Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Ходаківська І.П.

суддів: Данилова Т.Б., Цвігун В.Л.

Розпорядженням №02-12.2/518 від 12.11.2008р. у зв'язку з відсутністю судді Першикова Є.В. змінено склад колегії суддів у справі №6/105-08(20/341-07) призначеної до розгляду у складі - головуючий суддя –Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П., утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя –Ходаківська І.П.., судді Данилова Т.Б., Цвігун В.Л.

У листопаді 2007 року відкрите акціонерне товариство" Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. І.В.Бабушкіна" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до державного підприємства "Придніпровська залізниця" та відкритого акціонерного товариства "Укрстальконструкція" про стягнення з відповідача-1 на користь позивача 31 773,32грн. за недостачу продукції, а також судових витрат.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2007р. позовні вимоги задоволено частково, стягнуло з відповідача-1 вартість недостачі продукції в розмірі 31 124,28грн., а також судові витрати. В решті позову відмовлено.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

В касаційній скарзі державне підприємство "Придніпровська залізниця" просило рішення по справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанцій при прийнятті оскаржуваного рішення, а саме: неврахування 0,5% норми природної втрати та похибки визначення маси вантажу.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2008р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2007р. у справі №20/341-07 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області, посилаючись на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції не враховано показник 0,5% норми природної втрати та граничного розходження при визначенні маси нетто при визначенні розміру суми, яка підлягає до стягнення, що є порушенням норм матеріального права.

В травні 2008 року під час нового розгляду, державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про застосування строку позовної давності, в якій просило суд відмовити в позові до залізниці.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2008р. (суддя Коваленко О.О.) залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.07.2008р. (судді Голяшкін О.В., Білецька Л.М., Науменко І.М.) в задоволенні позовних вимог до відповідача-1 та відповідача-2 відмовлено в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем пропущено шестимісячний строк встановлений ст.136 Статуту залізниць України для пред'явлення позову до залізниці, а вина вантажовідправника (відповідач-2) у недостачі вантажу відсутня.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відкрите акціонерне товариство "Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. І.В. Бабушкіна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення і постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити за рахунок залізниці.

Заслухавши присутнього у судовому засіданні представника відкритого акціонерного товариства "Укрстальконструкція", перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Під час нового розгляду судами попередніх інстанцій встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що комерційний акт складений 05 квітня 2007 року, з позовом позивач звернувся 31 жовтня 2007 року, тобто з пропуском строку позовної давності (який закінчився 05 жовтня 2007 року).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що комерційним актом №437826/1 від 05.04.2007р. у вагоні №67184713 по накладній №46833410 зафіксовано вагову недостачу металопрокату "швелеру" в розмірі 8 322кг у розірваній пачці у верхньому ярусі. У відповідності до ст.ст.110, 114 Статуту залізниць України залізниця не довела відсутність своєї вини у недостачі вантажу, тому суди дійшли висновку про відсутність підстав для покладення відповідальності на вантажовідправника, та покладення відповідальності за недостачу продукції на перевізника.

Однак, відповідно до ст.136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.

Статтею 134 Статуту залізниць України передбачено, що претензії до залізниць про недостачу можуть бути заявлені протягом шести місяців, який обчислюється з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу.

Відповідно до п.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом апеляційної інстанції було правомірно відхилено заперечення позивача з посиланням на ст. 315 ГК України щодо необхідності обрахування шестимісячного строку позовної давності з дня отримання від залізниці відповіді на претензію. Цивільний кодекс України (435-15) , який є основним актом цивільного законодавства, регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. У тому числі цей Кодекс поширюється на господарські відносини, що мають вказані ознаки.

Частиною 2 статті 9 ЦК України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Отже, у даному випадку підлягають застосуванню правила, встановлені Статутом залізниць України, положення якого містять спеціальні норми. Стаття 136 Статуту залізниць України встановлює, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог ст.134 Статуту залізниць України, зокрема, з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення позову, а саме –дати складання комерційного акта.

Судом встановлено, що звертаючись до суду з даним позовом, ВАТ "Дніпропетровський завод металоконструкцій ім.І.В.Бабушкіна" цей строк пропустило, що є підставою для відмови в позові відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято судові рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Статтею 111-7 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. І.В. Бабушкіна" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.07.2008р. у справі №6/105-08(20/341-07) залишити без змін.