Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

Рішенням господарського суду Донецької області від 02.07.2008 в позові відмовлено, так як надані позивачем документи є розрізнені та безсистемні, сточуються 2005-2006 років та не мають ніякого відношення до спільної діяльності, яка мала місце у 2007 році, а отже позивачем не дотримані вимоги ст. 34 ГПК України в частині належності та допустимості доказів у справі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.08.2008 рішення господарського суду першої інстанції залишено без зміни, так як позивачем не доведено виконання умов договору від 22.10.2005, зокрема, кошториси, плани, акти виконаних робіт за участю позивача не складалися, витрати кожної із сторін щомісячно не затверджувалися, як це передбачено п. 4.2 договору.

Підприємець ОСОБА_1 в касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції та рішення господарського суду першої інстанції скасувати, позов задоволити, оскільки судом не враховано докази виконання підприємцем обов'язків згідно п. 3.3 договору від 22.10.2005. судами попередніх інстанцій у мотивувальних частинах рішень не зазначили всіх доказів, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, судом неправильно витлумачено ст. 1139 Цивільного кодексу України, оскільки ця норма не передбачає щорічного внесення вкладу одним із учасників договору.

Скаржник зазначає про порушення судами ст.ст. 179, 188, 193, 196, 202 Господарського кодексу України, ст.ст. 16, 509, 525, 541, 1130 Цивільного кодексу України, при цьому суть порушення цих норм скаржником не розкривається. Не відображені конкретні частини цих норм, які скаржник вважає порушеними.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Підприємець ОСОБА_1. звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ "Восток" і ТОВ "Перемога" про зобов'язання передати позивачу в натурі сільськогосподарську продукцію: ярові (ячмінь і пшеницю) у кількості - 59,6 тн., озиму пшеницю - 44,2 тн., кукурудзу (силос) - 18,8тн., соняшник - 203,2 тн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що належним чином виконав умови укладеного ним з відповідачами договору про спільну обробку землі від 22. 10.2005 р. За ствердженням позивача його вкладом у спільну діяльність є розробка аналізу економічного стану інших учасників спільної діяльності, опрацювання економічної моделі одержання кредитних ресурсів, юридичне супроводження, тощо. Внесення вкладу у спільну діяльність позивач вважає доведеним, тому з посиланням на пункти 2.3, 2.5-2.7, 4.3, 6.2 наполягає на передачі йому в натурі 20 відсотків зібраного у 2007 році урожаю.

Касаційна інстанція вважає, що рішення суду підлягають залишенню без зміни з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 1.1 договору про спільну обробку землі від 22.10.2005 р. позивач і відповідач зобов'язуються шляхом об'єднання майна, грошових коштів, інших матеріальних ресурсів, свого професіонального досвіду, а також ділової репутації та ділових зв'язків спільно діяти з метою обробки землі, яка знаходиться в оренді у Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток". Зміст наведеного пункту дає підстави вважати, що між сторонами у справі укладено договір простого товариства, сутністю якого є об'єднання сторонами (учасниками) своїх вкладів з метою одержання прибутку або досягнення іншої меті (ст.ст. 1132, 1133 Цивільного кодексу України). Заперечення позивача відносно того, що між ним та відповідачами існувала інша, ніж просте товариство, організаційна форма спільної діяльності, суперечить змісту договору. Зокрема, пункт 1.1 спірного договору майже дослівно відтворює частину 1 ст. 1133 Цивільного кодексу України, яка регулює внесення вкладів учасниками простого товариства.

У відповідності до ст. 1139 Цивільного кодексу України прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників. За змістом наведеної норми, позивач вправі претендувати на частину урожаю 2007 року тільки за умовою надання доказів внесення ним в цей період вкладу у спільну діяльність.

Проте, подані позивачем докази не можна вважати належними у розумінні ст. 33 ГПК України, з таких причин.

Згідно до пункту 2.3 договору від 22.05.2005 р. вкладом позивача є економіко-правове обгрунтування спільної обробки землі. На підтвердження здійснення такої діяльності позивач надав документ під назвою "техніко-економічне обґрунтування використання кредитних ресурсів". Проте, зміст цього документу не дає підстав пов'язувати його з виконанням спірного договору у 2007 році. На документі не має дати і взагалі будь-яких посилань на договір про спільну діяльність від 22.10.2005 р. Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що техніко-економічне обґрунтування фактично використовувалось.

Техніко-економічне обгрунтування торкається одержання кредитів ТОВ"Восток" і було розроблено у 2005 році, але кредити зазначеним учасником спільної діяльності в кінцевому рахунку одержані не були. Техніко-економічне обгрунтування для одержання кредитних ресурсів у 2006-2007 роках Товариством з обмеженою відповідальністю "Перемога" розроблені самим підприємством без участі позивача. Наведені доводи позивачем, з посиланням на конкретні докази, не спростовані.

Надані позивачем баланси і фінансові звіти також не доводять його участі у спільній з відповідачами обробці землі у 2007 році. Ці документи стосуються діяльності ТОВ "Восток", Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога", інших суб'єктів господарювання у 2005 році і не мають відношення до умов виконання договору. Крім того, відсутні об'єктивні докази участі позивача в їх складенні.

Касаційна інстанція враховує, що пункт 1.1.1 договору встановлює загальний порядок здійснення спільної діяльності, згідно до якого учасники договору керуються коштор исами, планами, актами виконаних робіт та іншими документами, які підписуються всіма сторонами. Згідно пункту 2.8 договору сторони зобов'язуються вносити свої вклади у відповідності до графіків та кошторисів підписаних всіма учасниками. Пункт 4.2 договору встановлює, що витрати кожної із сторін затверджуються щомісячно відповідно до графіку, затвердженого всіма сторонами.

Отже, договір про спільну діяльність від 22.10.2005 передбачає спільне вирішення учасниками всіх питань, пов'язаних з внесенням ними вкладів з обов'язковою фіксацією цього факту в документі, підписаному всіма сторонами договору (графік, кошторис, тощо). Наведене відповідає загальному принципу оцінки вкладів учасників простого товариства згідно з ч. 2 ст. 1133 Цивільного кодексу України. Вклад позивача у спільну діяльність пунктом 2.3 договору визначений лише у загальній формі без конкретного порядку його внесення. Спільного документу з приводу внесення позивачем свого вкладу, як це передбачено пунктами 2.8, 4.2 договору сторонами не складалося.

Вищий господарський суд України згідно ст. - 111-7 ГПК України позбавлений права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, що не дає підстав враховувати вимоги скаржника.

Що стосується правильності застосування норм матеріального та процесуального права, то зазначені норми застосовані у цілковитій відповідності із встановленими обставинами, а посилання скаржника на порушення низки норм не розкривають суті та змісту їх порушення.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-8, - 111-9, - 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.08.2008 та рішення господарського суду Донецької області від 02.07.2008 у справі № 6/28пд господарського суду Донецької області залишити без зміни, а касаційну скаргу -без задоволення.