22/110-08 Про стягнення вартості недостачі металопродукції - 13.11.2008 Прийняття

Розпорядженням №02-12.2/518 від 12.11.2008р. у зв'язку з відсутністю судді Першикова Є.В. змінено склад колегії суддів у справі №22/110-08 призначеної до розгляду у складі - головуючий суддя –Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П., утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя –Ходаківська І.П.., судді Данилова Т.Б., Цвігун В.Л.

У лютому 2008 року відкрите акціонерне товариство "Дніпрометиз" (ДМВО) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до державного підприємства "Придніпровська залізниця" та відкритого акціонерного товариства "Арселор Міттал Кривий Ріг" про стягнення з належного відповідача на користь позивача вартості недостачі металопродукції в сумі 7 371,89грн. та судових витрат.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2008 року № 22/110-08 (суддя Пуппо Л.Д.) відповідальність за недостачу покладена на вантажовідправника –відкрите акціонерне товариство "Арселор Міттал Кривий Ріг", оскільки в комерційному акті зазначено, що слідів навантаження відсутнього вантажу у вагоні немає.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відкрите акціонерне товариство "Арселор Міттал Кривий Ріг" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити за рахунок державного підприємства "Придніпровська залізниця".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2008р. (судді Лисенко О.М., Науменко І.М., Джихур О.В.) рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким стягнуто з державного підприємства "Придніпровська залізниця" на користь відкритого акціонерного товариства "Дніпрометиз" вартість недостачі вантажу в сумі 7371,89грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118,00грн., посилаючись на те, що комерційний акт складений залізницею з порушеннями, а саме: після видачі вантажу одержувачу (коли вантаж вже знаходився у одержувача) та містить протиріччя в описі стану вантажу, він не може бути прийнятий як належний доказ відсутності вини залізниці в недостачі.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши присутнього у судовому засіданні представника відкритого акціонерного товариства "Арселор Міттал Кривий Ріг", перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що відкрите акціонерне товариство "Арселор Міттал Кривий Ріг" відвантажило на адресу відкритого акціонерного товариства "Дніпрометиз" катанку сталеву.

Видача вантажу вантажоодержувачу здійснювалась залізницею відповідно до статті 52 Статуту залізниць України з перевіркою ваги вантажу. При цьому виявлена недостача, що підтверджено комерційним актом від 25.10.2007р. №БК053193/59.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно із ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частинами 1, 2 статті 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажів у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося не з його вини.

Статтею 6 Статуту встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.

Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складаються станціями залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення, в тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до статті 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Згідно до пункту 12 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 № 644 (z0861-00) , при наявності на станції призначення або в одержувача вагонних ваг, на вимогу одержувача залізниця може перевірити масу вантажів, що перевіряються навалом та насипом і прибули без ознак втрати. У разі відсутності вагонних ваг на станції призначення і в одержувача, ці вантажі видаються без перевірки.

Згідно до частини 1 пункту 4 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. №567/6855 (z0567-02) комерційні акти складаються на місцях загального користування –у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до залізничної накладної №47611305 вантаж виданий вантажоодержувачу 24.10.2007р., комерційний акт складений 25.10.2007р., і на цій підставі зроблено висновок про те, що комерційний акт складено з порушенням правил складання комерційних актів, а саме комерційний акт складено на другий день після видачі вантажу одержувачу.

Згідно параграфу 9 Правил складання актів у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбережність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбережності вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбережності або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться.

Відповідно до комерційного акту №БК053193/59 від 25.10.2007р. вантаж завантажений у вагоні у 2-яруси, маркування відсутнє, у верхньому ярусі над 4 і 5 люками є вільний простір 2 метри, навантаження рівномірне, відсутній вантаж вміститися міг, вагон без дверей, люки зачинені на фіксаторі, на бунтах ув'язаний дріт з бирками неприм'ятий, слідів навантаження відсутнього вантажу не має.

Відповідно до залізничної накладної №47611305 вантаж розміщено відповідно до МО10/123 від 03.08.2007 року. Схема креслення 176-2-1460.

Із наданої вантажовідправником схеми завантаження, виїмка вантажу над 4 та 5 люками не передбачена.

Комерційний акт містить протиріччя, з одного боку на поверхні завантаження мається вільний простір у вантажі 2 метри. З другого боку комерційний акт має відомості про те, що навантаження рівномірне. В комерційному акті не зазначено на яких саме бунтах не прим'ята ув'язаний дріт з бирками, у місті вільного простору чи в іншому. Також не зазначені і розміри вільного простору. Тобто вільний простір 2 метри, але в яку сторону: в глибину навантаження, чи в ширину навантаження.

Залізницею не надано доказів, які б посвідчували, що у верхньому ярусі при даному завантаженні обов'язково повинен бути прим'ятий ув'язаний дріт та бирки.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з висновком суду апеляційної інстанції про те, що комерційний акт складений з порушенням Правил складання актів, а саме комерційний акт складено на другий день після видачі вантажу одержувачу, оскільки п.4 вказаних правил (р.21 Правил перевезення вантажів) передбачено, що у разі неможливості скласти комерційний акт в установлені терміни дозволяється скласти його у всіх випадках не пізніше наступної доби.

Однак, висновок суду апеляційної інстанції про те, що комерційний акт не доводить відсутності вини залізниці у недостачі 2 бухт дроту у верхньому ярусі обґрунтовано визнано судом як підставу для покладання відповідальності за нестачу на залізницю у відповідності до ст.110 Статуту залізниць України.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити його без змін.

Статтею 111-7 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.