Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної

за участю представників сторін:

від позивача -ОСОБА_20.;

від відповідача -ОСОБА_21.

21.07.2008р. ухвалою господарського суду міста Києва (суддя Пукшин Л.Г.) позовну заяву ОСОБА_1та додані до неї матеріали повернуто без розгляду, посилаючись на те, що державне мито сплачено в меншому розмірі, ніж установлено Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (7-93) та не надано доказів, що підтверджують викладені в позовній заяві обставини.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про її скасування та направлення справи для розгляду до місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права. Зокрема, заявник зазначав, що суд неправомірно повернув позов без розгляду на підставі п.3 ст. 63 ГПК України, з посиланням на те, що позивач не надав копії договорів купівлі -продажу акцій, які просить визнати недійсними. Оскільки, ОСОБА_1 не був стороною цих договорів, тому вони у нього відсутні, але суд не позбавлений можливості витребувати необхідні для розгляду справи документи у відповідачів. Також, зазначав про правильність сплати ним державного мита лише за ставкою, встановленою для позовів немайнового характеру.

Заслухавши представників сторін та проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення її вимог виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1звернувся до господарського суду з позовною заявою, якою просив визнати недійсними договори купівлі - продажу простих іменних акцій ЗАТ "Кий Авіа" номінальною вартістю 50грн. кожна та зобов'язати сторони цих договорів повернути отримане за договорами. До заяви додано платіжне доручення про сплату державного мита у сумі 85,00грн.

Зважаючи на вимоги позовної заяви, положення норм діючого законодавства, місцевий суд правомірно зазначав, що вимога про повернення отриманого за договорами підлягає оплаті за ставками встановленими для позовів майнового характеру, тому виходячи з відсутності доказів сплати держаного мита у встановленому розмірі, обґрунтовано повернув позовну заяву з підстав передбачених п.4 ст. 63 ГПК України.

Що стосується доводів заявника про безпідставне посилання місцевого суду при поверненні позовної заяви на п.3 ст. 63 ГПК України, то колегія суддів погоджується з ними, але зазначене не може бути підставою для скасування в цілому ухвали місцевого суду про повернення позовної заяви.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 21.07.2008р. у справі №05-5-40/7685 без змін.