Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :

в судовому засіданні взяв участь представник:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 19.04.2006 р., залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.07.2006 р., позов задоволено, стягнено з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Машино-тракторна станція "Поляна" (далі –СТОВ "Поляна") за рахунок заставленого згідно з договорами застави від 03.08.2004 р. №1-393мк/2004 майна СТОВ "Поляна" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дім шпалер" (далі –ТОВ "Дім шпалер") 188657,05 грн. боргу.

24.07.2006 р. на виконання вказаного рішення господарським судом Черкаської області був виданий відповідний наказ № 11/1127.

07.02.2008 р. до суду звернувся позивач (стягувач) - ТОВ "Дім шпалер" зі скаргою: –на дії Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області з винесення постанови про передачу матеріалів виконавчих проваджень №82-4/07, №83-4/07 від 24.12.2007 р. з підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Черкаській області до ВДВС Монастирищенського районного управління юстиції;

– на бездіяльність підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Черкаській області, а саме невиконання наказу господарського суду Черкаської області від 24.07.2006 р. у справі №11/1127 у встановлений ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" строк.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 28.03.2008 р. (суддя Довгань К.І.) вказану скаргу задоволено частково, визнано незаконною бездіяльність підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Черкаській області щодо невиконання наказу господарського суду Черкаської області від 24.07.2006р. у справі №11/1127 у строки, встановлені ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", в межах виконавчого провадження №82-4/07 та №83-4/07, а в решті скарги –відмовлено.

При винесенні ухвали суд виходив, зокрема, з того, що п. 5, п. 1 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачають імперативної норми щодо обов’язковості зупинення виконавчого провадження, а державним виконавцем з моменту зупинення виконавчого провадження з 21.02.2007 р. до моменту передачі виконавчого провадження з одного органу ДВС до іншого не вчинено жодної виконавчої дії, що в свою чергу призводить до порушення вимог ст. 25 вказаного Закону.

Також, в іншій частині ухвала мотивована тим, що компетентним органом в межах наданих йому повноважень прийнято належно мотивовану постанову про передачу виконавчого провадження з одного органу ДВС до іншого.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.08.2008 р. (судді: Шкурдова Л.М. - головуючий, Ільєнок Т.В., ТарасенкоК.В.) апеляційну скаргу відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області та підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Черкаській області задоволено, ухвалу господарського суду Черкаської області від 28.03.2008 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовлено.

Постанова мотивована тим, що зведене виконавче провадження щодо відповідача (боржника) підлягало обов'язковому зупиненню з моменту порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство останнього.

Не погоджуючись з такою постановою, позивач (стягувач) - ТОВ "Дім шпалер" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.08.2008 р., а ухвалу господарського суду Черкаської області від 28.03.2008 р. залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме неврахуванням вимог ст. 25, ч. 6 ст. 64 Закону України "Про виконавче провадження".

На думку заявника касаційної скарги, мораторій відповідно до ч. 6 ст. 64 Закону України "Про виконавче провадження" не є підставою для зупинення виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ухвалою господарського суду Черкаської області від 12.07.2006 р. порушено провадження у справі №01/3634 про банкрутство СТОВ "Поляна" (відповідача (боржника) у даній справі).

В силу ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон про банкрутство) одночасно з порушенням справи про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Згідно із абз. 24 ст. 1 Закону про банкрутство мораторій на задоволення вимог кредиторів являє собою зупинення виконання боржником грошових зобов'язань, термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

З матеріалів справи вбачається, що у порядку виконавчого провадження підлягає виконанню наказ про стягнення заборгованості за рахунок заставленого майна за рішенням суду від 19.04.2006 р. Отже, такі грошові вимоги виникли до порушення справи про банкрутство боржника та забезпечені заставою майна боржника, відтак є заставними.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширює свою дію на вимоги і конкурсних, і заставних кредиторів.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства (ч. 4 ст. 12 Закону про банкрутство).

Відповідно до п. 8 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції Закону від 18.11.2003 р. N 1255-IV (1255-15) , виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).

Отже, виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Черкаської області від 24.07.2006 р. у справі №11/1127 про стягнення заборгованості за рахунок заставленого майна підлягає зупиненню.

Посилання заявника касаційної скарги на ч. 6 ст. 64 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції Закону України від 18.11.2003 р. N 1255-IV (1255-15) , яка передбачає, що у разі порушення судом провадження у справі про банкрутство боржника - юридичної особи державний виконавець виносить постанову про зупинення виконавчого провадження, крім виконання провадження по зверненню стягнення на заставлене майно, визнаються колегією суддів необґрунтованими.

Вказана норма увійшла у колізію з положеннями ст. ст. 1, 12 Закону про банкрутство, а також приписами ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".

У даному випадку діє спеціальний закон –Закон про банкрутство, який вказує на які правовідносини поширюється мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Отже, до внесення відповідних змін до Закону про банкрутство стягнення за рахунок заставленого майна або на предмет застави в порядку, передбаченому Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) і Законом України "Про іпотеку" (898-15) , окремо від провадження у справі про банкрутство не може здійснюватись, оскільки встановлення у Законі про банкрутство особливого порядку задоволення майнових вимог до боржника не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку (мораторій на задоволення вимог кредиторів передбачає припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання зобов'язань окремих кредиторів).

Таким чином, задоволення вимог кредиторів, забезпечених заставою (іпотекою), має здійснюватись за правилами, встановленими Законом про банкрутство (п. 8.3 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) від 04.06.2004р. N04-5/1193 (v1193600-04) ).

Слід також зазначити, що згідно з ч. 2 ст. 26 Закону про банкрутство майно боржника, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

У зв'язку з чим, підстав для визнання дій відповідного органу державної виконавчої служби неправомірними –не вбачається, на що обґрунтовано звернув увагу суд апеляційної інстанції.

Відтак, доводи касаційної скарги позивача (стягувача) не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

За таких обставин справи постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням наведеного та керуючисьст. ст. 25, 34 Закону України "Про виконавче провадження", ст. ст. 1, 12, 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дім шпалер" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.08.2008 р. у справі №11/1127 залишити без змін.