Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін від:

позивача 1): не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

позивача 2): не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

відповідача 1): не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

відповідача 2): не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

відповідача 3): Веремчук В.Є. (дов. від 24.10.08),

У лютому 2006 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до Гагарінського районного суду м. Севастополя з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю "Юреко" про визнання недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Юреко" від 14 жовтня 2005 року. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням порядку проведення загальних зборів акціонерів, зокрема, неповідомленням позивача про їх проведення у встановлений законом та статутом спосіб, порушення процедури реєстрації акціонерів, процедури проведення загальних зборів та голосування. При цьому, позивач посилався на приписи статей 10, 41, 43 Закону України "Про господарські товариства".

Рішенням Гагарінського районного суду міста Севастополя від 05 лютого 2008 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09 квітня 2008 року (колегією суддів у складі: Гонтаря В.І. -головуючий, Борисової Ю.В., Плута В.М.) в задоволенні позову відмовлено у зв'язку з безпідставністю позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у даній справі, ОСОБА_2 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу скерувати до суду першої інстанції для нового розгляду. Касаційна скарга вмотивована доводами щодо порушення судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального права - статей 96, 145 ГК України і статей 59, 60, 64 Закону України "Про господарські товариства", а також статей 32, 33, 34 ГПК України, посилаючись на неповноту розгляду судами попередніх інстанцій обставин справи, що мають важливе значення для вірного вирішення даного спору.

Заслухавши суддю-доповідача Швеця В.О. та присутнього у судовому засіданні представника третього відповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юреко" створене в результаті реорганізації малого приватного підприємства "Юреко" (пункт 1.3. Статуту в редакції 2003 року). Відповідно до п. 1.5 Статуту учасниками ТОВ "Юреко" є ОСОБА_3; ОСОБА_4, ОСОБА_1 і ОСОБА_2, частки яких у статутному фонді складають по 25 % .

Предметом позову у справі є вимога ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 і Товариства з обмеженою відповідальністю "Юреко" про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів відповідача від 14 жовтня 2005 року у зв'язку з рядом порушень при проведенні цих зборів.

Права учасників господарських товариств визначені статтею 10 Закону України "Про господарські товариства". Згідно пункту"а" частини 1 названої статті до прав учасників товариства віднесено право брати участь в управлінні справами товариства. Дана норма кореспондується з приписами статті 116 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 41 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. У загальних зборах мають право брати участь усі акціонери, незалежно від кількості та класу акцій, власниками яких вони є. Акціонери, які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Реєстрація акціонерів (їх представників), які прибули для участі у загальних зборах, здійснюється згідно з реєстром акціонерів у день проведення загальних зборів виконавчим органом акціонерного товариства або реєстратором на підставі укладеного з ним договору і підписується головою та секретарем зборів. Протокол загальних зборів акціонерів підписується головою і секретарем зборів і не пізніш як через три робочих дні після закінчення зборів передається виконавчому органу акціонерного товариства. Порядок, способи та строки повідомлення акціонерів про скликання загальних зборів передбачені статтею 43 Закону України "Про господарські товариства". Відповідно до цієї статті про проведення загальних зборів акціонери повідомляються, передбаченим статутом способом. Повідомлення в місцевій пресі і в одному із офіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України чи Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного повинно бути зроблено не менш як за 45 днів до скликання загальних зборів. Чітке дотримання положень зазначеної статті є гарантією дотримання прав та законних інтересів учасників товариства.

В той же час, відмовляючи у позові, суди попередніх інстанцій виходили з того, що порушення вимог цих статей не призвело до порушення корпоративних прав позивача, оскільки ОСОБА_2 приймав участь у цих зборах, про що свідчить протокол від 14.10.05.

Касаційна інстанція не погоджується з такими висновками, оскільки вони здійснені на підставі неповно встановлених обставин справи, наявність чи відсутність яких впливає на вирішення спору.

Вирішуючи спір про визнання недійсними рішень загальних зборів суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. При цьому, слід мати на увазі, що встановлені в законі вимоги до порядку повідомлення про проведення загальних зборів, порушення якого є підставою позову у даному випадку, мають завданням забезпечити учасникам реальну можливість реалізувати своє право на участь у зборах. Тому недотримання вказаних вимог може бути підставою визнання прийнятих на зборах рішень недійсними, якщо це вплинуло на здійснення учасниками своїх прав.

Відповідно до приписів статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці обставини встановлюються таким засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. За приписами статті 34 цього ж Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наведена норма містить принципи належності та допустимості доказів на яких ґрунтуються вимоги та заперечення учасників господарського процесу. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. В той же час, протокол від 14.10.05 не містить відомостей про присутність на зборах акціонерів ТОВ "Юреко" начальника відділу з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, про проведення реєстрації акціонерів товариства. Відсутній в матеріалах справи і реєстр акціонерів ТОВ "Юреко", підтверджуючий реєстрацію акціонерів, які брали участь у загальних зборах 14.10.05.

З огляду на те, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють певні правові наслідки, спрямовані на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, то підставами для визнання недійсними таких рішень можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; учасник (акціонер) товариства був позбавлений можливості взяти участь у загальних зборах; рішення загальних зборів порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства. При цьому, права учасника (акціонера) господарського товариства внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів необхідно вважати порушеними, якщо він не міг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, внести пропозиції до порядку денного, зареєструватись для участі у загальних зборах тощо. Разом з тим, при вирішенні спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства з підстав недопущення до участі в них всіх учасників (акціонерів) товариства, необхідно з'ясувати, чи могла їх відсутність (або наявність) істотно вплинути на прийняття спірних рішень.

Водночас законодавчо встановлено, що для визнання недійсними рішення загальних зборів товариства обов'язково необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду відсутні підстави для задоволення позову.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні рішень по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі.

Залишаючи без змін рішення місцевого суду, Севастопольський апеляційний господарський суд недоліків рішення не усунув.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що спір було розглянуто місцевим та апеляційним судами без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що призвело до прийняття рішень з помилковим застосуванням норм права. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. В той же час, враховуючи вимоги статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми судовим інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12- Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09 квітня 2008 року і рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 05 лютого 2008 року скасувати. Матеріали справи скерувати для нового розгляду до Господарського суду м. Севастополя.