Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

розглянувши

За участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_3. дов. від 24.11.2008 р.

відповідача -Казек Е.В. дов. від 10.12.2007 р. № 08-11/4147/2-07

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.04.2008 р. (суддя - Прохоров С.А.) позов задоволено. Визнано за Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 право спільної часткової

власності в розмірі 1/2 частки за кожним на нежитлові приміщення, з урахуванням приєднаних допоміжних сусідніх приміщень (колишня квартира № 7) п'ятого поверху № № 6-1 - 6-20, загальною площею 196,5 кв.м в літері "АДРЕСА_1.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.07.2008 р. (судді -Токар М.В., Лакіза В.В., Фоміна В.О.) рішення Господарського суду Харківської області від 08.04.2008 р. скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, СПД-ФО ОСОБА_1. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Відзиву від відповідача не надходило.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. - 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до договорів купівлі-продажу від 06.03.2008 року та від 28.03.2008 року позивачам належить квартира АДРЕСА_1загальною площею 38 кв.м кожному по 1/2 частині. Право власності на квартиру за договорами купівлі-продажу зареєстроване за позивачами у співвідношенні 1/2 за кожним КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" належним чином. До квартири примикає приміщення орієнтовною площею 160 кв.м., до якого можливо потрапити тільки через квартиру № 6, та яким усі власники цієї квартири користуються багато років як підсобними приміщеннями для забезпечення своїх побутових потреб.

Судом зроблений висновок про те, що використовувати ці приміщення можливо тільки у якості підсобних приміщень для обслуговування квартири № 6 та задоволення побутових потреб власників цього житла - позивачів, а тому спірні приміщення приєднані до квартири № 6 є її невід'ємною часткою.

Враховуючи приписи ст. ст. 382, 392 ЦК України та з урахування того, що судом не встановлено фактів порушення прав третіх осіб, а відповідачем не надано доказів, які б спростовували право власності позивачів на квартиру № 6 з приєднаними до неї сусідніми приміщеннями, місцевий господарський суд задовольнив позов СПД-ФО ОСОБА_1. та СПД-ФО ОСОБА_2. та визнав право власності в розмірі 1/2 частки за кожним на нежитлові приміщення, з урахуванням приєднаних допоміжних сусідніх приміщень (колишня квартира № 7) п'ятого поверху № № 6-1 - 6-20, загальною площею 196,5 кв.м в літері "АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 382 ЦК України, власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Відповідно до приписів ст. ст. 4-5, 4-7, 43 ГПК України (1798-12) судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В порушення вказаних вимог, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивачі в позовній заяві просили визнати за ними не право спільної сумісної власності, а право спільної часткової власності.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як обґрунтовано було зазначено апеляційним господарським судом, приміщення на які позивачі просили визнати за ними право спільної часткової власності не є приміщеннями загального користування для квартири № 6, яка придбана ОСОБА_1по договору купівлі-продажу від 06.03.2008 р. та 1/2 частка якої відчуджена ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2. по договору купівлі-продажу від 28.03.2008 р.

Врахувавши експлікації внутрішньої площі до плану будівлі літери "АДРЕСА_1, суд дійшов правомірного висновку про те, що квартира, що належить позивачам на праві спільної часткової власності має коридор, вбиральню та підсобне приміщення, а приміщення 6-6 + 6-20 як вбачається з плану приміщень, знаходяться за квартирою № 6 і не можуть бути призначені для задоволення потреб власників квартири № 6.

Також судом враховано те, що квартира № 6 (приміщення 6-1 + 6-5) самовільно переобладнана позивачами під нежитловий фонд, а відповідні дозволи та рішення компетентних органів про переобладнання житлової квартири № 6, що належить позивачам на праві спільної часткової власності в нежитлові приміщення позивачами не подані та приміщення 6-6 + 6-20 самовільно приєднані позивачами до приміщень 6-1 + 6-5.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. - 111-5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд в порядку ст. ст. 4-3, 4-7, 43, 99, 101 ГПК України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, апеляційний суд повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги та дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про визнання права спільної часткової власності за позивачами в розмірі 1/2частки за кожним, на нежитлові приміщення з урахуванням приєднаних допоміжних сусідніх приміщень (колишня квартира № 7) загальною площею 200 кв. м. по АДРЕСА_1є необґрунтованими.

Висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. - 111-5 ГПК України та частин 1, 2 статті - 111-7 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з цим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. - 111-7 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Відповідно до ст.ст. 85, - 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутніх представників сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. - 111-5, - 111-7, п. 1 ст. - 111-9, - 111-11 ГПК України, суд

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.07.2008 року у справі № 53/89-08 господарського суду Харківської області залишити без змін.