Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

У травні 2008 р. ТОВ "Медінтранс" звернулось до господарського суду з позовом до Дніпропетровської міської ради, ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в особі Дніпропетровської регіональної філії та Управління земельних ресурсів у місті Дніпропетровську Дніпропетровської області про визнання договору оренди землі від 25.03.2005 р., укладеного між Дніпропетровською міською радою та ТОВ "Медінтранс", щодо земельної ділянки площею 0,9175 га, що знаходиться в районі вул. 6-ої стрілецької дивізії та пров. Радянського,1 м. Дніпропетровська (кадастровий номер 1210100000:03:294:0014) посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського округу Літаш І.П., зареєстрований в реєстрі за № 2706, зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 11.04.2005 р. за № 040510400354 поновленим три роки і на тих самих умовах, а також зобов'язання провести державну реєстрацію.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2008р. (суддя Петренко І.В.) позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.08.2008 р. (судді: Неклеса М.П., Павловський П.П., Швець В.В.) рішення скасовано, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою, ТОВ "Медінтранс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення господарського суду залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, рішенням Дніпропетровської міської ради від 16.02.2005 р. № 213/25 затверджено проект відведення земельної ділянки площею 0,9175 га, що знаходиться в районі вул. 6-ої стрілецької дивізії та пров. Радянського,1 м. Дніпропетровська (кадастровий номер 1210100000:03:294:0014) та передано її в оренду ТОВ "Медінтранс" строком на три роки для проектування та будівництва торговельно-офісного комплексу.

На підставі даного рішення 25.03.2005 р. між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Медінтранс" (орендар) укладено договір оренди вказаної земельної ділянки (надалі –договір оренди). Строк дії договору оренди три роки. Пункту 14.1 договору встановлено, що він набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації.

Розділом 3 договору визначено, що після закінчення строку дії договору, на який його укладено, орендар, який належно виконував обов'язки, має переважне право на його поновлення, але за умови письмового повідомлення про це орендодавця не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору.

Судами встановлено, що договір набирав чинності 11.04.2005 р. та строк його дії скінчився 11.04.2008 р.

Листом № 1/1 від 14.01.2008 р. ТОВ "Медінтранс" повідомило Дніпропетровську міську раду про своє бажання поновити договір оренди.

Також судами встановлено, що ТОВ "Медінтранс" 12.04.2008 р. повторно звертолось до Дніпропетровської міської ради про поновлення договору оренди у зв'язку з тим, що від орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку дії договору не надійшло письмових заперечень. Дніпропетровська міська рада відповіді на листи позивача не надавала.

Крім того в рішенні місцевий господарський суд зазначив, що на час розгляду ним справи орендар належним чином користувався земельною ділянкою, своєчасно та в повному обсязі сплачував орендну плату.

Приймаючи оскаржувану постанову про відмову в позові суд апеляційної інстанції посилався на те, що необхідною умовою поновлення договору оренди земельної ділянки, яка є об'єктом комунальної власності, є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції погодись не можна.

Стаття 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законом відносно спірних правовідносини, визначає, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Також, відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Даними норми права, якими прямо врегульовані спірні правовідносини, не встановлено, що необхідною умовою поновлення договору оренди землі, в тому числі і землі комунальної власності, є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування

В свою чергу, місцевий господарський суд встановивши всі обставини справи та правомірно застосувавши до спірних правовідносин ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 33 Закону України "Про оренду землі" обґрунтовано задовольнив позов.

З огляду на викладене, в порушення ст. ст. 43, 99, 101, 104, 105 ГПК України, доводи апеляційного господарського суду, за якими він не погодився з висновками суду першої інстанції, є необґрунтованими. Скасовуючи рішення, апеляційний господарський суд висновків місцевого господарського суду належним чином не спростував та дійшов власних висновків, які суперечать обставинам справи та вимогам законодавства. Здійснена апеляційним господарським судом неналежна юридична оцінка обставин справи призвела до неналежного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін та неправильного застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини. Як наслідок, постанова апеляційного господарського суду не відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, які викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. № 11 (v0011700-76) .

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд першої інстанції в порядку ст. ст. 43, 47, 43 ГПК України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, мотивовано задоволено позов.

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду –залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 ГПК України, суд

Касаційну скаргу ТОВ "Медінтранс" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.08.2008 р. у справі № 19/61-08 скасувати.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2008 р. у даній справі залишити без змін.