Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :

представники сторін в судове засідання не з'явилися

Селидівське виробниче управління по екології регіонального виробничого об'єднання "Укрвуглеекологія" (далі –Управління) в особі ліквідатора звернулося до суду з позовною заявою до ЗАТ "Красноармійське автопідприємство "Укрбуд" (далі - Підприємство) про визнання дійсним договору купівлі-продажу майна №11/03/1 від 03.01.1996 р., укладеного між ними, а також визнання права власності на майно, яке є предметом цього договору та розташовано за адресою: м. Українськ, вул. Чкалова, 1.

Заявою від 19.05.2008 р. б/н позивач уточнив свої вимоги та просив суд визнати лише право власності на майно –об'єкти нерухомості, що є предметом договору купівлі-продажу майна №11/03/1 від 03.01.1996 р., укладеного між сторонами.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.05.2008 р. (суддя Ушенко Л.В.) позов задоволено, визнано за Управлінням право власності на будівлю диспетчерської (літера Д-1 внутрішня площа 69,4 кв.м., зовнішня площа 93,3 кв.м.), будівля прохідної (літера П-1 зовнішня площа 14,63 кв.м., внутрішня площа 7,6 кв.м.), будівля реммайстерні (літера Г -1 зовнішня площа 476,7 кв.м., внутрішня площа 416,6 кв.м.), бензозаправний пункт (літера З-1 зовнішня площа 20,1 кв.м., внутрішня площа 15,3 кв.м.), будівля кузні, лазні, котельної (літера К-1, зовнішня площа 65,3 кв.м., внутрішня площа 45,5 кв.м.), огорожа (літера Н-1), асфальтне замощення двору (літера І), які розташовані за адресою: м. Українськ, вул. Чкалова, 1.

Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням та посилаючись на належність йому вказаного майна на праві власності, з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України звернулося державне підприємство "Регіональне виробниче об'єднання "Укрвуглеекологія" (далі - Об’єднання), в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 19.05.2008р. та передати справу на новий розгляд до цього суду.

В обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник –Об'єднання вказує на те, що Управління є неналежним позивачем у даній справі, оскільки майно, право власності на яке визнано у цій справі, з 2003 р. знаходиться на балансі Об'єднання та включено до плану санації останнього в процедурі банкрутства.

У зв'язку з чим, на думку заявника касаційної скарги, судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Визнаючи право власності на майно за Управлінням, суд першої інстанції виходив з того, що Управління набуло таке майно у власність за договором купівлі-продажу майна №11/03/1 від 03.01.1996 р., укладеним між Управлінням (покупець) та Підприємством (продавець), та складеним між ними актом виконання договору станом на 13.01.1997 р., що за змістом є актом приймання-передачі.

При цьому, судом першої інстанції було встановлено, що відповідач листом від 01.02.2008 р. № 28/09-05 (а.с. №37) підтвердив повне виконання умов вказаного договору та відзивом на позовну заяву від 04.04.2008 р. №146/09-10 (а.с. №43) визнав позовні вимоги про визнання права власності на майно в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільного права та інтересу є визнання права.

Згідно зі ст. 15 вказаного Кодексу кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положеннями ст. 392 цього Кодексу передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, судом першої інстанції не встановлено будь-яких фактів, що свідчать про оспорювання, невизнання чи втрату позивачем документа, який засвідчує його право власності.

Відтак, судом першої інстанції прийнято у справі рішення за відсутності підстав, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звернення з позовом про визнання права власності на майно та, відповідно, прийняття рішення судом про визнання права власності на майно.

Вказане свідчить, що судом першої інстанції допущено порушення вимог ст. 392 Цивільного кодексу України.

Крім того, з договору купівлі-продажу майна №11/03/1 від 03.01.1996 р., укладеного між Управлінням (покупець) та Підприємством (продавець), (а.с. №№44-45) вбачається, що він був погоджений з Луганським регіональним виробничим об'єднанням "Укрвуглеекологія".

Відповідно до статуту Управління (а.с. №№ 9-12), затвердженого генеральним директором Регіонального виробничого об'єднання "Укрвуглеекологія", Управління діє в системі Регіонального виробничого об'єднання "Укрвуглеекологія" та підконтрольно останньому.

На запит Управління в особі ліквідатора Головним управління статистики у Донецькій області листом від 05.05.2008 р. №14/4-23/612 повідомлено, що Регіональне виробниче об'єднання "Укрвуглеекологія" серед включених та виключених підприємств не значиться.

Разом з тим, відповідно до ухвали господарського суду Луганської області від 26.09.2008 р. у справі №21/23б, доданої до касаційної скарги, державне підприємство "Регіональне виробниче об'єднання "Укрвуглеекологія" (за текстом - Об'єднання) знаходиться в процедурі банкрутства на стадії санації.

В касаційній скарзі Об'єднання, посилаючись на те, що воно є засновником Управління, вказує, що 22.01.2003 р. позивач в рахунок погашення заборгованості у розмірі 168911,56 грн. перед Об'єднанням передав останньому вищезазначене майно за актами приймання-передачі, які додані до скарги, що підтверджується також актом звірки розрахунків, складеним посадовими особами Управління та Об'єднання.

Між тим, враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, визначені ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України, наведені обставини не можуть бути предметом дослідження суду касаційної інстанції.

Враховуючи вказане, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до цього суду.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене та розглянути справу відповідно до вимог чинного законодавства.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 15, 16, 392 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

1. Касаційну скаргу державного підприємства "Регіональне виробниче об'єднання "Укрвуглеекологія" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Донецької області від 19.05.2008 р. у справі №31/48пн скасувати.

3. Справу №31/48пн передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.