Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

Рішенням господарського суду Луганської області від 20.06.2008 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 31.07.2008 рішення від 20.06.2008 господарського суду Луганської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що встановити на місцевості межі наданої земельної ділянки неможливо, оскільки приміщення позивача має кутову конфігурацію та знаходиться всередині споруди.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ТОВ РМП "Таїр" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що господарськими судами порушені норми матеріального та процесуального права зокрема, ст.ст. 79, 198 Земельного кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 5, 19, 20, 25, 55 Закону України "Про землеустрій".

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарським судом встановлено, що за договором купівлі-продажу ТОВ РМП "Таїр" набуло право власності на 36/100 загальної площі виробничого приміщення, розташованого на вул. Менханізаторів, 2, площею 587,2 м2 (загальна площа).

Рішенням виконкому Севєродонецької міської ради №179 від 04.02.2003 ТОВ РМП "Таїр" передано в оренду земельну ділянку, площею 0,1581 га, терміном на 25 років. Площа земельної ділянки під вбудоване приміщення вирахувана розрахунково без встановлення меж в натурі, оскільки земельна ділянка, за даними державного земельного кадастру, по вул. Механізаторів.2, знаходиться у сумісному користуванні.

Пунктом 3.1 договору, сторони передбачили зобов??язання відповідача встановити на місцевості межі наданої земельної ділянки, за рахунок коштів орендаря.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про оренду землі" (чинної на час укладення договору оренди), договір оренди земельної ділянки набуває чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації.

У разі надання земельної ділянки в оренду в порядку відведення, договір оренди підписується після перенесення її меж у натурі (на місцевість).

Як встановлено господарським судом, при укладанні договору оренди земельної ділянки її межі не були визначені на місцевості, що підтверджується даними проекту відведення земельної ділянки, де у розділі "експлуатація земельних угідь" є примітка, що площа 0,1581 не зазначена на плані, а межі вбудованої частини приміщення не встановлюються на місцевості.

За даними Луганської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" (лист №160-р від 19.06.2008), в базі даних автоматизованої системи ведення Державного земельного кадастру інформація відносно земельної ділянки позивача відсутня, а за висновками Головного управління земельних ресурсів у Луганській області приміщення позивача має кутову конфігурацію та знаходиться всередині споруди, тому прокласти хід, закоординувати зворотні точки та провести весь комплекс необхідних робіт неможливо, тому також неможливо встановити межі земельної ділянки.

Невід’ємною частиною договору оренди земельної ділянки є проект відведення земельної ділянки, до складу якого входять план відведення земельної ділянки та акт встановлення та переносу в натурі (на місцевість) зовнішніх меж земельної ділянки.

Однак, актом встановлення та переносу в натурі (на місцевість) зовнішніх меж земельної ділянки узгоджено тільки розрахунок площі земельної ділянки. Встановлення та перенос в натурі (на місцевість) меж земельної ділянки не відбулося.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 31.07.2008 Луганського апеляційного господарського суду зі справи № 1/30 залишити без змін.