Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної

за участю представників сторін:

від позивача - Куліков К.А.;

від відповідача –Баркін В.А.

04.12.2007р. ВАТ "Автотранспортне підприємство 12364" звернулися до господарського суду Запорізької області з позовом про розірвання договору оренди транспортних засобів, укладеного 30.09.2005р. між ними (орендодавець) та ПП "Дніпротранс" (орендар), мотивуючи порушенням останнім його умов, а саме не вносив орендну плату більше трьох місяців (з січня по жовтень 2007р.), вимогу від 10.11.2007р. про розірвання договору залишив без задоволення, транспортні засоби не повернув.

У відзиві на позов, відповідач проти його вимог заперечував, посилаючись на те, що не порушував умови договору, оскільки не мав заборгованості по орендній платі, підтвердженням чого є платіжні доручення, акти заліку взаємних грошових вимог за червень-липень 2007р., акт звірки взаєморозрахунків від 05.11.2007р., відповідно до яких саме позивач мав заборгованість перед відповідачем.

31.01.2008р. рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Попова І.А.) у задоволенні позову відмовлено, мотивуючи недоведеністю та безпідставністю його вимог, оскільки позивачем не було доведено факту наявності у відповідача заборгованості за спірним договором.

24.07.2008р. постановою Запорізького апеляційного господарського суду (судді:Шевченко Т.М. –головуючий, Коробка Н.Д., Мірошниченко М.В.) резолютивну частину рішення місцевого суду залишено без змін, при цьому підстави відмови в позові змінено. Суд зазначав, що спірний договір оренди є неукладеним, оскільки сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних його умов, передбачених ст.10 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", тому такий договір не може бути розірваним.

Не погоджуючись з ухваленою постановою, ПП "Дніпротранс" звернулися до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про її скасування та залишення в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом ст.10 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", оскільки орендар не є державним підприємством, тому сторони не зобов'язані були включати в договір всі передбачені зазначеною статтею істотні умови договору.

Заслухавши представників сторін та проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів погоджується з доводами заявника виходячи з наступного.

На спірні правовідносини, які виникли між сторонами стосовно оренди рухомого майна, яке є об’єктом права колективної власності, поширюється дія норм Цивільного кодексу України (435-15) , чим спростовується помилкове посилання апеляційного суду на ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в обгрунтування висновку про неукладеність договору оренди від 30.09.2005.

Адже, відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.628 цього Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Водночас передбачені ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотні умови договору оренди не є обов’язковими для суб’єктів права колективної та приватної власності, чиє майно є об’єктом оренди, за винятком випадків, коли орендарями виступають державні підприємства (п.2 ч.4 ст.1 цього Закону). Об’єкт оренди за договором від 30.09.2005 належить на праві власності ВАТ "АТП 12364", яке згідно зі ст. 20 Закону України "Про власність" (чинного на момент укладення договору) є суб’єктом права колективної власності. В свою чергу, ПП "Дніпротранс" (орендар) також не є державним чи комунальним підприємством.

Колегія враховує, що норми Глави 58 (найм) ЦК України (435-15) не передбачають таких обов’язкових істотних умов договору оренди транспортного засобу, як-от: індексація орендної плати, порядок використання амортизаційних відрахувань, забезпечення виконання зобов’язань, відповідальність сторін та забезпечення пожежної безпеки орендованого майна, недосягнення згоди по яким стало підставою для визнання судом договору оренди від 30.09.2005 неукладеним.

Враховуючи наведене вище, касаційна інстанція вважає помилковим застосування апеляційним судом до спірних орендних правовідносин за участю недержавних (некомунальних) господарюючих суб’єктів норм Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) з тих лише мотивів, що згідно з п.1 ч.4 ст. 1 Закону оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди.

Умови спірного договору оренди не містять вказівок щодо врегулювання орендних правовідносин сторін положеннями вказаного Закону.

Слід також погодитися з доводами скаржника про те, що в разі дійсного встановлення факту неукладеності договору оренди від 30.09.2005 суд повинен був припинити провадження у даній справі на підставі п.11 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з відсутністю предмета спору, оскільки розірвати можна лише укладений договір.

З огляду на вищевикладене, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а рішення місцевого суду –залишенню в силі, оскільки законність та обгрунтованість останнього не оскаржується відповідачем та іншою стороною в касаційному порядку, а касаційна інстанція може здійснювати касаційний перегляд справи лише в межах доводів касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Дніпротранс" задоволити.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 24.07.2008р. скасувати, а рішення господарського суду Запорізької області від 31.01.2008р. у справі № 8/19д/08 залишити в силі.