2-14/4659-2008 Про стягнення заборгованості за договорами купівлі-продажу товару - 26.11.2008 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Паливна компанія "Агронафт Ойл" (надалі ТОВ "ПК " Агронафт Ойл") звернулося до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сервісгаз" (надалі ТОВ "Сервісгаз") про стягнення 231 062,47 грн.; під час розгляду справи ТОВ "Сервісгаз" (відповідач по первісному позову) подав зустрічну позовну заяву про стягнення з ТОВ "ПК "Агронафт Ойл" (позивач по первісному позову) 47 760,00 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.06.2008 (суддя Курапова З.І.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.08.2008 (судді:Сотула В.В., Гоголь Ю.М., Гонтарь В.І.), первісний позов задоволений повністю, стягнуто з ТОВ "Сервісгаз" 222 000,00 грн. заборгованості, 4 440,00 грн. штрафу, 4 622,47 грн. пені, 2 310,62 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; зустрічний позов задоволений частково, стягнуто з ТОВ "ПК " Агронафт Ойл" 25 080,00 грн. пені, 250,80 грн. державного мита, 61,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

ТОВ "Сервісгаз" (відповідач по первісному позову), не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

Підстави касаційної скарги обґрунтовуються неправильним застосуванням судами попередніх судових інстанцій норм матеріального права, а саме: ст.ст. 611, 615, 651, 654, 655 ЦК України. Зокрема, відмовляючи у задоволенні зустрічної позовної вимоги про стягнення з ТОВ "ПК "Агронафт Ойл" штрафу за прострочення поставки товару, обчисленого на підставі п. 57 Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.198 року №1888 (v0888400-88) , суди виходили з того, що укладені між сторонами по справі договори є договорами купівлі-продажу, а не поставки, що підтверджується самою їх назвою. Однак такі висновки суду є хибними, оскільки ці договори є договорами поставки в розумінні ст. 712 ЦК України, а тому до правовідносин, які з них випливають повинні застосовуватись відповідні норми діючого законодавства України; отже, для правильного вирішення спору судам належало встановити взаємні зобов'язання сторін відповідно до умов договору, виконання цих зобов'язань сторонами, визначити, в чому полягало порушення та застосувати відповідні наслідки.

Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції в розумінні ст. 111-2 ГПК України, переглянути оскаржуване рішення.

Сторони у справі належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (v0075600-02) .

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами першої та апеляційної інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх судових інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи наступне:

- 11.07.2007 ТОВ "ПК "Агронафт Ойл" та ТОВ "Сервісгаз" уклали договір купівлі-продажу №2007/09/11, відповідно до якого ТОВ "ПК "Агронафт Ойл" (продавець) зобов'язується передати у власність, а ТОВ "Сервісгаз" (покупець) прийняти та оплатити товар: компресор УКС –400 у кількості 2 шт. по ціні 55 000,00 грн. без ПДВ, всього на загальну суму 132 000,00 грн. з ПДВ.;

- згідно з наявною в матеріалах справи накладною №РН-0000862 від 25.10.2007 (а.с. 8) ТОВ "ПК "Агронафт Ойл" передало ТОВ "Сервісгаз" зазначений у договорі товар на загальну суму 132 000,00 грн.;

- 23.10.2007 між ТОВ "ПК "Агронафт Ойл" та ТОВ "Сервісгаз" укладено договір купівлі-продажу №2007/10/23, відповідно до якого ТОВ "ПК "Агронафт Ойл" зобов'язався передати у власність, ТОВ "Сервісгаз" прийняти та оплатити компресор АВШ 3,7 у кількості 1 шт. по ціні 75 000,00 грн. без ПДВ, загальною вартістю з ПДВ 90 000,00 грн.;

- згідно з наявною в матеріалах справи накладною №РН-0000863 від 25.10.2007 (а.с. 12) ТОВ "ПК "Агронафт Ойл" передало ТОВ "Сервісгаз" зазначений компресор АВШ 3,7 у кількості 1 шт. загальною вартістю з ПДВ 90 000,00 грн.;

- ТОВ "Сервісгаз" отримало товар згідно з вказаними договорам купівлі-продажу по довіреностям НБГ №262717 від 23.10.2007 і НБГ №262716 від 23.10.2007 (а.с. 9, 13);

- п. 2.4 вказаних договорів передбачений строк поставки товару –у день укладення договорів, але не пізніше 5 днів з моменту досягнення домовленості по всім суттєвим питанням правочину на поставку партії товару;

- суд першої інстанції прийшов до висновку, із яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що по договору №2007/09/11 від 11.09.2007 поставка товару відбулася з простроченням в 38 днів (з 17.09.2007 по 24.10.2007), а по договору №2007/10/23 від 23.10.2007 –вчасно, у встановлений договором строк;

- п. 2.8. договорів купівлі-продажу передбачений строк оплати – 90 днів з моменту відвантаження;

- оплату ТОВ "Сервісгаз" не здійснило, у зв'язку із чим його заборгованість перед ТОВ "ПК "Агронафт Ойл" становить 222 000,00 грн.;

- на підставі встановлених обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість вимог ТОВ "ПК "Агронафт Ойл" про стягнення з ТОВ "Сервісгаз" заборгованості у розмірі 222 000,00 грн., так само як і 4 400,00 грн. штрафу на підставі п. 3.3 договорів та 4 622,47 грн. пені на підставі п. 3.4 договорів;

- суд першої інстанції не прийняв до уваги, посилаючись на ст.ст. 610, 611, 615, 651 ЦК України, доводи ТОВ "Сервісгаз" про те, що через несвоєчасну поставку товару відбулася зміна зобов'язань і тому товариство має право частково або в повному обсязі відмовитись від зобов'язання, призупинити оплату товару і здійснити оплату після пред'явлення до нього вимоги, а також зробив висновок про те, що припинення зобов'язання та зміна його умов не є мірою відповідальності, а відповідальність сторін за неналежне виконання зобов'язань за договором передбачена п. 3.2. –за прострочення поставки товару, п.п. 3.3., 3.4. –за несвоєчасну оплату товару;

- стосовно зустрічного позову, суд першої інстанції зазначив, що п. 3.2. договорів передбачена відповідальність ТОВ "ПК "Агронафт Ойл" за прострочення поставки товару у вигляді пені в розмірі 0,5% вартості недопоставленого товару;

- пред'явлена вимога по зустрічному позову ТОВ "Сервісгаз" про стягнення з ТОВ "ПК "Агронафт Ойл" пені за прострочення поставки товару за договором №2007/09/11 від 11.09.2007 на 38 днів (з 17.09.2007 по 24.10.2007) у сумі 25 080,00 грн. підлягає задоволенню, оскільки як встановлено судом, таке прострочення мало місце, щодо стягнення з ТОВ "ПК "Агронафт Ойл" пені за прострочення поставки товару за договором №2007/10/23 від 23.10.2007, то ця вимога задоволенню не підлягає, оскільки прострочення поставки товару за цим договором не було;

- вимога ТОВ "Сервісгаз" про стягнення з ТОВ "ПК "Агронафт Ойл" штрафу у розмірі 17 760,00 грн. на підставі Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою РМ СРСР від 25.07.1988 №888 (v0888400-88) , задоволенню не підлягає, оскільки між сторонами укладені договори купівлі-продажу, що зазначено в назві договорів; самі ж договори не містять пунктів щодо сплати штрафу за несвоєчасну поставку товару.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, прийшов до висновку, що господарський суд першої інстанції повно і всебічно дослідив подані сторонами докази, дав їм вірну правову оцінку, на підставі чого виніс законне і обґрунтоване рішення, яке повністю відповідає вимогам законодавства. При цьому, апеляційний господарський суд відхилив доводи апеляційної скарги з підстав їх необґрунтованості.

Згідно із статтею 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Вищий господарський суд України прийшов до висновку, що судові рішення є такими, що відповідають даним вимогам, враховуючи таке.

Господарськими судами вірно обрано норми законодавства, які підлягають застосуванню до правовідносин сторін, що виникли на підставі укладених між ними договорів купівлі-продажу у зв'язку із порушенням як ТОВ "ПК "Агронафт Ойл", так і ТОВ "Сервісгаз" зобов'язань за вказаними договорами, а саме, порушення ТОВ "ПК "Агронафт Ойл" строків поставки товару ТОВ "Сервісгаз" за договором купівлі-продажу від 11.09.2007 №2007/09/11 на 38 днів, та порушення ТОВ "Сервісгаз" строків оплати за поставлений товар за обома договорами купівлі-продажу, укладеними між сторонами. Судами зроблений правильний висновок про те, що прострочення ТОВ "Сервісгаз" здійснення розрахунків з позивачем ТОВ "ПК "Агронафт Ойл" за поставлений ним товар дійсно мало місце, адже, договорами передбачено, зокрема, п. 2.8., що оплата за поставлений товар має відбутися протягом 90 днів з моменту його відвантаження; оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, товар за договорами від 11.09.2007 №2007/09/11 та від 23.10.2007 №2007/23/10 був поставлений 25.10.2007, то відповідно саме протягом 90 днів від цієї дати ТОВ "Сервісгаз" було зобов'язане розрахуватися з ТОВ "ПК "Агронафт Ойл" за товар, а оскільки ним цього зроблено не було, вимога ТОВ "ПК "Агронафт Ойл" про стягнення з ТОВ "Сервісгаз" заборгованості, за встановлених судом першої інстанції обставин, а також на підставі ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 610, 611 ЦК України, задоволена судом правомірно. Крім того, суд першої інстанції правильно задовольнив вимоги ТОВ "ПК "Агронафт Ойл" про стягнення з ТОВ "Сервісгаз" пені та штрафу за необґрунтовану відмову (ухилення) від сплати за отриманий товар, із чим погодився апеляційний суд, оскільки п. п. 3.3. (штраф), 3.4. (пеня) договорів купівлі-продажу, укладених між сторонами, ст. 549 ЦК України, ст.ст. 230, 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачені такі санкції за порушення боржником виконання господарського зобов'язання, в даному випадку –своєчасно та в повному обсязі сплатити за поставлений товар.

Судами попередніх судових інстанцій зустрічний позов ТОВ "Сервісгаз" до ТОВ "ПК "Агронафт Ойл" про стягнення з останнього пені та штрафу за несвоєчасну поставку товару за договорами купівлі-продажу задоволений частково правомірно, з огляду на наступне.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, прострочення виконання ТОВ "ПК "Агронафт Ойл" зобов'язання за договорами купівлі-продажу, укладеними з ТОВ "Сервісгаз" щодо своєчасної поставки товару (в день укладення договору однак не пізніше 5 днів з дня відвантаження товару) мало місце лише за одним договором - №2007/09/11 від 11.09.2007, оскільки товар за вказаним договором був поставлений лише 25.10.2007, тобто з пропуском строку в 38 днів, а тому судами попередніх інстанцій правомірно стягнуто з ТОВ "ПК "Агронафт Ойл" на підставі, зокрема, п.п. 3.3., 3.4. договору №2007/09/11 пеню в розмірі 25 080,00 грн.; стосовно ж поставки ТОВ "ПК "Агронафт Ойл" товару за договором №2007/23/10 від 23.10.2007, то вона відбулася в строки передбачені вказаним договором (25.10.2007), а тому суди попередніх судових інстанцій правомірно відмовили ТОВ "Сервісгаз" в задоволенні його вимоги стягнути з ТОВ "ПК "Агронафт Ойл" пеню за прострочення поставки товару.

Суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність вимоги ТОВ "Сервісгаз" про стягнення з ТОВ "ПК "Агронафт Ойл" штрафу у розмірі 17 760,00 грн. на підставі п. 57 Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою РМ СРСР від 25.07.1988 №888, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій укладені між сторонами договори є договорами купівлі-продажу, а не договорами поставки, що вбачається із самої назви договорів та суті правових зобов'язань, встановлених укладеними між сторонами договорами, умови яких не суперечать нормам глави 53 розділу ІІІ ЦК України (435-15) , якою регулюються правовідносини сторін за договорами купівлі-продажу.

За приписами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Разом з тим доводи відповідача щодо неналежної оцінки місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом наявних у матеріалах справи доказів, встановлення обставин не на підставі достовірних доказів, не можуть бути підставами для задоволення вимог касаційної скарги, оскільки відповідно до статті 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.