Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Асканія Інвест Буд" на рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2008 в справі №31/174 за позовом приватного підприємства "Асканія Інвест Буд" до державного підприємства "Управління капітального будівництва" про визнання договору недійсним

за участю представників сторін:

від позивача: Проценко Л.С.,

від відповідача: не з’явилися, -

Позивач –приватне підприємство "Асканія Інвест Буд" у березні 2008 року звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача –державного підприємства "Управління капітального будівництва" з урахуванням уточнених позовних вимог про визнання недійсним договору № 20-П від 14.10.2003 на будівництво житла в порядку пайової участі 40-ка квартирного житлового будинку по вул. Леніна, 50, в смт.Якимівка, Запорізької області, укладеного приватним підприємством "Асканія Інвест Буд" з державним підприємством "Управління капітального будівництва" та додаткових угод № 1 від 06.07.2004 та № 2 від 18.10.2005 до нього. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням статей 8, 15 Закону України "Про інвестиційну діяльність", Постанови Кабінету Міністрів України № 483 від 11.04.2002 "Про порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи" (483-2002-п) .

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.06.2008, дата підписання –23.06.2008 (суддя Качан Н.І), в задоволенні позову відмовлено за спливом позовної давності.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про його скасування та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційних вимог скаржник посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що приватним підприємством "Асканія Інвест Буд" (замовник) з державним підприємством "Управління капітального будівництва" (пайовик) 14.10.2003 укладено договір № 20-П та дві додаткові угоди № 1 від 6.07.2004 та № 2 від 18.10.2005 до нього.

Предметом договору є участь у добудові 40-квартирного житлового будинку по вул. Леніна, 50, в смт. Якимівка, Запорізької області, з метою забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно пункту 1.2 договору замовник (позивач) будує та передає пайовику (відповідач), а пайовик приймає та оплачує 1789 м2 загальної площі житла у вказаному будинку.

Додатковою угодою № 1 від 06.07.2004 сторонами змінено предмет договору шляхом збільшення розміру загальної площі та порядок подальших розрахунків за договором.

Додатковою угодою № 2 від 18.10.2005 сторонами змінено предмет договору, відповідно до якого пункт 1.2 замовник будує та передає пайовику, а пайовик приймає та оплачує 100 % загальної житлової площі, що складає 2272 м2, а загальна сума договору визначена у пункті 2 додаткової угоди складає 4067973,19 грн.

Позивач вважає, що відповідачем під час укладання договору були порушені приписи статей 8, 15 Закону України "Про інвестиційну діяльність", Постанови Кабінету Міністрів України № 483 від 11.04.2002 "Про порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи" (483-2002-п) , тому просить визнати договір № 20-П та додаткові угоди до нього недійсними.

Суд першої інстанції не дослідив підстави звернення до суду поза межами строку позовної давності та не надав їм належну оцінку.

Крім того, не досліджена та не надана оцінка відповідності договору вимогам Закону України "Про інвестиційну діяльність" (1560-12) та Постанові Кабінету Міністрів України № 483 від 11.04.2002 "Про порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи" (483-2002-п) .

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Тому рішення місцевого господарського суду є таким, що не відповідає приписам статті 84 ГосподаЂрського процесуального кодексу України.

Аналіз наведених доводів в їх сукупності свідчить про неповне з’ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, і про порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо необхідності всебічного, повного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставинами обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об’єктивного встановлення обставин справи, прав та обов’язків сторін, і відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір.

Згідно частини 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу приватного підприємства "Асканія Інвест Буд" задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2008 в справі №31/174 скасувати.

Справу передати на новий розгляд в іншому складі суду до господарського суду міста Києва.