2-5/14610-2007 Про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги - 18.11.2008 Прийняття

Рішенням господарського суду АР Крим від 31.01.08 (суддя Гаврилюк М.П.) позовні вимоги задоволено: визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 04.10.04, укладений між ТзОВ "Сонячний берег" та Сільськогосподарським ЗАТ "Агрофірма "Крим". Рішення мотивовано тим, що відповідачами не були дотримані вимоги договору купівлі-продажу №42 нафтопродуктів в асортименті від 10.06.04 в частині можливої передачі прав та обов'язків за угодою третім особам, тому суд дійшов висновку, що ТзОВ "Сонячний берег" не мав права укладати договір про уступку права вимоги від 04.10.04 без згоди позивача.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.04.08 (колегія суддів у складі: Колярової О.Л.. Антонової І.В.. Прокопанич Г.К.) рішення господарського суду АР Крим від 31.01.08 скасовано, у позові відмовлено. Постанову суду мотивовано тим, що судом не було з'ясовано, що законодавством не встановлена дійсність правочину щодо заміни кредитора у залежності від згоди боржника, оскільки становище боржника не погіршується.

Позивач у поданій касаційній скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на невірне застосування норм матеріального права, зокрема, ст.ч.2 ст. 513, 516 ГК України, які є спеціальними нормами права по відношенню до ст. 180 ГК України та вважає, що спрощений порядок укладення договорів при передачі прав та обов'язків за договором №42 третій стороні не може бути застосований. Тому, на думку скаржника, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність письмових доказів заміни кредитора в договорі. ТОВ "Сонячний берег" не мав права укладати договір про уступку прав вимоги, оскільки письмову згоду від позивача не отримав.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Попередніми судовими інстанціями встановлено наступне.

10.06.04 між Сільськогосподарським ЗАТ "Симиренко" (покупець) та ТзОВ "Сонячний берег" (продавець) був укладений договір купівлі-продажу №42 нафтопродуктів в асортименті.

Відповідно до п. 10.4 цього договору сторони домовились, що передача прав та обов'язків за договором третім особам допускається виключно з письмового погодження сторін.

04.10.04 між ТзОВ "Сонячний берег" та Сільськогосподарським ЗАТ "Агрофірма Крим" був укладений договір відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ "Сонячний берег" передає, а СЗАТ "Агрофрма Крим" приймає на себе право вимоги першого та становиться кредитором за договором №42.

Судом попередньої інстанції встановлено, що згідно повідомлення про уступку права вимоги від 06.10.04 №51 ТзОВ "Сонячний берег" (продавець за договором купівлі - продажі) надісланого на адресу СЗАТ "Симиренко" повідомило СЗАТ "Симиренко" про те, що згідно укладеного договору від 04.10.04 з СЗАТ "Агрофірмою "Крим" ТзОВ "Сонячний берег" уступило останньому право вимоги за договором купівлі-продажу. Також повідомило про те, що з моменту отримання цього повідомлення СЗАТ "Агрофірма "Крим" є новим кредитором за договором купівлі-продажу №42 від 10.06.04 та змін до нього.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не передбачено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов’язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов’язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, колегія суддів вважає, що чинне законодавство передбачає можливість виконання боржником зобов’язань на користь нового або первісного кредитора.

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов’язанні має право вимагати доказів того, що обов’язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків не пред’явлення такої вимоги.

Як встановлено апеляційним судом, ТзОВ "Сонячний берег" повідомив боржника за первісним договором купівлі-продажу про відступлення права вимоги до нього. Строк такого повідомлення сторонами у договорі встановлено не було.

Окрім цього, судом апеляційної інстанції було правильно зазначено, що законодавством не встановлена дійсність правочину щодо заміни кредитора у залежність від згоди боржника, оскільки становище боржника не погіршується.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції до встановлених обставин справи правильно застосовані норми матеріального права, а тому підстави для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Сільськогосподарського ЗАТ "Симиренко" залишити без задоволення, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.04.08 у справі № 2-5/14610-2007 господарського суду АР Крим –без змін.