Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

У березні 2008р. заступник Прокурора Волинської області звернувся в інтересах держави в особі Волинської обласної ради (далі –Рада) до господарського суду Волинської області з позовною заявою, у якій просив визнати недійсним договір оренди Шацької рятувальної станції, укладений 11.02.2002р. між Шацькою районною державною адміністрацією Волинської області (далі –Адміністрація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Феміда-Інтер" (далі –Товариство).

Позовні вимоги заступник Прокурора Волинської області обґрунтовував тим, що договір оренди Шацької рятувальної станції від 11.02.2002р. укладено з порушенням вимог законодавства України, зокрема норм Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) та Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) .

Рішенням господарського суду Волинської області від 21.05.2008р. (колегія суддів: ПахолюкВ.А., БондарєвС.В., Дем'якВ.М.) позовні вимоги заступника Прокурора Волинської області задоволено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.07.2008р. (колегія суддів: ГородечнаМ.І., ЮркевичМ.В., КузьВ.Л.) рішення господарського суду Волинської області від 21.05.2008р. залишено без змін.

Вказані рішення та постанова прийняті з мотивів, наведених заступником Прокурора Волинської області у позовній заяві. При цьому господарські суди зазначили про відсутність правових підстав для задоволення заяви Товариства про застосування позовної давності.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.07.2008р. і рішення господарського суду Волинської області від 21.05.2008р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог заступника Прокурора Волинської області. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує тим, що господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових актів неповно з'ясували обставини справи, не застосували ст. 182 Цивільного кодексу України, ст.ст. 71 і 80 Цивільного кодексу Української РСР, Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1952-15) , Закон України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (147/98-ВР) , порушили ст.ст. 33, 34 і 36 Господарського процесуального кодексу України та прийшли до неправильних висновків.

Інші особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України, та відзивів на касаційну скаргу Товариства до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 22.10.2008р. розгляд касаційної скарги здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: КравчукаГ.А. –головуючого, суддів МачульськогоГ.М. та ШаргалаВ.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 11.02.2002р. між Адміністрацією та Товариством було укладено договір оренди Шацької рятувальної станції, яка на той момент знаходилась у спільній власності територіальних громад Шацького району Волинської області.

Відповідно до частин першої, четвертої та п'ятої ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить, зокрема, право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

П.20 частини першої ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлює, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішується питання управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

З наведених норм Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) випливає, що правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права спільної власності територіальних громад, у тому числі –щодо здачі зазначених об'єктів в оренду, здійснюють відповідні органи місцевого самоврядування шляхом прийняття рішень на пленарних засіданнях.

Між тим, згідно з п.27 частини першої ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішується питання щодо делегування місцевим державним адміністраціям окремих повноважень районних, обласних рад.

Однак, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на момент укладення між Адміністрацією та Товариством договору оренди Шацької рятувальної станції від 11.02.2002р. Шацька районна рада Волинської області не делегувала Адміністрації повноважень щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад Шацького району Волинської області, зокрема, повноважень щодо здачі таких об'єктів в оренду, що підтверджується рішенням Шацької районної ради Волинської області від 26.03.1999р. №5/4 зі змінами та доповненнями, внесеними рішенням цієї ради від 23.03.2001р. №13/6, згідно з якими вона делегувала Адміністрації повноваження лише щодо підготовки та оперативного вирішення питань, пов'язаних з передачею в оренду об'єктів комунальної власності, з наступною передачею їх їй на затвердження.

Наведене свідчить, що договір оренди Шацької рятувальної станції від 11.02.2002р. укладений Адміністрацією без відповідних повноважень.

Ст. 48 Цивільного кодексу УРСР, який був чинним на момент укладення між Адміністрацією та Товариством договору оренди Шацької рятувальної станції від 11.02.2002р., передбачала, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Виходячи з зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів першої та другої інстанцій про те, що договір оренди Шацької рятувальної станції від 11.02.2002р. підлягає визнанню недійсним як такий, що укладений з порушенням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) .

Незастосування місцевим та апеляційним господарськими судами ст. 182 Цивільного кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1952-15) , про яке Товариство зазначає у касаційній скарзі, не впливає на законність та обґрунтованість прийнятих по справі рішень, оскільки судами було встановлено, що Рада набула права спільної власності територіальних громад області на Шацьку рятувальну станцію на підставі прийнятих у відповідності до ст.ст.20, 43, 59, 60 та п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) рішення від 18.10.2006р. №16/24 та рішення Шацької районної ради Волинської області від 21.12.2007р. №20/11.

Доводи Товариства, викладені у касаційній скарзі, про те, що господарські суди попередніх інстанцій безпідставно не застосували Закон України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (147/98-ВР) є необґрунтованими, оскільки у преамбулі вказаного закону зазначено, що цей Закон визначає основні засади передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність безоплатно або шляхом обміну. Тобто, зазначений Закон не регулює правовідносини, яки виникли між Радою та Шацькою районною радою Волинської області з приводу передачі Шацької рятувальної станції з спільної власності територіальних громад Шацького району у спільну власність територіальних громад Волинської області.

Посилання Товариства у касаційній скарзі на незастосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм законодавства України про позовну давність є безпідставним, оскільки судами встановлено факт відсутності доказів, які б свідчили, що Рада знала про існування договору оренди Шацької рятувальної станції від 11.02.2002р. раніше листопада 2007р., тобто до звернення до неї Шацької районної ради Волинської області з листом №200/35/2-07 від 27.11.2007р.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Львівського апеляційного господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 та 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Феміда-Інтер" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.07.2008р. у справі №6/60/66-92 господарського суду Волинської області –без змін.