9/388-ПН-07 Про припинення права власності на приміщення ангару - 13.11.2008 Прийняття

Приватне підприємство "Юридична агенція "Правозахист" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом про припинення права власності Генічеської міської ради на приміщення ангару (складу), що знаходиться на земельній ділянці площею 640 м2, розташованого за адресою: місто Генічеськ, вул. Свердлова, 40 та визнання права власності на це приміщення за позивачем. Позов вмотивований тим, що спірне майно, є сумісною власністю Генічеської міської ради та позивача. Позивач стверджував, що усі поліпшення були виконані за узгодженням з орендодавцем

Доповідач Гоголь Т.Г

і є власністю орендаря (позивача у справі).

Господарський суд Херсонської області рішенням від 24.04.2008 року (суддя Ребриста С.В.) позов задовольнив. Припинив право власності Генічеської міської ради на частину майна ангару (складу), на земельній ділянці площею 640 м2, за адресою: місто Генічеськ, вул. Свердлова, 40. Визнав за Приватним підприємством "Юридична агенція "Правозахист" право власності на приміщення ангару (складу), розташованого за адресою: місто Генічеськ, вул. Свердлова, 40 на земельній ділянці площею 640 м2. Рішення вмотивоване, тим що, спільне володіння та користування майном позивача та відповідача неможливе, а, відтак, припинення користування майном Генічеською міською радою не завдасть істотної шкоди її інтересам. Позовні вимоги визнав доведеними та обґрунтованими.

Запорізький апеляційний господарський суд постановою від 25.06.2008 року (судді Федоров І.О., Хуторний В.М., Яценко О.М.) рішення господарського суду Херсонської області від 24.04.2008 року скасував, в задоволенні позову відмовив, пославшись статті 328, 365 Цивільного кодексу України. Апеляційний господарський суд виходив з того, що право власності на нову річ виникає в момент її виготовлення чи створення. Оскільки, спірний об'єкт вже існував і був реконструйований, він не може розцінюватись як новостворена річ.

Приватне підприємство "Юридична агенція "Правозахист" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 25.06.2008 року, а рішення господарського суду Херсонської області від 24.04.2008 року залишити без змін. Скарга вмотивована порушенням апеляційною інстанцією норм матеріального та процесуального права, зокрема: статті 778 Цивільного кодексу України, статей 83, 99 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначив, що апеляційною інстанцією в повному обсязі не досліджено докази у справі, що мають значення для її розгляду, зокрема його доводи щодо реконструкції об'єкта оренди з метою зміни функціонального призначення приміщення.

Генічеська міська рада надіслала на адресу Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якій заперечує проти "Юридична агенція "Правозахист" залишити без задоволення, а ухвалену постанову –без змін, як законну та обґрунтовану.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий госпо дарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Предметом спору у даній справі є матеріально –правова вимога позивача про припинення права комунальної власності на приміщення ангару (складу), розташованого за адресою: місто Генічеськ, вул. Свердлова, 40 та визнання права власності на це приміщення за позивачем.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що метою використання орендованого майна є розміщення в ньому кафе та гральних автоматів. Позивач здійснюючи реконструкцію цього приміщення за згодою орендодавця, створив нову річ яка є неподільною. За рахунок капіталовкладень позивача частка комунальної власності складає 34,08 % і є незначною. ЇЇ вартість у сумі 60773 грн. була внесена на депозитний рахунок господарського суду Херсонської області. Скасовуючи ухвалене рішення та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції визнав договір оренди неукладеним. Оцінюючи докази він виходив з того, що спірне майно як річ вже існувало а збільшення його вартості не можна розцінити як створення нової речі.

Проте висновки до якого дійшли суди попередніх інстанцій є передчасним.

Підстави набуття права власності унормовані статтею 328 Цивільного кодексу України. За приписами наведеної норми право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Такими первісними підставами набуття права власності є,зокрема, новостворене майно (ст. 331 Цивільного кодексу України) та переробка речі (ст. 332 цього ж Кодексу).

За приписами статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом або договором передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації чи з моменту державної реєстрації, якщо така встановлена законом.

Підстави набуття права власності на перероблену річ можуть виникати відповідно до статті 332 Цивільного кодексу України. За визначенням вказаної норми переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ. Особа, яка самочинно переробила чужу річ, не набуває права власності на нову річ і зобов'язана відшкодувати власникові матеріалу його вартість. Отже, однією з умов набуття права власності на річ у результаті її переробки є правомірність здійснення переробки чужої речі.

Приписами статті 778 вказаного Кодексу встановлено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму лише за згодою наймодавця. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі;річ є неподільною; спільне користування і володіння майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласників. (ст. 365 Цивільного кодексу України ). Отже, у розумінні зазначеної норми, примусове припинення права на частку може відбуватися за наявності усіх передбачених цією статтею підстав, що необхідно було досліджувати попереднім судовим інстанціям.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зауважував на тому, що у зв'язку з проведеною перебудовою орендованого ангару він став співвласником нерухомості; частка попереднього власника є незначною і не може бути виділена в натурі, а відтак це є підставою для припинення права власності Генічеської міської ради на її частку. В свою чергу відповідач упродовж усього розгляду справи наголошував, що Генічеська міська рада не надавала дозволу на укладення договору оренди Комунальному підприємству "Пляж" (як і дозволу на здійснення перебудови), договір найму не зареєстрований у встановленому порядку, спірний об'єкт не був прийнятий в експлуатацію та ін.

Усі ці доводи не були досліджені судами у повному обсязі (враховані чи відхилені як юридично неспроможні).

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази,та здійснювати процесуальні дії які відносяться до повноважень суду першої чи апеляційної інстанцій.

З огляду на зазначене, рішення господарського суду Херсонської області та постанова Запорізького апеляційного господарського суду не можуть вважатися такими, що прийняті у повній відповідності до наведених норм права, а тому вони підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до господарського суду Херсонської області .

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, здійснити всі необхідні процесуальні дії, всебічно і повно з’ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та прийняти нове рішення.

З урахуванням зазначеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9–111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду суд Херсонської області від 24.04.2008 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 25.06.2008 у справі № 9/388-пн-07 скасувати, а справу скерувати на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.