Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

Рішенням господарського суду Київської області від 17.03.2008 (суддя: Є.Євграфова) в позовних вимогах про дострокове припинення договору оренди земельної ділянки та зобов'язання передати земельну ділянку Богуславській міській раді відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що підставою для розірвання договору може бути невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст. 24, 25 Закону України "Про оренду землі", у випадках, встановлених ст.ст. 141, 143 Земельного кодексу України. Позивач доводить, що оскільки відповідач втратив право користування об'єктом нерухомості, для обслуговування якого надавалася земельна ділянка, тому відповідач не виконує умови договору щодо користування земельною ділянкою за призначенням. Суд доводів позивача не прийняв, як такі, що за висновком суду не відповідають фактичним обставинам та нормам земельного законодавства, оскільки відповідач володіє іншими об'єктами на цій же земельній ділянці.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.07.2008 (судді: С.Мельник, О.Гаврилюк, С.Рудченко) рішення господарського суду від 17.03.2008 скасовано. Договір оренди земельної ділянки розірвано з 16.07.2008. зобов'язано відповідача звільнити спірну земельну ділянку.

Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що спірна земельна ділянка передавалася Богуславською міською радою в оренду для комерційного використання під існуючу нежитлову будівлю по наданню ритуальних послуг. Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 17.04.2007 Богуславський ККП, як власник нежитлового приміщення, продав його ОСОБА_2. Таким чином, апеляційна інстанція вважає, що в даному випадку обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору оренди земельної ділянки змінилися, що є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки. Крім того, апеляційна інстанція зазначила про те, що відповідач, побудувавши нерухоме майно н спірній земельній ділянці, на яке за ним було визнано право власності, тим самим порушив умови договору оренди земельної ділянки в частині її використання за цільовим призначенням.

Відповідач в касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі.

Скаржник вважає, що він не порушував цільове використання земельної ділянки, оскільки у визначеному ст. 19 Земельного кодексу України переліку категорій земель за основним цільовим призначенням такого призначення як утримання та обслуговування існуючої на земельній ділянці будівлі немає.

Обумовлене договором оренди земельної ділянки її використання в комерційних цілях не є цільовим призначенням земельної ділянки, а лише умовами її використання, тому висновок суду про порушення ст. 15 Закону України "Про оренду землі" щодо вимог про цільове використання земельної ділянки є помилковим. Порядок припинення права користування земельною ділянкою визначений ст. 144 Земельного кодексу України. Дотримання цього порядку судом не досліджено, обставин використання скаржником земельної ділянки з порушенням чинного законодавства не доведено.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши представника третьої особи, який проти касаційної скарги заперечив, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, відповідач використовував земельну ділянку загальною площею 0,0420 га на умовах договору оренди від 08.07.2003, згідно якого земельна ділянка була передана йому для комерційного використання під існуючу нежитлову будівлю по наданню населенню ритуальних послуг.

Судом встановлено, що за договором купівлі-продажу від 17.04.2007 зазначена нежитлова будівля була продана Богуславським ККП, що є її власником, ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України.

Відповідно до частини третьої ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Ст. 2 Закону України "Про оренду землі" встановлює, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

З наведеного випливає, що договір оренди землі може бути достроково розірвано за рішенням суду у порядку, встановленому законом, зокрема, Цивільним кодексом України (435-15) .

Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладанні договору, він може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний лише за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що продаж власником об'єкту нерухомості, для обслуговування якого надавалася спірна земельна ділянка, є зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору оренди земельної ділянки і підставою для припинення договору оренди земельної ділянки шляхом його розірвання.

Доводи скаржника щодо відсутності встановлених судом обставин використання земельної ділянки з порушенням законодавства до уваги не приймається, оскільки такі обставини не були підставою для висновків суду, а є самостійними підставами для припинення права користування земельною ділянкою. Інші доводи скаржника відхиляються, оскільки не спростовують встановленої істотної зміни обставин, що стало підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-8, - 111-9, - 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.07.2008 у справі № 9/500-07 господарського суду Київської області залишити без зміни, а касаційну скаргу -без задоволення.