Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

не з"явились

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.06.2008 у справі № 22/640-08 повернуто без розгляду позовну заяву сільськогосподарського виробничого кооперативу "Світанок" до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1. про визнання недійсним договору, додаткових угод, вексельної угоди та акту.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.08.2008 у справі № 22/640-08 апеляційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу "Світанок" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Одеської області від 10.06.2008 у справі № 22/640-08 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ліквідатор СВК "Світанок" Лісеєв К.Ю. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 10.06.2008 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.08.2008 у справі № 22/640-08, а справу передати до місцевого господарського суду на розгляд, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши в касаційному порядку ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарських судів, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з ухвали господарського суду Одеської області від 10.06.2008, повертаючи позовну заяву без розгляду, суд послався на п.4 статті 63 ГПК України.

Суди попередніх інстанцій встановили, що квитанція про сплату державного мита №1 від 13.05.2008р. не відповідає вимогам форми квитанції, тому не може вважатися належним доказом сплати державного мита.

Відповідно до п.4 ст. 63 ГПК України відповідно до якої суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати держмита у встановленому порядку та розмірі.

В постанові апеляційного господарського суду зазначено, що надане позивачем разом з позовною заявою платіжне доручення № 1 від 13.05.2008 р. не може бути належним доказом сплати державного мита до державного бюджету України у встановленому порядку, оскільки не відповідає п. 14 розділу III Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита № 15 (z0050-93) від 22.04.1993 р. Так, згідно п. 14 вказаної Інструкції, при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінальний примірник платіжного доручення із написом (на зворотній стороні) кредитної установи такого змісту: "Зараховане в доход Державного бюджету України грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної устане з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з таким висновком оскільки, якщо позивач сплатив державне мито готівкою, то Інструкція у такому разі не передбачає вчинення кредитною установою будь-яких написів, крім встановлених формою квитанції. У цьому випадку до позовної заяви додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж.

Пунктом 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита № 15 (z0050-93) від 22.04.1993 встановлено, що при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчинюється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту "Зараховано в дохід бюджету ____ грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Крім того, оскільки однією з основних умов, за якої господарський суд приймає заяву до розгляду, є факт надходження державного мита до державного бюджету України, господарський суд у разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування державного мита до державного бюджету міг і повинен був витребувати від позивача відповідне підтвердження територіального органу казначейства, якому державне мито перераховано, про що зазначається в ухвалі про порушення провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ухвала місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з порушенням норм процесуального права, тому підлягають скасуванню, а позовна заява передачі до господарського суду Одеської області для розгляду по суті.

Керуючись статтями - 111-7, - 111-9 - - 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Ліквідатора СВК "Світанок" Лісеєва К.Ю. задовольнити.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 10.06.2008 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.08.2008 у справі № 22/640-08 скасувати.

Справу передати до господарського суду Одеської області для розгляду по суті.