Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін

Кіровоградське відкрите акціонерне товариство "Автобусний парк 13527" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок "Автотехніка" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою по вул. Героїв Сталінграда, 35 площею 1770 м2 шляхом її звільнення.

Позов мотивовано тим, що позивач згідно з договором купівлі-продажу від 17.10.06 отримав у власність спірну земельну ділянку, проте не має можливості приступити до її використання через незаконне знаходження на ній відповідача, якого зобов'язано звільнити земельну ділянку також рішенням господарського суду Кіровоградської області від 08.02.06 у справі №16/300 за позовом Кіровоградського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Кіровоградської міської ради до ТОВ "Ринок "Автотехніка".

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на оскарження ним в касаційному порядку судових рішень у справі №16/300, а також на оскарження до Верховного Суду України за винятковими обставинами судових рішень у справі №13/75 господарського суду Кіровоградської області за позовом ВАТ "Автобусний парк 13527" до Кіровоградської міської ради про визнання недійсним рішення міської ради №1371 від 28.12.04 щодо відмови у наданні позивачу в оренду спірної земельної ділянки, які стали підставою для передання в оренду та подальшого продажу цієї земельної ділянки.

Рішенням від 06.08.07 господарського суду Кіровоградської області (суддя Хилько Ю.І.) позовні вимоги задовольнив.

Постановою від 06.08.08 Дніпропетровський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Павловського П.П. –головуючого, Швеця В.В., Чус О.В.) рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Судові рішення мотивовані порушенням відповідачем прав позивача як власника спірної земельної ділянки, а також встановленням обставин відсутності у відповідача прав на цю земельну ділянку при розгляді справ №5/268, №13/75, №16/300.

Ухвалою від 01.10.08 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування вказаних рішення і постанови та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована посиланням на положення ст. 4 ГПК України та неврахування судом апеляційної інстанції обставин оскарження рішення, що стало підставою для набуття позивачем права власності на спірну земельну ділянку. Також касатор зазначає про неможливість винесення законного та обґрунтованого рішення у даній справі до вирішення питання щодо закриття кримінальної справи №61-0208 за фактом підроблення документів та використання підроблених документів невстановленими особами ВАТ "Автобусний парк –13527" або щодо передачі її до суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі рішення №112 від 26.09.06 Кіровоградської міської ради між територіальною громадою м. Кіровограда в особі Кіровоградської міської ради і позивачем укладено догові купівлі-продажу земельної ділянки площею 17720 м2 у м. Кіровоград по вул. Героїв Сталінграда, 35 для розміщення автостоянки. Договір нотаріально посвідчено 17.10.06 та зареєстровано в реєстрі за №4609. На виконання умов договору позивач сплатив грошові кошти та 20.11.06 отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку КР №033815.

Зважаючи на викладене та положення ст.ст. 116, 125 ЗК України, суди встановили, що позивач є власником спірної земельної ділянки, а відтак його права щодо цієї ділянки підлягають захисту.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Зокрема, ст. 212 ЗК України передбачає повернення самовільно зайнятих земельних ділянок власникам землі, яке провадиться за рішенням суду.

Факт порушення відповідачем прав позивача шляхом незаконного використання спірної земельної ділянки встановлено судами на підставі наданих сторонами доказів, у тому числі постанови по справі про адміністративне правопорушення №0105 від 14.10.04. Також суди прийняли до уваги судові рішення у справах №5/268, №13/75, №16/300.

Відповідач при розгляді справи судами обставини використання ним спірної земельної ділянки не спростував, а також відповідно до ст. 33 ГПК України відповідними доказами не довів наявність у нього певних прав на спірну земельну ділянку як підстави для її використання.

Звертаючись з касаційною скаргою, відповідач висновки судів щодо відсутності в нього прав на використання спірної земельної ділянки також не спростовує. Посилання ж касатора на обставини оскарження ним у касаційному порядку судового рішення про відмову в позові про скасування рішення №112 від 26.09.06 не можуть бути прийняті до уваги за відсутністю доведення при розгляді справи обставин щодо скасування, визнання недійсним або зупинення дії цього рішення тощо. В разі ж виявлення певних обставин, які свідчать про відсутність у позивача права власності на спірну земельної ділянки, вони можуть бути підставою для звернення в порядку ст. 112 ГПК України.

З огляду на таке судова колегія погоджується з висновком судів про наявність підстав для задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні позивачем належною йому на праві власності земельною ділянкою шляхом її звільнення. Отже, касаційна скарга у справі не підлягає задоволенню, а постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.08.08 у справі №15/220 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.