200/1994/23 Про визнання протиправною бездіяльності / дії військової частини щодо ненарахування та невиплаті особі збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України у розмірі 100000,00 грн, у зв'язку з безпосередньою участю у бойових діях; зобов'язання військової частини нарахувати і виплатити особі збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену зазначеною Постановою КМУ у розмірі 100000,00 грн пропорційно часу участі у бойових діях та заходах - 01.08.2024 Прийняття

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року (головуючий суддя Духневич О.С.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року (колегія суддів: головуючий суддя Казначеєв Е.Г., судді Геращенко І.В., Гайдар А.В.),

І. Суть спору

1. Позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив про:

1.1. визнати протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі 100 000 гривень, у зв`язку з безпосередньою участю у бойових діях та забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в період з 09.10.2022 року по 29.11.2022 року; з 01.01.2023 року по 08.01.2023 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;

1.2. зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену додаткову грошову винагороду, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі 100 000 гривень у зв`язку з безпосередньою участю у бойових діях та забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в період з 09.10.2022 року по 29.11.2022 року; з 01.01.2023 по 08.01.2023 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

1.3. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач фактично бере участь у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що є підставою для виплати йому підвищеної суми додаткової винагороди до 100000,00 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану". Проте, відповідач, діючи всупереч пункту 1 цієї Постанови № 168 порушив норми діючого законодавства та не нарахував і не виплатив йому додаткову винагороду.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2.1. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 202 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.2. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не надав передбачені законодавством докази, які є підставами для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168.

ІІ. Касаційне оскарження

3. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову повністю.

3.1. Підставою звернення з касаційною скаргою позивач зазначив пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказав на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, а саме:

3.2. пункту 2-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану",

3.3. в цілому наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168" та від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168", в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин Держприкордонслужби у зв`язку із застосуванням положень зазначених Наказів для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно п. 2-1 Постанови КМУ від 28.02.2022 № 168.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

4. 13.02.2023 представник позивача до Військової частини НОМЕР_3 направив заяву про нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн., передбачену Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 з урахуванням раніше виплачених сум за періоди з 09.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 29.11.2022; з 01.12.2022 по 31.12.2022; з 01.01.2023 по 08.01.2023.

5. Згідно з довідкою щодо відрядження військовослужбовця від 22.03.2023 №12/730, що видана військовою частиною НОМЕР_2, молодший сержант ОСОБА_1 06.06.2022 вибув у службове відрядження до ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 06.06.2022 №124-ВВ.

6. З 09.06.2022 по 18.06.2022 перебував у відпустці відповідно до вхідної телеграми ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08 червня 2022 року №333-22- вх.

7. 30.06.2022 вибув у службове відрядження на ділянку НОМЕР_4 прикордонного загону Південного регіонального управління на підставі бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27 червня 2022 року №106 (гриф).

8. З 11.08.2022 по 17.08.2022 перебував у відпустці відповідно до вхідної телеграми НОМЕР_4 прикордонного загону від 09 серпня 2022 року №12/3689-22-вих.

9. З 30.11.2022 по 06.12.2022 перебував у відпустці відповідно до вхідної телеграми НОМЕР_4 прикордонного загону від 26 листопада 2022 року №Т/12-1817.

10. Відповідно до розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.09.2022 № (гриф)/25-2075-Е військовослужбовця передислоковано з НОМЕР_4 прикордонного загону на ділянку НОМЕР_5 прикордонного загону, військовослужбовець з 08.10.2022 по 08.01.2023 перебував у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні начальника НОМЕР_5 прикордонного загону.

11. 10.01.2023 військовослужбовець прибув з службового відрядження до НОМЕР_1 прикордонного загону і приступив до виконання обов`язків, відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 10.01.2023 №8-ВВ.

12. 29.03.2023 року НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) листом №21/2468-23-Вих., розглянув заяву від 13.02.2023 року (вхідний Б-81 ВІД 18.02.2023 року) стосовно військовослужбовця ОСОБА_1 та повідомив, що ОСОБА_1 виплачено додаткову винагороду з розрахунку до 30 000 грн. на місяць за жовтень, листопад, грудень 2022 та січень 2023. ОСОБА_1 не вносили в наказ про збільшення розміру виплати додаткової винагороди до 100 000 гривень за жовтень, листопад 2022 року та за період з 01.01.2023 по 08.01.2023, оскільки цей військовослужбовець перебував у службовому відряджені та оперативному підпорядкуванні начальника НОМЕР_5 прикордонного загону. Під час нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди до 100 000 гривень застосовується пункт 11 наказу 392-АГ, який визначає, що інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу (дана норма права також передбачена в наказі АДПСУ 628-АГ від 09.12.2022 та наказі МВС № 36 від 26.01.2023).

13. У зв`язку з неподанням ІНФОРМАЦІЯ_1 підтверджуючих документів для виплат на даний час в НОМЕР_1 прикордонного загону відсутні підстави для внесення військовослужбовця в наказ про збільшення розміру виплати додаткової грошової винагороди до 100000 гривень за вказаний період (період перебування військовослужбовця у відряджені на ділянці ІНФОРМАЦІЯ_1, окрім грудня 2022 року).

14. У разі падання ІНФОРМАЦІЯ_1 підтверджуючих документів, визначених Адміністрацією Держприкордопслужби НОМЕР_1 прикордонним загоном буде здійснено нарахування та виплата збільшеної додаткової винагороди до 100 000 гривень за період безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.

15. ОСОБА_1 виплачено збільшену додаткову винагороду за грудень 2022 року, оскільки за цей місяць від начальника НОМЕР_5 прикордонного загону надійшла довідка встановленого зразка.

16. Щодо довідки від 07.01.2023 року № 4087 наданої на ім`я ОСОБА_1 зазначено, що вона надана з порушенням вимог її оформлення і не відповідає вимогам наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року 392-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168", від 09 грудня 2022 року №628-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168", що полягає у наступному. У довідці обов`язково зазначаються три підстави (сукупність документів) які підтверджують участь військовослужбовця, а саме: бойовий наказ (бойове розпорядження) командира (начальника) військової частини, 2) запис журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу) та рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу.

17. У довідці №4087 у графі "Підстава:" зазначено лише бойовий наказ Адміністрації державної прикордонної служби України №165 (гриф) від 16.09.2022 року відповідно якого позивача у складі підрозділу було направлено до НОМЕР_5 прикордонного загону для виконання бойових завдань, при цьому, документи які саме і підтверджують безпосередню участь у бойових діях або заходах та кількість таких днів - журнал бойових дій, рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу у довідці не зазначені. Тобто у наданій позивачем довідці відсутнє посилання на документи які підтверджують як безпосередню участь у бойових діях або заходах, так і кількість днів такої участі за які нараховується підвищена грошова винагорода до 100 000 грн. пропорційно кількості днів такої участі.

18. У разі надання ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1 прикордонного загону підтверджуючих документів у відповідності до вимог наказу №392-АГ (наказу №628-АГ) щодо безпосередньої участі у бойових діях або заходах, ОСОБА_1 буде нарахована та виплачена підвищена додаткова винагорода 100 000 гривень за відповідні періоди (дні) такої участі.

19. 29 листопада 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_3 ) листом за №22-4820-22-вих. у відповідь на лист від 25.11.2022 року № 22/2811-12 вих. "Про надання інформації", повідомив Військову частину НОМЕР_2 про те, що підрозділи Держприкордонслужби України, що знаходяться в межах Чернігівської та Сумської областей, не виконують бойові завдання на лінії бойового зіткнення і тому підпункт 7 пункту 2 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168" не застосовується.

20. Відповідно до розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.04.2022 №21-1215-2022 "Щодо однакового трактування положень" збільшення додаткової винагороди до 100 тисяч грн. (із розрахунку на місяць) здійснюється військовослужбовцям, які у районах ведення бойових дій здійснюють охорону і оборону об`єктів Державної прикордонної служби України (у т.ч. військові містечка, пункти постійної дислокації (пункти управління) органів (підрозділів), місця базування (стоянки) корабельно-катерного складу, стоянки літаків (вертольотів), місця тривалого несення служби, пункти пропуску (пункти контролю) через державний кордон України, інші місця й об`єкти, де особовий склад Державної прикордонної служби України виконує, визначені законодавством України завдання), а також виконують бойові (спеціальні) завдання на бойових позиціях, блокпостах (контрольно-пропускних пунктах, спостережних пунктах, тощо), збільшення додаткової винагороди визначається лише за дні безпосереднього виконання бойових завдань з відбиття атак (вогневого ураження, бойового контракту з ворогом), збройного нападу на об`єкти, які охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення (вогневого ураження), у т.ч. перебування безпосередньо цих об`єктів під бомбардуванням, артилерійським, ракетними обстрілами.

21. У зв`язку з викладеним довідки про військовослужбовців військової частини НОМЕР_2, які брали участь у бойових діях або заходах за вересень та жовтень 2022 року у складі військової частини НОМЕР_3, не опрацьовувались.

22. На адресу НОМЕР_1 прикордонного загону були направлені копії рапортів щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям НОМЕР_1 прикордонного загону за вересень та жовтень 2022 року для прийняття правового рішення.

23. Адміністрація Державної прикордонної служби України листом від 09.02.2023 року № 21/5748-23вих. на запит адвоката від 02.02.2023 року щодо реалізації військовослужбовцями НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) права на отримання збільшеної додаткової винагороди за жовтень та листопад 2022 року, повідомила, що Адміністрацією Державної прикордонної служби України ініційовано перевірку щодо нарахування додаткової винагороди військовослужбовцям, за результатами якої встановлено, що військовослужбовці у жовтні та листопаді 2022 року перебували на бойових позиціях, проте участь у бойових діях або заходах, що визначені п. 2 наказу від 30.07.2022 року № 392-АГ, у складі Військової частини НОМЕР_3 не брали; довідки, що передбачені додатком 2 до цього наказу, на адресу Військової частини НОМЕР_2 не направлялися; тому підстави для нарахування збільшеної додаткової винагороди в НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) відсутні.

24. Заступником начальника загону - комендантом НОМЕР_6 прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України подано рапорти про виплату, зокрема, позивачу доплати до додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168, в розмірі до 70 000 грн. пропорційно часу участі в бойових діях або заходах за жовтень 2022 року та за листопад 2022 року (рапорти вх. №1525 від 03.11.2022 року, вх. №1893 від 01.12.2022 року).

25. Відповідно до довідки щодо відрядження військовослужбовця від 27 червня 2023 року № 12/1542, що видана військовою частиною НОМЕР_2, молодший сержант ОСОБА_1 06.06.2022 вибув у службове відрядження на ділянку військової частини НОМЕР_7 відповідно до бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.05.2022 року №188.

26. З 11.08.2022 по 17.08.2022 року військовослужбовець перебував у відпустці відповідно до вхідної телеграми НОМЕР_4 прикордонного загону від 09 серпня 2022 року №12/3689-22-вих.

27. З 30.11.2022 по 06.12.2022 року військовослужбовець перебував у відпустці відповідно до вхідної телеграми НОМЕР_4 прикордонного загону від 26 листопада 2022 року №Т/12-1817.

28. Відповідно до розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.09.2022 № (гриф)/25-2075-Е військовослужбовця передислоковано з НОМЕР_4 прикордонного загону на ділянку НОМЕР_5 прикордонного загону, військовослужбовець з 09.10.2022 по 09.01.2023 перебував у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні начальника НОМЕР_5 прикордонного загону.

29. 09.01.2023 військовослужбовець прибув зі службового відрядження до НОМЕР_1 прикордонного загону і приступив до виконання обов`язків, відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 10.01.2023 №8-ВВ.

30. Згідно з архівною відомістю про грошове забезпечення у спірний період позивач, зокрема, отримував додаткову винагороду передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у жовтні - 30 000, 00 грн., листопаді - 30 000, 00 грн., грудні - 53 193, 55 грн., січні - 45 161, 29 грн.

31. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди до 100000,00 грн відповідно до Постанови №168, позивач звернувся до суду.

V. Позиція Верховного Суду

32. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

33. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

34. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваного судового рішення буде здійснюватися Верховним Судом в її межах.

35. Спір у цій справі виник у зв`язку з невиплатою позивачу збільшеної до 100000,00 грн додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, в розрахунку на місяць пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за періоди з жовтня 2022 року по січень 2023 року.

36. За змістом частини першої статті 6, частини першої статті 14 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" від 03 квітня 2003 року №661-IV Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

37. Згідно зі статтею 16 цього Закону умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

38. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII, дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

39. У частині другій статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

40. Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

41. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

42. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

43. Пунктом 1 цієї постанови Уряд установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

44. Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 в абзаці першому пункту 1 Постанови №168 слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000,00 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000,00 гривень пропорційно в розрахунку на місяць".

45. У решті зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби, на час виникнення спірних правовідносин не змінювався.

46. Разом з цим, у постанові від 06 квітня 2023 року у зразковій справі №260/3564/22 Верховний Суд дійшов висновку, що зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 змін до Постанови №168 у частині визначення розміру додаткової винагороди "до 30000,00 гривень пропорційно в розрахунку на місяць" замість "30000,00 гривень щомісячно" не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом "пропорційність" із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000,00 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

47. Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 30000,00 гривень на місяць є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби, що виплачується їм на період дії воєнного стану та підлягає збільшенню до 100000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

48. Водночас реалізація зазначених приписів Постанови №168 вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах, враховуючи, що Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558 (z0854-18) , не врегульовувала цих питань.

49. Про необхідність визначення керівниками відповідних міністерств та державних органів порядку і умов виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених Постановою №168, вказано і в пункті 2-1 цієї постанови, доповненому згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793.

50. 30 липня 2022 року Адміністрація Держприкордонслужби, посилаючись на пункт 2-1 Постанови №168, видала наказ №392-/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168", який уведений в дію з 01 серпня 2022 року.

51. Пунктом 2 цього наказу вказано, що заходами, які дають право на збільшення додаткової винагороди до 100000,00 грн пропорційно у розрахунку на місяць, визначається виконання у відповідні дні військовослужбовцем:

1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;

2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;

3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;

6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження;

7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;

8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.

52. Відповідно до пункту 4 наказу №392-/0/81-22-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

1) бойового наказу (бойового розпорядження);

2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад;

3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

53. У пункті 5 наказу №392-/0/81-22-АГ зазначено, що для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).

54. Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця.

55. У довідках, передбачених цих пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу.

56. Відповідно до пункту 10 наказу №392-/0/81-22-АГ облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу та підготовку проєкту наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 цього наказу, в органах Держприкордонслужби покладено на штаб органу, а у випадку відсутності штабу - на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій.

57. Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.

58. Відповідно до пункту 11 наказу №392-/0/81-22-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України.

59. Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу.

60. Згідно з пунктом 12 наказу №392-/0/81-22-АГ виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).

61. До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов`язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу.

62. З 01 грудня 2022 року був уведений в дію наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168", який дещо змінив перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.

63. Так, згідно з пунктом 3 наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ документами, що підтверджують безпосередньою участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є:

1) бойовий наказ (бойове розпорядження);

2) журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал), журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них;

3) рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях або заходах.

64. Керуючись частиною третьою статті 117 Конституції України, Указом Президента України від 03 жовтня 1992 року №493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" (493/92) і Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731 (731-92-п) , суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що подібні накази центрального органу виконавчої влади підлягають обов`язковій державній реєстрації Міністерством юстиції України, оскільки містять норми, що зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб і встановлюють організаційно-правовий механізм їх реалізації.

65. Виходячи з цього, суди мотивовано зазначили про недотримання Адміністрацією Держприкордонслужби зазначених вимог законодавства при прийнятті наказів від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ, які не пройшли державну реєстрацію в Мін`юсті у встановленому порядку.

66. Разом з тим, при вирішенні питання про наслідки порушення зазначених вимог суди не врахували обставин фактичного виконання протягом 2022 року, в тому числі й у спірний період, органами Держприкордонслужби наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ, зокрема, в частині визначення бойових дій та заходів, передбачених пунктом 1 Постанови №168, а також документування безпосередньої участі військовослужбовців у таких діях і заходах.

67. У спірний період виключно зазначені накази Адміністрації Держприкордонслужби визначали механізм реалізації Постанови №168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби під час дії воєнного стану, адже наказ Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2023 року №36 "Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 січня 2023 року за №196/39252) набрав чинності з дня його офіційного опублікування та застосовувався з 01 лютого 2023 року, тобто не підлягав ретроспективному застосуванню до спірних правовідносин.

68. У свою чергу Інструкція про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 березня 2016 року №188 (z0488-16) (далі - Інструкція №188), була прийнята на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року №18 "Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських" (18-2016-п) , що передбачала виплату військовослужбовцям винагороди в порядку і розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів, за час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду.

69. Отже, Інструкція №188 визначала порядок та розміри виплати конкретно тієї винагороди, яка була встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року №18 (18-2016-п) , а тому колегія суддів вважає помилковим застосування судами першої та апеляційної інстанцій її положень при визначенні порядку та умов виплати додаткової винагороди, встановленої на період дії воєнного стану постановою Кабінету Міністрів України №168, яка власне також не передбачала можливості такого застосування.

70. Крім того, документування (фіксація) у спірний період органами Держприкордонслужби безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях і заходах та фактична виплата їм додаткової винагороди до 100000,00 грн відповідно до приписів наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ унеможливлює застосування іншого механізму реалізації постанови Кабінету Міністрів України №168 до правовідносин, що вже відбулися.

71. За відсутності цих відомчих нормативно-правових актів не здійснювався би облік особового складу, який мав право на збільшену додаткову винагороду, що призвело б до невиплати цієї частини грошового забезпечення військовослужбовцям.

72. Таким чином, відповідаючи на поставлені у касаційній скарзі питання, Верховний Суд дійшов висновку про те, що застосуванню для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої Постановою №168, у спірний період підлягають накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ.

73. Протилежний висновок поставив би питання необхідності повернення вже виплачених на підставі цих наказів сум додаткової винагороди.

74. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23 та від 05 червня 2024 року у справі № 200/660/23.

75. Позивач наполягає на наявності у нього права отримати спірну винагороду у збільшеному розмірі за період з жовтня 2022 року по січень 2023 року, стверджуючи, що під час перебування у відрядженні в НОМЕР_5 прикордонному загоні брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Проте відповідач таку винагороду не виплатив, пояснюючи це відсутністю документів, які підтверджують безпосередню участь у бойових діях та заходах.

76. Суди попередніх інстанцій рішення про відмову у задоволенні позову мотивували відсутністю доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, що б надавало право позивачу на отримання додаткової винагороди до 100000,00 грн відповідно до пункту 1 Постанови №168.

77. Втім Верховний Суд вважає цей висновок судів першої й апеляційної інстанції передчасним і таким, що ґрунтується на неповно встановлених обставинах справи, які у своїй сукупності не дають достатніх підстав для належної оцінки правомірності оскаржуваної бездіяльності відповідача.

78. У цьому контексті Суд звертає увагу на те, що, як уже зазначалося, у пункті 4 наказу №392-/0/81-22-АГ визначено перелік документів, на підставі сукупності наявної інформації в яких здійснюється підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу. Після уведення в дію наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у бойових діях або заходах загалом залишався незмінним (пункт 3 наказу).

79. Верховний Суд також зауважує, що за приписами статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 № 1932-XII "Про оборону України" бойові дії - це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); район воєнних (бойових) дій - це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

80. Постановка бойових завдань підрозділам (елементам бойового порядку) здійснюється бойовим наказом, під час ведення бою (дій) або в інших умовах бойової обстановки - бойовим розпорядженням. Зазвичай вони доводяться до командирів підрозділів в усній формі.

81. У бойовому наказі вказується: висновки з оцінювання противника; завдання, які виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій військової частини (підрозділу), а також завдання сусідів і розмежувальні лінії з ними; бойове завдання військової частини (підрозділу) та замисел бою (дій); бойові завдання штатним і доданим підрозділам (елементам бойового порядку); норма витрат ракет і боєприпасів на виконання бойового завдання; місце і час розгортання ОКП (ксП) та напрямок його переміщення, порядок передачі управління; час готовності до виконання завдання та порядок доповіді замислу старшому командиру.

82. У бойовому розпорядженні зазвичай командир вказує: стислі відомості про положення та характер дій противника; завдання, що виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій підрозділів; бойове завдання підпорядкованим підрозділам; час готовності до бою (дій). За необхідності у ньому можуть бути зазначені завдання військової частини (підрозділу), сусідів та інші дані.

83. Бойові (попередні бойові) розпорядження і вказівки, які віддає командир усно, записуються в журнал відданих і отриманих розпоряджень, у якому відображається: дата, час і зміст розпоряджень, спосіб їх передачі або отримання, кому вони передані або повинні бути передані, від кого отримані.

84. З огляду на це Верховний Суд наголошує, що висновок судів попередніх інстанцій про відсутність документів для підтвердження фактів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів у спірний період є передчасним, оскільки без належного з`ясування залишились обставини щодо яких виник спір, а саме: які саме завдання і де (на якому напрямку) виконував позивач, якого відповідно до бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України 16.09.2022 року № (гриф) направлено у службове відрядження в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) упродовж спірного періоду, та якими доказами це підтверджується.

85. Тобто, якщо позивач протягом періоду, щодо якого виник спір, проходив військову службу, перебуваючи у відрядженні в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ), але не виконував бойових чи інших завдань, які в розумінні пункту 1 Постанови № 168 дають підстави для виплати додаткової винагороди у (збільшеному) розмірі до 100000,00 грн, то які завдання він у такому разі виконував протягом цього часу та/або де проходив службу у цей час.

86. Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені в постанові Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі №520/690/23, від 05 червня 2024 року у справі №200/660/23, від 13 червня 2024 року у справі №160/8753/23.

87. Натомість, дійшовши висновку про недостатність наявних документів для підтвердження фактів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів у спірний період, суди попередніх інстанцій не надали оцінки направленим на адресу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України рапортам щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям НОМЕР_1 прикордонного загону за спірний період, а також підставам складання таких рапортів.

88. Крім цього, попри той факт, що січень 2023 року стосується предмету спору, суди першої й апеляційної інстанцій не з`ясували обставини складання (нескладання) рапорту за час перебування позивача у відрядженні в НОМЕР_5 прикордонному загоні у січні 2023 року.

89. Верховний Суд наголошує, що оцінка судом таких рапортів має істотне значення для правильного вирішення цього спору, позаяк згідно з пунктом 4 наказу №392-/0/81-22-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється на підставі комплексу інформації, наявної у відповідних документах, а відповідно до пункту 3 наказу №628/0/81-22-АГ перелік підтверджуючих документів допускає альтернативність і не зведений винятково до їхньої сукупності.

90. Частина третя статті 2 КАС України визначає, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема є: верховенство права (пункт 1), рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункт 2), змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі (пункт 4) тощо.

91. Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

92. Верховний Суд у постанові від 31 березня 2020 року у справі №160/8046/18 досліджував принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи в адміністративному процесі.

93. Так, принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, закріплений частиною четвертою статті 9 КАС України, зобов`язує суди вживати заходи для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі шляхом виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

94. Процесуальним законом передбачено різні шляхи отримання судом доказів: 1) надання учасником справи з його власної ініціативи; 2) надання доказів учасниками справи за пропозицією суду; 3) збирання доказів судом з власної ініціативи (частина третя статті 77 КАС України), 4) витребування доказів судом (стаття 80 КАС України). Вони відрізняються наслідками.

95. Пропозиція суду надати докази має рекомендаційний характер для сторони. Частиною п`ятою статті 77 КАС України встановлено, що у випадку ненадання учасником справи без поважних причин доказів на пропозицію суду, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

96. У той же час, статтею 80 КАС України передбачено повноваження суду збирати докази з власної ініціативи шляхом постановлення ухвали про витребування доказів. Її виконання є обов`язковим. Невиконання ухвали передбачає застосування заходів процесуального примусу.

97. Отже, якщо подання заяв по суті справи є правом учасників справи, то подання доказів, у разі їх витребування ухвалою суду, - обов`язком.

98. Разом з тим, застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами.

99. Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

100. Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №826/15560/15 наголошував, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

101. У вимірі обставин справи, з яких виник спір, а також зважаючи на аргументи позивача, суди попередніх інстанцій мали б з`ясувати, які завдання/заходи виконував/здійснював позивач, будучи направленим у службове відрядження в оперативне підпорядкування НОМЕР_5 прикордонного загону упродовж спірного періоду, стосовно якого відповідач висловив заперечення щодо наявності підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 тис грн. Відтак, якщо будуть для цього підстави - зупинитися на питанні, а чи могло бути так, що відповідач з певних причин не зафіксував участі позивача у завданнях/заходах у документах, які потім слугують підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн.

102. Такий підхід до вирішення спору або підтвердив би доводи позивача в цій частині, або спростував би їх. Щонайменше судовий розгляд через призму повного і об`єктивного з`ясування всіх обставин справи не давав би підстав сумніватися у правильності дій/рішень відповідача, а також у дотриманні судами попередніх інстанцій завдань і принципів адміністративного судочинства.

103. За правилами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

104. Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті не звернули увагу на указані обставини, не встановили, не перевірили їх та не надали належної правової оцінки, обмежились формальним підходом до розгляду справи.

105. Також слід зазначити що порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність у нього права на таку винагороду (пункт 48 постанови Верховного Суду від 21 березня 2024 року у справі №560/3159/23).

106. Ухвалюючи оскаржені судові рішення, суди першої й апеляційної інстанцій неправильно застосували норми права, що регулюють спірні правовідносини, у зв`язку із чим дійшли передчасного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

107. Протилежні висновки судів першої та апеляційної інстанції є необґрунтованими, оскільки спростовуються викладеними правилами чинного законодавства.

108. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення, неповно встановили обставини справи та допустили неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень.

109. З огляду на викладене Суд дійшов висновку про наявність підстав для нового розгляду справи.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги.

110. Отже, доводи касаційної скарги, які були підставою відкриття касаційного провадження, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду та спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанції по суті справи, а тому приймаються Судом як належні.

111. Крім цього, у контексті оцінки решти доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

112. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, оскільки за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) об?єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

113. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

114. Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

115. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

116. Зважаючи на викладене касаційну скаргу належить задовольнити частково, а судові рішення скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

117. Під час нового розгляду справи суду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків, надати оцінку вказаним обставинам й аргументам сторін та, у залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.