повноважень на здійснення прав власника комунального майна.

Звертаючись з касаційною скаргою про скасування судового рішення, Чернігівська обласна рада вважає себе власником зазначеного майна, в комунальній власності якої воно знаходиться, пославшись на план приватизації Чернігівського орендного підприємства матеріально-технічного забезпечення шляхом перетворення його на ВАТ "Постачальник".

Із матеріалів справи та змісту касаційної скарги вбачається, що Чернігівська обласна рада до участі у справі судом першої та апеляційної інстанцій в будь-якій процесуальній якості не залучалась.

Відтак, ухвалені у справі рішення та постанова не можуть вважатись законними й обґрунтованими, оскільки постановлені без всебічного та повного з’ясування і перевірки всіх фактичних обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, а тому підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід розглянути питання про залучення Броварської міської ради до участі у справі, дослідити і оцінити надані докази, встановити дійсні права і обов’язки учасників процесу і залежно від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Чернігівської обласної ради задовольнити.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31.03.2008 року у справі №8/293 (10/64) та рішення господарськогосуду Чернігівської області від 29.01.2008 року у справі №8/293 (10/64) скасувати.

Справу направити на новий розгляд господарському суду Чернігівської області в іншому складі суду.