Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін

ТОВ "Артанія" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до СПД -фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення збитків у розмірі 154 842 грн. 25 коп.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Артанія" посилається на договір про відступлення права вимоги № 110 від 19.12.2007, укладений між ТОВ "Слочер" та ТОВ "Артанія", за яким останнє отримало право на стягнення з СПД -фізичної особи ОСОБА_1. збитків, завданих неналежним виконанням договору перевезення № 8/2006 від 20.11.2006.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.04.2008 у справі № 25/89 (суддя Морозов С.М.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2008 у справі № 25/89 (колегія суддів: головуючий Ропій Л.М., судді Буравльов С.І., Калатай Н.Ф.) рішення господарського суду м. Києва від 03.04.2008 у справі №25/89 скасовано; позов задоволено повністю; стягнуто з СПД -фізичної особи ОСОБА_1. на користь ТОВ "Артанія" 154 842 грн. 35 коп. збитків.

У поданій до Вищого господарського суду України касаційній скарзі СПД -фізична особа ОСОБА_3. просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2008 та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2008 у справі № 25/89.

СПД -фізична особа ОСОБА_3. посилається на порушення та неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Артанія" просить залишити постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2008 у справі № 25/89 без змін, а касаційну скаргу СПД -фізичної особи ОСОБА_1. без задоволення.

Вищим господарським судом України ухвалою від 12.11.2008 у справі №25/89 порушено касаційне провадження.

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 24.11.2008 у зв`язку з лікарняним судді Разводової С.С. призначено склад суду по справі №25/89: Плюшко І.А. -головуючий, судді Грек Б.М., Самусенко С.С.-доповідач.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Стаття - 111-7 ГПК України передбачає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до встановлених обставин та досліджених матеріалів справи господарськими судами попередніх інстанцій 20.11.2006 між ТОВ "Слочер" та СПД -фізичною особою ОСОБА_1. укладено договір перевезення №8/2003, відповідно до умов якого ТОВ "Слочер" як вантажовідправник доручає, а СПД -фізична особа ОСОБА_3. як перевізник зобов'язується в обумовлені строки і обсягах прийняти від ТОВ "Слочер" вантаж до перевезення автомобільним транспортом у міських і міжміських сполученнях, доставити його у пункт призначення й видати уповноваженому вантажоодержувачеві, у свою чергу ТОВ "Слочер" зобов'язується оплатити СПД -фізичній особі ОСОБА_1. надані ним послуги (п. 1.1 договору).

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору перевезення ТОВ "Слочер" та СПД -фізична особа ОСОБА_3. 21.11.2007 складено, підписано та скріплено печатками заявку про перевезення вантажу (спортивних товарів), відповідно до якої СПД -фізична особа ОСОБА_3. зобов'язався організувати перевезення відповідного вантажу.

Як встановлено господарськими судами, на виконання своїх зобов'язань з організації перевезення вантажу СПД -фізичною особою ОСОБА_1. з перевізником СПД -фізичною особою ОСОБА_4. укладений договір-заявка на перевезення ван тажу № 22/11/07 від 22.11.2007, за яким перевезення вантажу здійснює громадянин ОСОБА_5(водій), якого за довіреністю від 22.11.2007 СПД-фізична особа ОСОБА_3. уповноважив представляти інтереси останнього як довірителя при здійсненні системних перевезень вантажів згідно договору перевезення № 8/2006 від 20.11.2006.

Господарськими судами встановлено, що вантаж у кількості 279 місць був прийнятий громадянином ОСОБА_5до перевезення, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних № 218/8 від 22.11.2007 та № 216/22 від 22.11.2007.

Господарськими судами встановлено, що за актом № 1 від 23.11.2007 про встановлену розбіжність у кількості і якості при прийманні вантажу (товару) за товарно-транспортними накладними від 22.11.2007 № 216/22, № 218/8, складеним та підписаним ТОВ "Слочер" (відправник) та ТОВ "Артанія" (вантажоодержувач), загальна сума недостачі товару складає 154 842 грн. 35 коп.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 218 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 19.12.2007 між ТОВ "Слочер" та ТОВ "Артанія" укладено договір № 110 про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ "Слочер" відступив збитки у розмірі 154 842 грн. 35 коп., нанесені йому СПД -фізичною особою ОСОБА_1., а ТОВ "Артанія" набуло право вимоги, належне ТОВ "Слочер" за договором перевезення № 8/2006 від 20.11.2006.

Як свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення № 19-12/2 від 19.12.2007 про відступлення права вимоги за договором перевезення № 8/2006 від 20.11.2006 ТОВ "Слочер" повідомило СПД -фізичну особу ОСОБА_1. про те, що ТОВ "Артанія" прийняло на себе право вимоги по договору перевезення № 8/2006 від 20.11.2006 на підставі договору № 110 про відступлення права вимоги від 19.12.2007.

Разом з тим, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у позові ТОВ "Артанія" з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4.2 договору перевезення за результатами виконаних робіт вантажовідправник і перевізник повинні оформити акт виконаних робіт (наданих послуг), що повинен бути підписаний представниками сторін і скріплений печатками.

В матеріалах справи, досліджених господарським судом першої інстанції, наявний акт виконаних робіт від 23.11.2007, скріплений печатками та підписаний директором ТОВ "Слочер" і СПД -фізичною особою ОСОБА_1., відповідно до якого роботи за договором № 8/2006 від 20.11.2006, а саме: транспортні послуги по маршруту: м. Бориспіль -м. Дніпропетровськ за товарно-транспортними накладними від 22.11.207 № 216/22 та № 218/8 виконані СПД - фізичною особою ОСОБА_1. повністю і в строк, та сторони не мають претензій один до одного.

Згаданий вище акт № 1 від 23.11.2007, який свідчить про виявлення недостачі вантажу, місцевим господарським судом в якості доказу факту недостачі не прийнято, оскільки вказаний акт не відповідає вимогам, передбаченим для оформлення актів прийняття товару за кількістю, встановленим Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженою постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1995 № П-6.

Також господарським судом першої інстанції не прийнято в якості належного доказу факту недостачі товару акт № 1 від 23.11.2007, який свідчить про встановлену розбіжність у кількості і якості при прийманні вантажу (товару) за товарно-транспортними накладними від 22.11.2007 № 216/22, № 218/8, оскільки акт не підписаний представником СПД -фізичної особи ОСОБА_1.

Таким чином, місцевим господарським судом встановлено, що всупереч ст. 33 ГПК України ТОВ "Артанія" не було надано належних доказів наявності факту недостачі вантажу, враховуючи при цьому, що матеріалами справи підтверджується належність виконання СПД - фізичною особою ОСОБА_1. робіт за договором перевезення відповідно до акту виконаних робіт від 23.11.2007, з огляду на що господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Артанія".

Натомість, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення позову ТОВ "Артанія" з посиланням на ст.ст. 920, 924 ЦК України, ч. 3 ст. 314 ГК України, ст.ст. 133, 134 Статуту автомобільного транспорту УРСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 27.06.1969 № 401 (401-69-п) , положення Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, п.п. 2.2.6, 5.6, 5.7.1 договору перевезення.

Проаналізувавши вказані норми законодавства України, умови договору перевезення, апеляційний господарський суд встановив, що саме перевізник СПД -фізична особа ОСОБА_3. повинен відшкодовувати збитки, спричинені при перевезенні вантажу і, зокрема, у разі втрати вантажу в розмірі вартості втраченого вантажу.

Як встановлено апеляційним господарським судом, в товарно-транспортних накладних від 22.11.2007 № 218/8 та № 216/22 міститься запис про нестачу вантажу, а саме зазначено, що відсутня пломба, прийнято 242 місця по акту № 1 від 23.11.2007, тоді як за наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними від 22.11.2007 № 218/8 та № 216/22 опломбований вантаж був прийнятий водієм ОСОБА_5до перевезення у кількості 279 місць.

Відносно акту виконаних робіт від 23.11.2007, відповідно до якого транспортні послуги по договору перевезення виконані повністю і в строк, та сторони претензій один до одного не мають, господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначений акт є лише підставою для проведення розрахунків за надані транспортні послуги за договором перевезення № 8/2006 від 20.11.2006, як передбачено п. 4.1 зазначеного договору, і не свідчить про те, що ТОВ "Слочер" не має до СПД -фізичної особи ОСОБА_1. претензій щодо кількості вантажу.

Вищий господарський суд України не може погодитися із висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони є суперечливими і свідчать про неналежне дослідження обставин справи.

СПД -фізична особа ОСОБА_3. у касаційній скарзі вказує на те, що 03.12.2007 згідно виписки з особового рахунку за 27.12.2007 ТОВ "Слочер" оплатило транспортно-експедиційні послуги за рахунком-фактурою від 23.11.2007, тим самим підтвердивши наявність акту виконаних робіт від 23.11.2007, а отже -виконання СПД -фізичною особою ОСОБА_1. робіт за договором перевезення № 8/2006 від 20.11.2006 належним чином та у повному обсязі.

Скаржник вказує на те, що при дослідженні матеріалів справи апеляційний господарський суд помилково встановив, що акт № 1 від 23.11.2007 про встановлену розбіжність у кількості і якості при прийманні вантажу за товарно-транспортними накладними № 216/22 від 22.11.2007 та № 218/8 від 22.11.2007, складений та підписаний ТОВ "Слочер" (вантажовідправником) та ТОВ "Артанія" (вантажоодержувачем), відповідає правилам прийняття продукції по кількості, передбаченим Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості.

СПД -фізична особа ОСОБА_3. зазначає про те, що, приймаючи рішення про відшкодування збитків, апеляційним господарським судом у даному випадку не було враховано, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню, повинен бути реальним та доведеним кредитором відповідно до вимог ч. 2 ст. 623 ЦК України.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що господарський суд апеляційної інстанції не взяв до уваги те, що в акті № 1 від 23.11.2007 вказана загальна кількість вантажу становить 283 коробки, що суперечить запису у товарно-транспортних накладних від 22.11.2007 № 216/22 та № 218/8, де загальна кількість вантажу становить 279 коробки.

Крім того, СПД -фізична особа ОСОБА_3. вказує на те, що апеляційним господарським судом при винесенні оскаржуваної постанови не було взято до уваги, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення.

Згідно ст. - 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарським судом касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги встановлено, що прийняті господарськими судами першої та апеляційної інстанцій судові рішення не ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, тому вказані рішення не відповідають положенням ст. 43 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст.- 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд касаційної інстанції вбачає необхідність нового розгляду даного спору, при розгляді якого місцевому господарському суду слід належним чином дослідити наявні у справі матеріали з метою остаточного з'ясування та встановлення факту належного чи неналежного виконання СПД -фізичною особою ОСОБА_1. зобов'язань за договором перевезення № 8/2003 від 20.11.2006.

При цьому, господарському суду першої інстанції слід з'ясувати факт наявності чи відсутності всіх елементів складу цивільного правопорушення, враховуючи, що у даному випадку була застосована така міра відповідальності як стягнення збитків.

Зважаючи на викладене, Вищий господарський суд України частково задовольняє касаційну скаргу СПД -фізичної особи ОСОБА_1., скасовує рішення місцевого господарського суду та постанову господарського суду апеляційної інстанції у справі № 25/89, а справу направляє на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду слід врахувати вищенаведене, дослідити належним чином наявні матеріали справи та, при необхідності, додатково витребувані, розглянути всебічно, повно і об'єктивно розглянути в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності та прийняти відповідне законне рішення.

Враховуючи вказане, керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9-- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу СПД -фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2008 та рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2008 у справі № 25/89 скасувати.

Справу № 25/89 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.