Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Івано -Франківської області з позовом до Івано -Франківської міської ради, третьої особи Фонду комунальної власності територіальної громади м. Івано -Франківська про зобов'язання Івано -Франківської міської включити нежитлові приміщення площею 86,8 кв.м., розташованих на першому поверсі в будинку по вул. Мазепи, 1 в м. Івано-Франківську та орендуються позивачем згідно договору оренди нежитлових приміщень від 17.05.2005 року № ДО-2595 (із змінами від 01.06.06 року та 23.01.07 року) до "Програми приватизації в м. Івано-Франківську на 2006-2007 роки" та переліку об'єктів комунальної власності міста щодо яких Фонду комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська доручається провести незалежну оцінку їх вартості на протязі одного місяця з дня набрання рішенням господарського суду Івано-Франківської області законної сили.

12.02.2008 року представником позивача подано до суду клопотання про зміну предмету позову, в якому позивач просить зобов'язати Фонд комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська включити нежитлові приміщення площею 86,8 кв.м., що розташовані на першому поверсі в будинку по вул. Мазепи, 1 в м. Івано-Франківську та орендуються позивачем згідно договору оренди нежитлових приміщень від 17.05.2005 року №ДО-2595 (із змінами від 01.06.2006 року та 23.01.2007 року) до "Програми приватизації в м. Івано - Франківську на 2006-2007 роки" та переліку об'єктів комунальної власності міста щодо яких Фонду комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська доручається провести незалежні оцінки їх вартості, а також зобов'язати Івано-Франківську міську раду затвердити зміни до "Програми приватизації в м. Івано-Франківську на 2006-2007 роки" переліку об'єктів комунальної власності міста щодо яких Фонду комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська доручається провести незалежні оцінки їх вартості в частині включення нежитлових приміщень площею 86, 8 кв. м., розташованих на першому поверсі в будинку по вул. Мазепи, 1 в м. Івано-Франківську та орендуються позивачем на підставі договору оренди.

Ухвалою господарського суду Івано -Франківської області від 13.02.2008 року змінено правовий статус третьої особи на відповідача -Фонду комунальної власності територіальної громади м. Івано -Франківська та визнано Фонд комунальної власності територіальної громади м. Івано -Франківська відповідачем у справі.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 07.05.2008 року позовні вимоги задоволені у повному обсязі..

За апеляційною скаргою Івано -Франківської міської ради судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2008 року залишене без змін.

Івано -Франківська міська рада звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Івано -Франківської міської ради від 07.05.2008 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2008 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Скаржник посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права, зокрема, не було враховано, що відповідно до Закону України "Про Державну програму приватизації" (1723-14) затверджено Державну програму приватизації на 2000-2002 роки, яка діє по даний час, пунктом 51 визначено, що у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого майна орендар одержує право на викуп цього майна якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке не можливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25% залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення). Оцінка вартості об'єкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки. Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.

Скаржник посилається на те, що судовими рішеннями встановлено, що позивачем на виконання умов договору оренди здійснені ремонтні роботи, проте не зазначено які саме, чи проведені вони в термін та чи проведені вони за згодою орендодавця.

Також, заявник вважає, що судами не було досліджено чи була в наявності у позивача згода на проведення поліпшення орендованого майна виконавчого комітету Івано -Франківської міської ради.

Оскаржуваними рішеннями встановлено лише факт здійснення позивачем за рахунок власних коштів ремонтних робіт орендованих приміщень, однак не встановлено чи були вказані поліпшення вартістю 25%.

Крім того, скаржник вважає посилання апеляційного суду на частину 1 статті 289 Господарського кодексу України невірним, оскільки до правовідносин сторін має застосовуватися частина 2 вказаної статті.

На думку скаржника судами не враховано, що згідно частини 5 статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" відмова у приватизації можлива у випадках, якщо є законодавчо встановлене обмеження щодо приватизації.

Також на думку скаржника спірні приміщення є пам'яткою архітектури відповідно до розпорядження Івано -Франківської обласної ради від 25.05.1981 року №238-р, а тому питання щодо укладення договору купівлі -продажу і, відповідно, у органу приватизації не було правових підстав щодо винесення на розгляд сесії міськради питання щодо включення нежитлових приміщень в перелік об'єктів, що підлягають приватизації.

Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є зобов'язання Івано-Франківської міської ради включити нежитлові приміщення площею 86,8 кв.м., що розташовані на першому поверсі в будинку по вул. Мазепи, 1 в м. Івано-Франківську та орендуються позивачем згідно договору оренди нежитлових приміщень від 17.05.2005 року № ДО-2595 (із змінами від 01.06.2006 р. та 23.01.2007 р.) до "Програми приватизації м. Івано-Франківську на 2006-2007 роки".

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд виходив із того, що позивач набув права на приватизацію шляхом викупу орендованих нежитлових приміщень, оскільки за рахунок власних коштів здійснив невіддільні поліпшення об'єкту оренди вартістю більше 25% залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості об'єкту оренди.

При цьому, судами не враховано, що вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Право на захист свого порушеного права чи інтересу здійснюється у спосіб, передбачений законом або договором шляхом звернення до відповідного суду.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення прав овідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Крім того, при вирішенні спору судовими інстанціями не було враховано положень частини 2 статті 14 Цивільного кодексу України, згідно з якою особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язком для неї.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями - 111-7, пунктом 3 статті - 111-9, статтями - 111-10, - 111-11, - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Івано -Франківської області від 07.05.2008 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2008 року у справі № 9/418 господарського суду Івано -Франківської області скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Івано -Франківської області.

Касаційну скаргу Івано -Франківської міської ради задовольнити частково.