Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Представники сторін в судове засідання не з’явилися, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.

У грудні 2007 року закрите акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося з позовом до відкритого акціонерного товариства "Феодосійська тютюнова фабрика" про стягнення з відповідача 1493,40 грн. основного боргу та 17655,71 грн. штрафних санкцій. У березні 2008 року відкрите акціонерне товариство "Феодосійська тютюнова фабрика" звернулося до закритого акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" із зустрічними позовними вимогами про визнання договору про виконання операцій з ведення реєстру власників іменних цінних паперів № 05-99/Р від 23.03.2004 недійсним.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.03.2008 у справі № 2-15/18108-2007 первісний позов задоволено частково. Стягнено з ВАТ "Феодосійська тютюнова фабрика" на користь ЗАТ Комерційного банку "Приватбанк" 1493,40 грн. заборгованості та 3301,41 грн. пені. В іншій частині первісного позову відмовлено. В зустрічному позові відмовлено повністю.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.05.2008, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення залишено без змін, однак з інших правових підстав в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог.

У касаційній скарзі ВАТ "Феодосійська тютюнова фабрика" просить скасувати постанову апеляційного суду від 06.05.2008 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісних позовних вимог відмовити у повному обсязі та задовольнити зустрічні позовні вимоги. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 205, 207, 208, 215 ЦК України, ст.ст. 4, 17, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відзиву на касаційну скаргу закрите акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" до Вищого господарського суду України не надіслало.

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування Севастопольським апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 23.03.2004 між сторонами у справі був укладений договір на виконання операцій по веденню реєстру власників іменних цінних паперів № 05-99/Р, згідно умов якого відповідач доручив, а позивач прийняв на себе виконання операцій по веденню реєстру власників документарних цінних паперів емітента, що випущені або можливо будуть випущені емітентом у майбутньому шляхом обслуговування системи реєстру іменних цінних паперів протягом терміну дії даного договору, незалежно від їхнього виду, типу та кількості.

Умовами договору встановлено, що емітент здійснює оплату за виконання реєстратором операцій відповідно до умов цього договору, згідно пунктів 1-2 розцінок на послуги реєстратора. При цьому, емітент здійснює оплату реєстратору за операції, виконані протягом попередніх місяців, згідно з умовами договору на підставі акту виконаних послуг (виконаних операцій) та пунктів 4-7 розцінок на послуги реєстратора. За домовленістю сторін, яка підтверджується додатковою угодою між реєстратором та емітентом, внесення плати емітент може здійснювати авансово після отримання від реєстратора рахунку-фактури. Оплата послуг реєстратора здійснюється перерахуванням грошових коштів на підставі рахунку-фактури та/або акту виконаних послуг (виконаних операцій), а у разі відмови емітента у підписанні акту виконаних послуг (виконаних операцій) початком терміну оплати вважається момент повідомлення реєстратором емітента про виконання послуг (операцій).

На виконання умов вказаного договору позивачем були надані відповідачу відповідні послуги на загальну суму 1493,40 грн.

Умовами договору сторони передбачили, що за порушення термінів оплати, емітент виплачує реєстратору пеню у розмірі 2% від простроченої суми оплати послуг реєстратора за кожен день прострочки до дня повного виконання зобов’язань включно. Крім того, сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій, передбачених цим договором за порушення зобов’язань, припиняється через два роки, від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Вищенаведеним обставинам, які повністю відповідають наявним матеріалам справи, апеляційний суд дав належну оцінку, і з урахуванням вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України, ст. 233 ГК України, дійшов до правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення первісного позову шляхом стягнення з відповідача 1493,40 грн. заборгованості та 3301,41 грн. пені. При цьому, судом правомірно зменшено розмір пені, яка підлягає стягненню, у зв’язку з тим, що сума пені значно перевищила суму основного боргу. Крім того, апеляційним судом правомірно не було взято до уваги посилання відповідача на те, що вимоги позивача слід вважати погашеними згідно із ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки процедура банкрутства щодо ВАТ "Феодосійська тютюнова фабрика" була розпочата ухвалою господарського суду АР Крим від 10.09.2003, а спірні вимоги до ВАТ "Феодосійська тютюнова фабрика" виникли у 2005 році, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство. Таким чином, відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ці вимоги є поточними.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, і ці обставини були встановлені апеляційним судом, позовні вимоги за зустрічним позовом позивач обґрунтовував тим, що зазначений договір № 05-99/Р від 23.03.2004 було підписано від імені товариства "Феодосійська тютюнова фабрика" головою правління останнього, замість керуючого санацією, тобто особою, яка не мала на то повноважень.

Згідно із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наведеним вимогам процесуального закону, а також фактичним обставинам справи суди дали належну оцінку і дійшли до обґрунтованого висновку про те, що в даному випадку оспорюваний правочин був схвалений ВАТ "Феодосійська тютюнова фабрика" уповноваженою особою, оскільки послуги за договором були отримані та сплачені в період з 23.03.2004 по грудень 2004 року згідно з умовами договору, про що свідчать акти виконаних послуг, підписані обома сторонами, частина яких була підписана безпосередньо ліквідатором ВАТ "Феодосійська тютюнова фабрика", що свідчить про схвалення зазначеного правочину.

Враховуючи вищезазначене, а також приймаючи до уваги, що інші наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, суд не приймає їх до уваги і вважає, що оскаржувана постанова відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська тютюнова фабрика" залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.05.2008 у справі № 2-15/18108-2007 залишити без змін.