Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

СПД ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківської міської ради про визнання достатніми подані суб'єктом СПД ОСОБА_1 матеріали попереднього погодження місця розташування земельної ділянки загальною площею 0, 0571 га на АДРЕСА_1 для спорудження торгових павільйонів з продажу квітів в місті Івано-Франківську та право на складання проекту відведення земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що СПД ОСОБА_1 добросовісно та у встановленим законом строк було виконано всі вимоги рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 28.09.2006 р. № 376, а саме зібрано у встановленим законом порядку у межах шестимісячного строку всі необхідні матеріали попереднього погодження для спорудження торгових павільйонів з продажу квітів на АДРЕСА_1 для спорудження торгових павільйонів з продажу квітів в місті Івано-Франківську.

На виконання рішення суду Івано-Франківська міська рада розглянула матеріали попереднього погодження відведення земельної ділянки для спорудження торгових павільйонів з продажу квітів на АДРЕСА_1, внаслідок чого, 29.08.2007р. прийняла рішення про втрату чинності п. 3.8 рішення виконкому Івано-Франківська міська рада від 28.09.2006р. № 376 про дозвіл на проведення проектно-пошукових робіт (дозвіл на збір матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки) СПД ОСОБА_1 -для спорудження торгових павільйонів з продажу квітів на АДРЕСА_1.

Івано-Франківська міська рада у відзиві на позовну заяву просила відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що 29.08.2007р. Івано-Фрвнківською міською радою прийняте рішення про втрату чинності пункту 3.8 рішення виконавчого комітету міської ради від 28.09.2006р. № 376 про дозвіл на проведення проектно-пошукових робіт (дозвіл на збір матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки) підприємцю ОСОБА_1 -для спорудження торгових павільйонів з продажу квітів по АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 13.06.2008р. (суддя Грица Ю.І.) позов задоволено повністю, з огляду на обгрунтуваність позовних вимог.

За апеляційною скаргою Івано-Франківської міської ради Львівський апеляційний господарський суд (судді: Юрченко Я.О., Зварич О.В., Якімець Г.Г.), переглянувши рішення господарського суду Івано-Франківської області від 13.06.2008р. в апеляційному порядку, постановою від 29.07.2008р. залишив його без змін з тих же підстав.

Івано-Франківська міська рада подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 13.06.2008р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.08.2008р. скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог СПД ОСОБА_1, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального права, що регулюють земельні відносини.

Зокрема, заявник у касаційній скарзі посилається на те, що позивач звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про визнання факту, а саме, про визнання затвердженими матеріали попереднього погодження місця розташування об'єкту та визнати право на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

На думку заявника, Львівським апеляційним господарським судом та господарським судом Івано-Франківської області при винесенні рішення не враховано те, що сільські, селищні, міські ради вправі самостійно вирішувати питання, які згідно чинного законодавства віднесені до їх компетенції.

Недотримання радою вимог земельного законодавства та прийняття нею рішення не може бути підставою для порушення судами земельного законодавства.

Порушені права позивача підлягають захисту способами передбаченими статтею 152 Земельного кодексу України з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства.

Згідно вказаної статті захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюються, зокрема, шляхом визнання права, визнання недійсними рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку, що передбачено пунктом 2 статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування України".

Тобто, скаржник вважає, що задовольняючи позов, суди не врахували право ради самостійно визначити висновки з розгляду питання щодо надання в користування земельної ділянки, а також компетенцію суду, відповідно до чинного законодавства, лише щодо спонукання ради розглянути подане клопотання, без визначення судом певного змісту висновку рішення сесії.

У відзиві на касаційну скаргу СПД ОСОБА_1 просив відмовити у її задоволенні, а судові рішення у справі залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога СПД ОСОБА_1 про визнання достатніми подані ним матеріали попереднього погодження місця розташування земельної ділянки загальною площею 0, 0571 га на АДРЕСА_1 для спорудження торгових павільйонів з продажу квітів в місті Івано-Франківську та право на скл адання проекту відведення земельної ділянки.

Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Проте, під час здійснення судового провадження судами першої та апеляційної інстанції не було з'ясовано питання стосовно того, яке саме право позивача та ким саме порушено, а також питання з приводу обраного позивачем способу захисту та шляхів реалізації такого способу захисту свого порушеного права, виходячи з приписів чинного земельного законодавства.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями - 111-7, пунктом 3 статті - 111-9, статтями - 111-10, - 111-11, - 111-12 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 13.06.2008 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.07.2008 р. у справі № 6/26 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

Касаційну скаргу Івано-Франківської міської ради задовольнити частково.