Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача ОСОБА_2. (дов. №4034 від 11.07.2008); - відповідача ОСОБА_3 (дов. б/н від 10.09.2008);

Відповідно до розпорядження заступника Голови Вищого господарського суду України від 25.11.2008 № 02-12/514, розгляд справи № 35/336 господарського суду міста Києва здійснюється у складі колегії суддів: Губенко Н.М.-головуючий суддя, судді Барицька Т.Л., Подоляк О.А.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.08.2008 позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю " Бізнес-Інтелект" (надалі відповідач) задоволено повністю; за рішенням підлягає стягненню з відповідача 150 156,00 грн. -заборгованості за поставлений товар, 1 501,56 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, звернувся до Вищого господарського суду України і касаційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, справу передати на новий розгляд. Підстави касаційної скарги обґрунтовуються тим, що судом не дослідив обставини справи, не врахував, що відповідач своєї згоди на укладення договору поставки в спрощеній формі шляхом підписання товарно-розпорядчих документів на отримання товарно-матеріальних цінностей не надавав; судом залишено поза увагою, що довіреності на отримання товару за накладними №№ 8, 49, 56/4 не видавалися, поставка не здійснювалася, товар відповідачем не отримувався, а тому у позивача відсутнє право вимагати оплату товару, який фактично не поставлявся; суд стягнув грошову суму за товар по накладним №16, 17, 35, 36, 60, 8, 49, 56/4 тобто в повному обсязі, не врахувавши, що відповідач платіжними дорученнями №3381, 3404, 3429, 3454, 3656 на загальну суму 4 831,00 грн. сплатив позивачу вартість отриманого товару. Судом порушено приписи ст. 4-7 ГПК України (1798-12) , що призвело до прийняття неправильного рішення.

Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції в розумінні ст. - 111-2 ГПК України, переглянути оскаржуване рішення.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарським судом першої інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. - 111-5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із статтею 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено наступні обставини:

- позивачем за товарними накладними №8 від 29.11.2006, №16 від 05.12.2006, №17 від 05.12.2006, №35 від 12.12.2006, №36 від 12.12.2006, №49 від 20.12.2006, №56/4 від 15.12.2006, №60 від 21.12.2006 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 150 156,00 грн.;

- товар був прийнятий представником відповідача ОСОБА_4. на підставі довіреностей серії ЯНВ №533373 від 05.12.2006, серії ЯНБ №812992 від 31.12.2006 (копії в матеріалах справи);

- за твердженням позивача, сторонами погоджений строк оплати поставленого товару до 31.12.2006, проте відповідач за поставлений товар не сплатив обумовлену вартість за товар;

- позивач звертався до відповідача шляхом направлення листа б/н від 18.06.2007 з проханням сплатити існуючу суму заборгованості за поставлений товар, проте вказаний лист залишився без відповіді відповідача;

- виходячи із наведених обставин, суд першої інстанції, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 610 ЦК України, ст. 193 ГК України, прийшов до висновку, що відповідачем не виконані зобов'язання щодо сплати за поставлений товар у розмірі 150 156,00 грн., а тому з нього підлягає стягненню заборгованість у вказаній сумі.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Вищий господарський суд України прийшов до висновку, що оскаржуване судове рішення не відповідає даним вимогам з огляду на таке.

Задовольняючи позовні вимоги позивача та стягуючи з відповідача грошові кошти у сумі 150 156,00 грн. за поставлений позивачем відповідачу товар, господарський суд першої інстанції послався на товарні накладні, номери і дати яких вказувалися вище і які, на думку суду першої інстанції, підтверджують поставку позивачем товару та отримання відповідачем цього товару на вказану суму, а також довіреності, за якими відповідач прийняв від позивача поставлений товар.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції, поспішним та зробленим без належного дослідження матеріалів справи, оскільки в них немає доказів отримання відповідачем товару по накладним №49 від 20.12.2006 та №56/4 від 15.12.2006, на які, серед інших, послався як позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, так і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, не перевіривши при цьому наявності вказаних накладних в матеріалах справи. До того ж, в матеріалах справи відсутні довіреності, за якими відповідач отримав товар по вказаним накладним (№№49 та 56/4), а, як встановлено судом першої інстанції, містяться дві довіреності ЯНВ №533373 від 05.12.2006 та ЯНБ №812992 від 30.12.2006, видані відповідачем на свого представника ОСОБА_4., на отримання ним від позивача за накладними №60 від 21.12.2006, №№16, 17 від 05.12.2006 та №№ 35, 36 від 12.12.2006, та рахунком-фактурою №22-Р від 05.12.2006, якого, до речі, в матеріалах справи також немає.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

Згідно з приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, однак суд першої інстанції не витребував у сторін доказів на підтвердження їх вимог, а прийняв рішення, в основу якого лягли зроблені ним висновки, які не ґрунтуються на матеріалах справи, що є порушенням наведених вимог постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" (v0011700-76) .

Місцевий господарський суд припустився неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 4-7 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. - 111-10 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. - 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями - 111-7, - 111-9 -- 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Інтелект" задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 18.08.2008 у справі № 35/336 скасувати і справу передати до господарського суду міста Києва на новий розгляд в іншому складі суду.