Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 17.06.2008 (суддя: В.Босий) позов про зобов'язання продовжити строк дії договору оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення на термін п'ять років задоволено.

Рішення суду мотивовано тими обставинами, що між сторонами був укладений договір оренди земельної ділянки від 23.03.2007 терміном на один рік з умовою про переважне право орендаря на його продовження. Позивач за два місця до закінчення договору повідомив орендодавця про намір продовжити договір. Позивачу було надано погодження депутатських комісій на продовження строку договору, дозвіл на виконання будівельних робіт, ордер на виконання земляних робіт. З огляду на зазначені обставини суд дійшов висновку про задоволення позову.

Управління земельних ресурсів м. Кременчук в касаційній скарзі просить рішення суду скасувати з підстав порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, справу передати на новий розгляд.

Скаржник посилається на те, що його не залучено до участі у справі, тоді як на нього покладено функції з контролю за дотриманням земельного законодавства. Рішення суду необґрунтоване та немотивоване та не відповідає вимога ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом даного позову є внесення змін до договору оренди від 23.03.2007, укладеного між позивачем та відповідачем, стосовно продовження терміну дії договору оренди на п'ять років.

Згідно зі ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарським судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з пропозицією внести зміни до договору оренди стосовно продовження терміну дії договору.

Як зазначив суд 27.05.2008 відповідач у продовжені строку дії договору відмовив.

Господарським судом не досліджено та матеріалами справи не підтверджено наявність правових підстав для такої відмови, зокрема, в матеріалах справи відповідне рішення міської ради відсутнє. Судом безпідставно залишено відповідне рішення поза увагою та не надано йому відповідної правової оцінки. Не встановлено, чи оскаржував позивач відповідне рішення відповідача про відмову у продовженні строку дії договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Висновок суду про продовження договору не ґрунтується на приписах ст. 33 Закону України "Про оренду землі", яка не передбачає автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки або зміну відповідного рішення ради, яке є підставою для надання в оренду земельної ділянки, щодо встановлених в ньому строків оренди.

Зміна умов договору в частині строку на який його укладено може розглядатися шляхом внесення до договору змін з врахуванням положень чинного законодавства, зокрема щодо наявності відповідного рішення міської ради, про що зазначалося вище.

Зважаючи на те, що необхідною умовою укладення та поновлення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування, наявності відповідного рішення ради про погодження строку договору на п'ять років не встановлено.

Без врахування приписів ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в частині можливості поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, судом не наведено обґрунтованих мотивів продовження строку договору на п'ять років з огляду на те, що договір було укладено на один рік.

Відповідно до п. 12 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000 року №02-5/237 (v_237800-00) , орендар за попереднім договором має право звернутися до господарського суду із заявою про спонукання орендодавця продовжити дію цього договору на новий термін, якщо після закінчення строку дії договору оренди орендодавець передав спірне майно в оренду іншій особі.

Обставин передання відповідачем спірної земельної ділянки іншій особі судом не досліджено, в контексті наявності у позивача переважного права на поновлення договору оренди землі, оскільки таке право виникає, відповідно до ст. 27 Закону України "Про оренду землі", лише у випадку подальшої передачі землі в оренду.

З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про недотримання судом вимог ст.ст. 43, 47, 84 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства, тому рішення підлягає скасуванню як таке, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів та встановленні фактичних обставин справи, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин щодо правовідносин, які існують між сторонами, із застосуванням норм законодавства, що регулюють такі правовідносини.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-8, - 111-9, - 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду господарського суду Полтавської області від 17.06.2008 у справі № 13/205 господарського суду Полтавської області скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Полтавської області