Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідачів про усунення перешкод у здійсненні ліквідації колективного підприємства "Редакція газети "Дніпро вечірній"; зобов'язання ОСОБА_2передати круглу печатку та документацію підприємства.

Ухвалою господарського суду від 19.07.2007р. (суддя Чередко А.Є.) зупинено провадження з даної справи до розгляду в установленому законом порядку справи № 19/45-07 за позовом колективного підприємства "Редакція газети "Дніпро вечірній" до приватного підприємства "Безпека", ОСОБА_2про усунення перешкод у здійсненні діяльності в процесі ліквідації, витребування печатки і документації підприємства, порушеної господарським судом Дніпропетровської області.

ОСОБА_3звернувся з апеляційною скаргою від 01.10.2008р. до апеляційного господарського суду на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2007р.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.10.2008р. (судді: Євстигнеєв О.С. -головуючий, Лотоцька Л.О., Бахмат Р.М.) відмовлено ОСОБА_3 у прийнятті апеляційної скарги від 01.10.2008 та повернено заявнику за приписами частини 2 статті 93 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом; також скаржником до касаційної скарги не додано клопотання про відновлення строку на подання апеляційної скарги

Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, ОСОБА_3звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та направити справу на розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

При цьому скаржник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 107 Господарського процесуального кодексу України та статті 129 Конституції України, яка гарантує можливість апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Сторони не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 12 Закону України "Про судоустрій України", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Тобто, Господарський процесуальний кодекс (1798-12) повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Згідно зі статтею 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Положеннями статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Однак, в силу імперативних положень частини 2 статті 93 Господарського процесуального кодексу України відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Таким, чином подання апеляційної скарги після спливу трьохмісячного строку, встановленого для подання апеляційної скарги, виключає можливість її прийняття до провадження та перегляд оскаржуваної ухвали в апеляційному порядку. Крім того, скаржником не було додано клопотання про відновлення строку для подання апеляційної скарги.

Відповідно, відмовляючи у відновленні строку на подання апеляційної скарги, апеляційний господарський суд повертає матеріали апеляційної скарги її заявнику, оскільки підстави для прийняття такої скарги відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним господарським судом ОСОБА_3звернувся з апеляційної скаргою від 01.10.2008р. на ухвалу місцевого господарського суду від 19.07.2007р., тобто з пропуском одного року та 3 місяців встановленого процесуального строку.

До того ж, ОСОБА_3також не навів і Вищому господарському суду України жодних причин пропуску процесуального строку для подання апеляційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, дійшла висновку, що апеляційний господарський суд правомірно відмовив у прийнятті апеляційної скарги і повернув її без розгляду.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України і не підтверджено належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим підстав для скасування ухвали колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 43, - 111-7, пунктом 1 статті - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.10.2008р. у справі № 25/36-07 (2-556/07) господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.