4/314 Про визнання недійсним додатку до договору на виконання робіт з відеозйомки та звукового монтажу - 18.11.2008 Прийняття

Компанія звернулася до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням подальших змін та уточнень позовних вимог) про визнання недійсним додатку від 20.12.2004 (далі –Додаток) до договору від 19.01.2004 № 10 на виконання робіт з відеозйомки та звукового монтажу (далі –Договір).

Рішенням названого суду від 31.07.2008 (суддя Борисенко І.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2008 (колегія суддів у складі: Андрієнко В.В. –головуючий, судді Вербицька О.В., Малетич М.М.), позов задоволено. Прийняті судові рішення мотивовано підписанням Додатку з порушенням встановленої письмової форми та без дотримання процедури, визначеної Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" (1490-14) .

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення місцевим та апеляційним господарськими судами обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- 19.01.2004 за результатами тендерної процедури Компанією (замовник) та Підприємством (виконавець) укладено Договір, згідно з умовами якого виконавець зобов’язався забезпечити виконання робіт, а замовник - використовувати можливості виробничої бази виконавця для створення телевізійних програм Компанії;

- відповідно до пункту 3.2 Договору оплата за виконані роботи здійснюється на підставі актів про виконання робіт, якими засвідчуються вид виконаних робіт, їх обсяг, строки, суми розрахунків та інші відомості, якщо це необхідно. Акти виконаних робіт підписуються уповноваженими представниками сторін;

- пунктом 5.1 Договору передбачено його дію до 31.12.2004;

- 20.12.2004 сторонами підписано Додаток до Договору, яким строк дії Договору продовжено на період з 01.01.2005 до 30.04.2005;

- 12.05.2005 сторонами складено акт виконаних робіт, відповідно до якого виконавцем виконано, а замовником прийнято за період з 01.03.2004 по 30.04.2005 роботи на суму 389 940 грн.;

- Компанію створено відповідно до Указу Президента України від 03.01.1995 № 12 "Про вдосконалення системи управління державним телебаченням і радіомовленням України" (12/95) , Указу Президента України від 27.08.2003 № 920 "Про Положення про Державний комітет телебачення і радіомовлення України" (920/2003) , доручення Президента України від 07.03.2001 № 1-14/2777, наказу Держкомтелерадіо України від 24.02.1995 № 1 та наказу Держкомінформу України від 02.10.2002 № 282; Компанія заснована на державній власності, підпорядкована Держкомтелерадіо України, забезпечує реалізацію інформаційної політики держави та є бюджетною установою і фінансується за рахунок державного бюджету та додаткових асигнувань, що підтверджується її статутом (а.с. 14-23);

- організацію процедур закупівлі відповідно до затверджених кошторисних лімітів фінансування протягом бюджетного року здійснює тендерний комітет Компанії, який діє з 13.08.2003;

- відповідно до затвердженого Держкомтелерадіо України кошторису позивача на 2004 рік (з урахуванням довідки щодо зміни річного розпису асигнувань бюджету) видатки на оплату послуг за кодом бюджетної класифікації 1139 визначені в сумі 136 000 грн. (а.с. 29-30);

- Додаток підписано без дотримання процедури тендерних торгів;

- Додаток та акт від 12.05.2005 містять відбиток печатки Компанії, яку було виготовлено лише в квітні 2005 року;

- Компанія про наявність підписаного Додатку та відповідно й про своє порушене в зв’язку з цим право довідалася в травні 2008 року з позовної заяви Підприємства про стягнення 398 108 грн. боргу за Договором; даний позов подано до суду в межах трирічного строку позовної давності (в червні 2008 року).

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для визнання Додатку недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 203 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

У прийнятті судових рішень зі справи місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що Додаток сторонами підписано без дотримання процедури, встановленої для закупівлі робіт (послуг) за державні кошти, тоді як Додаток від 20.12.2004 містить відбиток печатки Компанії, виготовленої лише в квітні 2005 року.

Проте ні місцевий, ані апеляційний господарські суди не оцінили та не спростували доводи відповідача щодо відсутності у Додатку ознак самостійної угоди та не зазначили в судових рішеннях, які саме положення Додатку свідчили про необхідність здійснення тендерної процедури.

До того ж попередні судові інстанції не з’ясували фактичні обставини, пов’язані з виконанням Підприємством робіт на замовлення Компанії (чи виконувалися відповідачем роботи; коли саме; в якому обсязі; якої вартості) та підписанням представниками сторін акта виконаних робіт від 12.05.2005.

Не було ними досліджено й питання щодо фактичної можливості засвідчення Додатку печаткою Компанії, починаючи з квітня 2005 року, та правових наслідків цього.

За приписами статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 92 ЦК України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Отже, висновок попередніх судових інстанцій щодо дотримання Компанією строку позовної давності (на застосуванні якого послідовно наполягав відповідач) з огляду на встановлений ними ж факт підписання Додатку від імені Компанії її керівником 20.12.2004 свідчить про неправильне застосування вказаної норми матеріального права щодо початку перебігу позовної давності.

У випадку ж пропуску позивачем строку позовної давності попереднім судовим інстанціям належало встановити та дослідити відповідні причини (частина п’ята статті 267 ЦК України).

Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 111-10 ГПК України є підставою для скасування судових рішень зі справи.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.