2-30/4635-2008 Про спонукання укласти договір оренди нерухомого майна - 12.11.2008 Прийняття

Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної держадміністрації звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Фонду майна Автономної Республіки Крим про спонукання укласти договір оренди нерухомого майна одноповерхової будівлі за адресою вул. Казанська, 29 у м. Сімферополь загальною площею 310,0 кв.м.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.06.2008 р. у справі № 2-30/4635-2008, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.08.2008р. позов задоволено частково.

Фонд майна Автономної Республіки Крим зобов’язаний укласти з Управлінням праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації договір оренди одноповерхової будівлі загальною площею 310,0 кв.м., яка розташована за адресою м. Сімферополь, вул. Казанська, 29 і знаходиться на балансі Територіального управління Державної судової адміністрації в АР Крим. В задоволенні позову укласти Договір оренди в редакції позивача відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме 42,6 грн. державного мита та 59,0 грн. витрат на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням та постановою, Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати п.4 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.06.2008 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.08.2008, мотивуючи скаргу тим, що судом апеляційної інстанції порушено та неправильно застосовані норми матеріального права.

Позивач, відповідач, третя особа не реалізували своє процесуальне право на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Розглядаючи касаційну скаргу та перевіряючи юридичну оцінку обставин справи і повноту їх встановлення у відповідності до приписів ст. 111-5 ГПК України, касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити наступне.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.

Постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого суду відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Як встановлено господарським судом першої та апеляційної інстанції, 19 вересня 2007 р. Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації (позивач) звернулось до Фонду державного майна АР Крим (відповідача) з листом № 01-02/4443 з проханням про передачу в оренду нерухомого майна - одноповерхової будівлі загальною площею 310,0 кв. м., яке розташоване за адресою м. Сімферополь, вул. Казанська, 29 і знаходиться на балансі Територіального управління Державної судової адміністрації в АР Крим.

Листами від 31.01.2008 р. № 03/287 та від 01.04.2008р. №08-07/2694 відповідач сповістив позивача, що згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.12.2007р. № 1231-р "Деякі питання розпорядження об’єктами державної власності" (1231-2007-р) , укладення нових договорів оренди об’єктів державної власності зупинено до прийняття окремого рішення Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 3 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-ХІІ від 10.04.1992 р. орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п’ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди.

Перелік підстав, за якими може бути відмовлено в укладенні договору оренди, викладений у ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та є вичерпним.

Враховуючи встановлене та приписи зазначеної норми матеріального права, висновок господарського суду першої та апеляційної інстанції щодо відсутності у відповідача правових підстав для відмови в укладенні спірного договору та про задоволення позову в цій частині колегія вважає обгрунтованим, як і висновок господарського суду попередніх інстанцій про відмову в позові в частині укладення договору оренди в редакції позивача, оскільки проект договору оренди, який позивач направив Фонду майна АРК, не містить суттєвих умов, що є порушенням цивільного законодавства щодо укладення договорів оренди.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, відповідач оскаржує їх лише в частині стягнення судових витрат, стверджуючи що на підставі п. 35 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" Фонд майна Автономної Республіки Крим як орган приватизації звільняється від сплати державного мита в усіх справах, пов’язаних із захистом майнових інтересів держави.

Відповідно до п. 35 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від сплати державного мита звільняються державні органи приватизації - за позовами, з якими вони звертаються до суду та господарського суду, в усіх справах, пов’язаних із захистом майнових інтересів держави та за вчинення нотаріусами виконавчих написів про стягнення заборгованості з орендної плати, а також за проведення аукціонів, за операції з цінними паперами.

Згідно ст. 49 ГПК України державне мито покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.

Аналіз наведених норм матеріального та процесуального права свідчить, що відповідач у даній справі звільняється від сплати мита на підставі закону лише у разі звернення до суду з позовом. За інших умов ( як в даному випадку), коли орган приватизації виступає у справі в якості відповідача, розподіл господарських витрат здійснюється на підставі ст. 49 ГПК України, у відповідності до якої суди попередніх інстанцій і постановили законне та обгрунтоване рішення.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо порушення та неправильного застосування судом 1-ї та 2-ї інстанції норм матеріального та процесуального права, і не заперечує правильність та законність оскаржуваних судових актів, які відповідають чинному законодавству України і обставинам справи, підстави для скасування яких відсутні.