Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за участю представників

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2008р. (суддя Балац С.В.) в задоволенні вказаного позову відмовлено повністю.

Оскарженою постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2008р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Капацин Н.В., суддів Калатай Н.Ф., Пашкіної С.А.) зазначене рішення суду скасовано, позов задоволено, постановлено визнати недійсним договір іпотеки від 21.02.2006р., укладений між Відкритим акціонерним товариством "Електрон Банк" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт Метал" посвідчений приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу Кушинською Л.Я. за реєстром №254, в частині передачі у заставу машини склоформуючої U8M/2-GR в кількості 1 шт. 2003 року випуску залишковою балансовою вартістю 1 383 133, 06 грн. (позиція 26 додатку №1 до іпотечного договору від 21.02.2006р.); стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Метал" на користь Відкритого акціонерного товариства "Укрексімбанк" 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 85 грн. державного мита за подачу позовної заяви та 42, 50 грн. державного мита за подачу апеляційної скарги.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення, посилаючись на те, що постанова суду є законною і обґрунтованою.

Відповідач-2 та третя особа не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що 21.02.2006р. між відповідачем-2, як іпотекодавцем, та відповідачем-1, як іпотекодержателем, укладено іпотечний договір за яким іпотекодавець передав, а іпотеко держатель прийняв в іпотеку нерухоме майно з усім його приладдям, а саме, майновий комплекс заводу скловиробів, що знаходиться в м. Буську по вул. Івасюка, 3, до складу якого входять: машина склоформуюча U8К/2-GR, машина склоформуюча U8К/2-GR, машина склоформуюча U8К/2-GR. Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу Кушинською Л.Я. Відповідно до п.3 договору предмет іпотеки (будівлі та споруди з приладдям, рухоме майно) належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів, виданого 23.01.2006р.

Саме цей договір позивач просить визнати недійсним в частині передачі в іпотеку склоформуючої машини.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що 03.04.2006р. між третьою особою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буський завод скловиробів" укладено договір №03/04 оперативної оренди, за яким перша особа передала, а остання прийняла в оренду склоформуючу машину У 8М/2 та устаткування до неї, п.1.3 якого передбачено, що обладнання що орендується, передається орендарю без права викупу. Додатковою угодою строк дії договору продовжено до 31.12.2007р.

Крім того судами встановлено, що 15.08.2006р. між позивачем та третьою особою на забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором укладено договір застави №6806Z229, за яким позивач прийняв у заставу виробниче обладнання, зокрема і склоформуючу машину У 8М/2 та устаткування до неї, які знаходяться в м. Буську по вул. Івасюка, 3, згідно договору оренди від 03.04.2006р., укладеного між третьою особою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буський завод скловиробів".

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що 10.07.2006р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буський завод скловиробів" і третьою особою укладено договір схову №08/2006 відповідно до якого остання передала, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Буський завод скловиробів" прийняло на безоплатне відповідальне зберігання склоформуючу машину У 8М/2 та устаткування до неї.

Відмовляючи в позові місцевий господарський суд своє рішення мотивував зокрема тим, що позивач не надав доказів які б ідентифікували передане йому в заставу майно та відрізняли його серед інших подібних, яких у відповідача-1 у заставі значна кількість з різними роками випуску та різної вартості.

Оскаржена постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідач-2 не надав інших доказів придбання арештованого майна з публічних торгів, а саме машини склоформуючої У8М/2-GR, та доказів права власності на неї, крім свідоцтва про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів, виданого 23.01.2006р. Дійшовши до висновку що відповідач-2 передав у заставу за договором іпотеки від 21.02.2006р. машину склоформуючу У8М/2, власником якої він не являється, суд апеляційної інстанції визнав недійсним вказаний договір іпотеки від 21.02.2006р. в частині передачі у заставу машини склоформуючої.

Про те судові рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті при неповному з’ясуванні всіх обставин справи.

Так, згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (ч.2). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3).

Саме на вказану норму права і посилався суд апеляційної інстанції задовольняючи позов.

Відповідно до частини першої статті 4- 7 ГПК України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. Частина перша статті 43 названого Кодексу містить вимоги щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Згідно приписів частини першої статті 38 ГПК України за недостатності поданих сторонами доказів господарський суд зобов'язаний витребувати документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. З огляду на викладені вимоги ГПК України (1798-12) господарський суд повинен з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду, хоча б сторони та інші учасники судового процесу й не посилалися на відповідні обставини. Відповідно до вимог ст.84 ч.1 п.3 цього кодексу обставини справи, встановлені місцевим господарським судом, вказуються в мотивувальній частині рішення суду, а встановлені судом апеляційної інстанції, згідно ст.105 ч.2 п.7 вказаного кодексу, в постанові.

Згідно ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Позивач, звернувшись з позовом, зокрема, обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що за договором застави №6805Z20 від 10.03.2005р., йому були передані майнові права за договором поставки №57/05 від 04.01.2005р.

В матеріалах справи відсутній вказаний договір застави №6805Z20 від 10.03.2005р., яким позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, чи його належним чином завірена копія. При цьому однією із сторін зазначеного договору вказаний позивач.

Відповідно до приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 40 ГПК України оригінали письмових доказів, що є у справі, за клопотанням підприємств та організацій повертаються їм після вирішення господарського спору та подання засвідчених копій цих доказів.

Таким чином до матеріалів справи мав залучатись оригінал вказаного договору чи належним чином завірена його копія, і вказаний договір повинен був оцінений судами з врахуванням приписів ст.43 вказаного кодексу.

З урахуванням приписів ст. 84 ч.1 п.3 та ст. 105 ч.2 п.7 ГПК України, відповідно до яких обставини справи, встановлені місцевим господарським судом, вказуються в мотивувальній частині рішення суду, а встановлені судом апеляційної інстанції - в постанові, у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави вважати що цей договір був досліджений судами при вирішенні даного спору. Вказане стосується також і договору поставки №57/05 від 04.01.2005р.

Таким чином судами попередніх інстанцій неповно з’ясовано обставини справи щодо дійсних прав та обов’язків сторін, а судові рішення, у зв’язку з цим, прийняті з порушенням норм процесуального права.

Оскільки з’ясування вказаних обставин справи пов’язане із витребуванням, дослідженням та оцінкою доказів, з урахуванням вимог ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України, судові рішення як такі, що прийняті при неповному з’ясуванні всіх обставин справи, підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно з’ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п.3, 111-10 ч.1, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Електрон Банк" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2008р. та рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2008р. у справі №45/73 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.