Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явилися;

від відповідача -не з'явилися.

27.01.2007р. між ПП ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ з іноземними інвестиціями "НЗ-інвест" (орендар) укладено договір оренди №209, відповідно до умов якого останній прийняв у тимчасове платне володіння та користування 2/3 частини нежитлового вбудованого приміщення магазину загальною площею 241,3кв.м., яке розташоване по вул. Шевченко,231 у м. Нікополь, зі строком дії до 25.01.2014р.

28.03.2008р. ТОВ з іноземними інвестиціями "НЗ-інвест" звернулися до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з ППОСОБА_1 вартості понесених витрат на реконструкцію об'єкту оренди у розмірі 647 038,05грн., проти проведення якої відповідач не заперечував, тому зобов'язаний відшкодувати цю суму. В підтвердження розміру зазначеної суми, позивач надав договори підряду, акти виконаних робіт, платіжні доручення.

01.07.2008р. рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя Татарчук В.О.), залишеним без змін 18.08.2008р. постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді: Павловський П.П. -головуючий, Швець В.В., Чус О.В.) позов задоволено, присуджено до стягнення з ППОСОБА_1 на користь ТОВ з іноземними інвестиціями "НЗ-інвест" 647 038,07грн. боргу та судові витрати. Суди, враховуючи положення ст. 778 ЦК України, письмову згоду відповідача на проведення реконструкції орендованого приміщення, та виходячи з доведеності позивачем суми витрат, дійшли висновку щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленими рішеннями, ПП ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування та направлення справи для нового розгляду, посилаючись на неповне встановлення судами фактичних обставин справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. Зокрема, заявник зазначав, що позивачем не було доведено, а судом у повній мірі установлено, з урахуванням умов укладеного між сторонами договору та наявних у матеріалах справи доказів, наявність права в останнього на відшкодування таких витрат та чи було воно порушено відповідачем, строки відшкодування та розмір витрат.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів погоджується з доводами заявника виходячи з наступного.

Як убачається зі змісту укладеного між сторонами договору оренди термін його дії до 25.09.2014р. Пунктами 5.2, 5.3, 5.3.1 цього договору встановлено, що у разі проведених відділимих від майна поліпшень, при припиненні договору, останні залишаються у власності орендаря і підлягають відділенню від майна в день повернення його орендодавцеві. У разі проведених з письмової згоди орендодавця невідділимих від майна поліпшень, при достроковому розірванні договору з ініціативи орендодавця, останній повністю відшкодовує орендареві вартість цих поліпшень в день повернення майна. У разі проведених з письмової згоди орендодавця невідділимих від майна поліпшень, при закінченні строку дії цього договору, проведені невідділимі поліпшення переходять у власність орендодавця.

Зважаючи на зазначене, судами не було з'ясовано питання щодо розірвання договору оренди та з яких підстав, тому передчасно та необґрунтовано дійшли висновку про порушення відповідачем права позивача на відшкодування витрат понесених на реконструкцію об'єкту оренди та стягнули їх розмір.

Крім того, судами не було з'ясовано доцільність всіх проведених поліпшень та чи є вони невідділимими від об'єкту оренди, а також чи узгоджувались замовлені орендарем роботи з орендодавцем. Не звернуто увагу й на те, що лист з проханням надати згоду на проведення реконструкції датований 29.03.2007р., а договори на виконання проектних робіт №94 та підряду на капітальне будівництво орендованого приміщення, укладені позивачем 07.02.2007р. та 21.02.2007р., тобто до отримання відповіді відповідача.

Беручи до уваги зазначене та повноваження касаційної інстанції, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішень попередніх судових інстанцій з направленням справи для нового розгляду.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Приватного підприємцяОСОБА_1 задоволити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.08.2008р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2008р. у справі № 27/134-08 скасувати, а справу направити для нового розгляду.