Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Гончарука П.А. (головуючого),

Вовка І.В.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю"Будівельне підприємство № 3 КМБ-1" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 липня 2008 року у справі № 36/29 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Будівельне підприємство № 3 КМБ-1" до Товариства з обмеженою відповідальністю"Київське будівельне підприємство № 3" про стягнення заборгованості,-

У грудні 2007р. ТОВ "Будівельне підприємство № 3 КМБ-1" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ"Київське будівельне підприємство № 3", з урахуванням уточнених позовних вимог, про стягнення 123500,00 грн. заборгованості по орендній платі за 1 квартал 2005р. - 1 квартал 2008р. за договором оренди № 4 від 1 лютого 2003р., 436927,00 грн. збитків, завданих неповерненням майна, переданого за додатковою угодою № 2, 236104,00 грн. збитків, завданих неповерненням майна, переданого за додатковою угодою № 3.

Рішенням господарського суду міста Києва від 4 червня 2008р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 липня 2008р., у позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 1 лютого 2003р. між ТОВ "Будівельне підприємство № 3 КМБ-1" та ТОВ"БП № 3 КМБ-1" (правонаступником якого є відповідач) укладено договір оренди № 4, відповідно до умов якого відповідач прийняв у тимчасове платне володіння і користування майно.

Доповідач: Гончарук П.А.

Найменування, вартість, комплектність орендованого майна визначена сторонами у додатковій угоді № 1 від 1 лютого 2003р. Вартість переданого в оренду майна сторонами визначена у розмірі 546694,37 грн.

Пунктом 5.1. сторони встановили, що розмір орендної плати за користування майном складає 9500,00 грн. Згідно п.5.2. орендна плата підлягає сплаті в безготівковому порядку щоквартально рівними частинами шляхом перерахування на поточний рахунок позивача.

Відповідно до п. 8.1. договору, після закінчення договору оренди орендар зобов’язаний протягом 3-х днів повернути орендоване майно орендодавцю за актом приймання - передачі.

31 грудня 2003р. сторонами укладено додаткову угоду № 2, якою змінили вартість та перелік майна, яке передано в оренду відповідачу та визначили вартість орендованого майна у сумі 436927,00 грн.

В даній угоді сторонами також погоджено, що після її підписання додаткова угода № 1 є недійсною, а всі інші пункти договору є незмінними.

31 грудня 2003р. відповідачем повернуто позивачу орендоване майно на загальну суму 109767,36 грн.

31 березня 2004р. сторонами підписана додаткова угода № 3 до договору оренди № 4, в якій сторонами погоджено вартість переданого в оренду майна, яка становить 236104,00 грн.

Судами встановлено, що відповідачем повернуто позивачу орендоване майно відповідно до умов договору №4 та додаткової угоди № 3 від 31 березня 2004р. Заборгованість по орендній платі відсутня.

Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, встановивши, що відповідачем належним чином виконувались зобов’язання за договором оренди № 4 від 1 лютого 2003р., орендоване майно повернуто позивачу відповідно до умов договору та додаткової угоди № 3 від 31 березня 2004р., дійшов висновку, що позов є необґрунтованим та відмовив у його задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-7 ГПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущене неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст. 111-10 ГПК України, як підстави для скасування або зміни судових рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін, як таку, що постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю"Будівельне підприємство № 3 КМБ-1" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 липня 2008 року у справі № 36/29 –без змін.