Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Київського апеляційного господарського суду

В судове засідання прибули представники сторін:

Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк, пояснення представників позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

У лютому 2008 року Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до суду з позовом до ВАТ "Кременчукгаз" про врегулювання у судовому порядку розбіжностей, яки виникли під час укладання договору про транспортування природного газу № 117В-609 від 24.12.2007, а саме пп. 2.1, 6.2, 7.3 Договору.

Щодо спірного п. 2.1 Договору:

Позивач запропонував п. 2.1. Слова: "Нерівномірна подача газу встановлюється з урахуванням ресурсів газу, кліматичних умов і пропускної спроможності магістральних трубопроводів Виконавця за графіками складеними між Замовником та Виконавцем ".

Відповідач запропонував у п. 2.1. слова : "за графіками складеними між Замовником і Виконавцем" - виключити у зв'язку із повною залежністю кількості споживання населенням від кліматичних умов.

Щодо спірного п. 6.2 Договору:

Позивач запропонував викласти даний пункт в наступній редакції: Замовник здійснює оплату послуг по транспортуванню газу шляхом щоденного зарахування коштів на поточний рахунок Виконавця в порядку встановленому Алгоритмом (порядком) розподілу коштів, затвердженим Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Остаточний розрахунок за фактично надані послуги по транспортуванню газу здійснюється Замовником протягом місяця, наступного за звітним місяцем, в якому здійснювалось транспортування газу.

Відповідач запропонував абзац другий виключити та доповнити абзацом, де зазначити: "Розрахунки, які проводяться централізовано за природний газ в частині фінансування пільг та субсидій населенню проводяться згідно постанови КМУ №11 від 16.01.2008 (11-2008-п) та затвердженого розподілу коштів, які надходять від централізованих розрахунків НАК "Нафтогаз України".

Щодо спірного п. 7.3 Договору:

Позивач запропонував викласти даний пункт в наступній редакції: У разі неоплати або несвоєчасної оплати послуг по транспортуванню газу в строки, зазначені в пункті 6.2 даного договору, Замовник сплачує на користь Виконавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 0,1 відсотка, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідач запропонував не включати даний пункт в текст Договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.04.2008 (суддя П. Паламар), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2008 (колегія суддів: Л. Гарняк, О. Вербицька, О. Євсіков) позовні вимоги задоволені шляхом прийняття п. 2.1, п. 6.2, п. 7.2 договору у редакції позивача.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані наступним.

Відповідно до умов ч.2 п.2.1, п.8.2 Правил подачі та використання газу в народному господарстві України, затверджених наказом Державного комітету України по нафті і газу № 355 від 01.11.1994 (z0281-94) передбачено, що кількість постачання природного газу комунально-побутовим споживачам, у тому числі для населення у І, ІІ і ІV кварталах року встановлюється Кабінетом Міністрів України нерівномірно по місяцях з урахуванням ресурсів, кліматичних умов і пропускної спроможності газопроводів. Газопостачальні і газозбутові організації повинні подавати споживачам природний газ рівномірно протягом місяця у межах середньодобової норми споживання згідно з договором та узгодженими між сторонами диспетчерськими графіками.

А тому запропонована позивачем умова договору (п.2.1 договору) про складання графіка нерівномірного постачання природного газу є вимогою законодавчої норми.

Запропонована позивачем умова договору (п.6.2) щодо того, що остаточний розрахунок за фактично надані послуги по транспортуванню газу здійснюється замовником протягом місяця, наступного за звітним, в якому здійснювалося транспортування газу, не є порушенням порядку встановленому алгоритмом розподілу коштів, затверджених Національною комісією регулювання електроенергетики України (постанова № 759) від 12.07.2000), який передбачає лише послідовність дій підприємства та банків та не впливає на строки оплати послуг, погодження яких відповідає вимогам ст.ст. 511, 526, 530, 549 ЦК України та іншим підзаконним актам.

Запропонована позивачем умова договору (п.7.2) про відповідальність за несвоєчасну оплату наданих транспортних послуг у вигляді пені є способом забезпечення виконання зобов'язання, передбаченого законом.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами при ухваленні оскаржуваних рішень норм права; просить судові рішення скасувати, відмовивши у позові.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Нормативна умова, визначена Правилами подачі та використання газу в народному господарстві України щодо встановлення Кабінетом Міністрів України неправомірного постачання газу по місяцях комунально-побутовим споживачам є реалізацією обов'язку держави захищати право громадян на життя та здоров'я, гарантоване Конституцією. Складання між замовником та виконавцем графіків подачі газу є способом забезпечення виконання відповідачем зобов'язання з подачі газу комунально-побутовим споживачам, у тому числі населенню, за споживчими параметрами, залежними, зокрема, від природних потреб громадян. Суб'єкт підприємницької діяльності здійснює таку діяльність на власний ризик, що відповідає положенням ст. 19 Конституції України щодо того, що ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено чинним законодавством.

Щодо заперечень скаржника про визначення умовами договору строку оплати послуг слід зазначити таке.

Відповідно до положень ч.5 ст. 626 ЦК України договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Тобто оплата спожитих послуг є обов'язком відповідача, строк виконання якого сторони вправі обумовити договором. Алгоритм розподілу коштів як і порядок перерахування субвенцій не підміняють обов'язку відповідача оплатити послуги. Залежність відповідача від виконання зобов'язань іншими особами, з якими відповідач перебуває у самостійних договірних відносинах, є специфікою ведення підприємницької діяльності з наданим відповідачу правом вимагати виконання обов'язку іншою стороною. Укладення самостійних договорів виключає залежність їх виконання один від одного, крім випадків передбачених законом, які можуть бути обставиною звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, що не є звільненням від виконання зобов'язання.

Забезпечення виконання зобов'язання є допоміжним засобом впливу на виконання зобов'язання належним чином, право на застосування якого належить кожній із сторін.

Виходячи з наведеного, судові рішення про прийняття умов договору, переданих на розгляд суду, в редакції позивача, відповідають нормам права.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Кременчукгаз" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2008 у справі № 42/98 залишити без зміни.