2-6/1411-2008 Про визнання договору про довірче управління майном дійсним - 12.11.2008 Прийняття

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ "Кримспецсільгоспмонтаж" про визнання договору про довірче управління майном від 15.02.2007 р. дійсним, мотивуючи свої вимоги тим, що останній ухиляється від нотаріального посвідчення вказаного договору, що дає підстави для його визнання дійсним у судовому порядку згідно зі ст. 220 Цивільного кодексу України.

Відповідач позов не визнав та подав зустрічну позовну заяву про визнання договору про довірче управління майном від 15.02.2007 р. недійсним у зв'язку з тим, що оспорюваний договір, як значна угода в розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , укладена керуючим санацією відповідача в процедурі санації без погодження з комітетом кредиторів, тобто з перевищенням своїх повноважень, а також можливість передачі будь-якого майна боржника в довірче управління не передбачена планом санації відповідача.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.02.2008 р. зустрічний позов прийнятий до спільного розгляду із первісним позовом.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.04.2008 р. (суддя Шкуро В.М.) у задоволенні первісного позову та у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення про відмову у первісному позові мотивовано тим, що договір управління майном не містить положення про вартість (ціну) майна, яке підлягає передачі, що є істотною умовою для даного виду договору, оскільки в рамках процедури санації боржника повноваження керуючого санацією боржника з розпорядження майном боржника, вартість якого перевищує один відсоток вартості усіх активів, є обмеженими згодою комітету кредиторів.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено з огляду на те, що підстави для захисту прав позивача за зустрічним позовом у обраний ним спосіб відсутні, оскільки спірний договір є нікчемним, тому не створює для його сторін жодних юридичних наслідків, а відтак не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача за цим позовом.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.06.2008 р. (судді: Заплава Л.М. -головуючий, Прокопанич Г.К., Фенько Т.П.) апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 задоволено частково, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.04.2008 р. змінено шляхом його скасування в частині відмови в задоволенні первісного позову фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, первісний позов фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 задоволено та визнано дійсним договір про довірче управління майном від 15.02.2007 р., а в іншій частині (в частині зустрічного позову) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.04.2008 р. залишено без змін.

Визнаючи спірний договір дійсним, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно з ст. 1035 Цивільного кодексу України вартість майна, що передається в управління, не є істотною умовою договору управління майном та такий договір не відноситься до тих угод, що укладаються за згодою комітету кредиторів.

Не погоджуючись з такою постановою, ВАТ "Кримспецсільгоспмонтаж" в особі ліквідатора звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.06.2008 р., а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.04.2008 р. залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована незастосуванням судом апеляційної інстанції спеціальних норм матеріального права, а саме ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, ч. 9 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та порушенням норм процесуального права.

На думку заявника касаційної скарги, для укладання договору довірчого управління майном в процедурі санації боржника необхідною умовою є отримання згоди комітету кредиторів боржника, а також вказаний договір є удаваною угодою, оскільки укладався з метою збереження майна до реєстрації права власності на нього.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

За змістом ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Отже, якщо угода виконана повністю або частково, а одна із сторін ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд на підставі ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України за вимогою сторони вправі визнати угоду дійсною.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" від 28.04.1978 р. № 3 (v0003700-78) , із змінами та доповненнями, вказане правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для її укладення були в наявності передбачені законом обмеження.

Відтак, при визнанні договору дійсним суд з'ясовує наявність всіх істотних умов угоди і відповідність їх чинному законодавству, а також перевіряє наявність передбачених чинним законодавством обмежень. Зокрема, такі обмеження можуть стосуватися повноважень особи на укладання угоди, переважного (пріоритетного) права на придбання майна, тощо.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, у провадженні господарського суду Автономної Республіки Крим знаходиться справи №2-6/2028.1-2006 про банкрутство боржника -ВАТ "Кримспецсільгоспмонтаж" та ухвалою цього суду від 20.01.2004 р. введена процедура санації боржника.

15.02.2007 р. між ВАТ "Кримспецсільгоспмонтаж" в особі керуючого санацією Біди В.А. (установник управління) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (управитель) укладено договір про довірче управління майном, згідно умов якого установник управління передає на визначений строк управителю майно для довірчого управління, а управитель зобов'язується здійснювати управління цим майном в інтересах установника управління.

За актом приймання-передачі від 15.02.2007 р. майно, що є предметом вказаного договору, передане фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно зі звітами про незалежну оцінку вартості частини майна боржника, яке передане в управління, здійснених 07.12.2006 р. та 25.12.2006 р. суб'єктом оціночної діяльності, вартість лише частини такого майна становить 939 592,00 грн., а відповідно до даних балансу боржника станом на 01.01.2007 р. вартість всіх активів боржника складає 9 767,7 тис. грн.

Отже, навіть вартість частини майна, яке передане в управління за договором про довірче управління майном від 15.02.2007 р., значено перевищує один відсоток балансової вартості активів боржника.

Однак, виходячи з приписів абз. 21 ст. 1, абз. 2 ч. 9 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", значні угоди, тобто угоди щодо розпорядження майном боржника, балансова вартість якого перевищує один відсоток балансової вартості активів боржника на день укладення угоди, укладаються керуючим санацією тільки за згодою комітету кредиторів, якщо інше не передбачено цим Законом або планом санації.

Як вбачається, інше не передбачено планом санації боржника.

Відтак, як вірно встановлено судом першої інстанції, для укладання такого договору про довірче управління майном необхідною умовою є отримання згоди комітету кредиторів боржника -ВАТ "Кримспецсільгоспмонтаж".

Втім, в рамках справи про банкрутство ВАТ "Кримспецсільгоспмонтаж" комітет кредиторів не погоджував укладення договору про довірче управління майном боржника.

Колегія суддів зазначає, що виведення активів боржника є одним із способів фінансового оздоровлення (відновлення платоспроможності) боржника, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

У зв'язку з чим, такі заходи повинні бути передбачені в затверджуваному судом плані санації боржника.

Проте, план санації боржника взагалі не передбачає укладання договору довірчого управління майном.

Між тим, само по собі призначення керуючого санацією боржника внаслідок відкриття процедури санації створює правовідносини з управління майном боржника.

Водночас одного лише волевиявлення керуючого санацією боржника недостатньо для укладання такого роду договорів, оскільки повноваження керуючого санацією щодо розпорядження майном боржника в процедурі санації обмежені планом санації та комітетом кредиторів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1031 Цивільного кодексу України договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Вищезазначене, свідчить про те, що недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору про довірче управління майном від 15.02.2007 р. пов'язане не з ухиленням відповідача від таких дій, а з неможливістю подати нотаріусу необхідні документи, зокрема згоду комітету кредиторів на укладання цього договору.

Вказане перешкоджає визнанню судом договору дійсним в порядку ст. 220 Цивільного кодексу України.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, в своїй постанові від 12.12.2006 р. у справі №15-19/216-05-7142.

За таких обставин справи колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції неправомірно було змінено рішення суду першої інстанції та задоволено первісний позов про визнання договору про довірче управління майном від 15.02.2007 р. дійсним, тому постанова суду апеляційної інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Щодо зустрічного позову про визнання договору про довірче управління майном від 15.02.2007 р. недійсним колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Враховуючи те, що сторонами договору про довірче управління майном від 15.02.2007 р. недодержано вимог закону про нотаріальне посвідчення договору та такий договір не може бути визнаний судом дійсним, він є нікчемним.

Згідно зі ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

При цьому, у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

У зв'язку з тим, що вказаним Кодексом не встановлено такого випадку для договору управління майном, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні зустрічного позову про визнання цього договору недійсним, оскільки у цьому разі визнання його недійсним судом не вимагається.

Відтак, постанова суду апеляційної інстанції в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції в такій частині відповідає чинному законодавству, тому підлягає залишенню без змін.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 215, 220, 1031 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 -- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Касаційну скаргу ВАТ "Кримспецсільгоспмонтаж" в особі ліквідатора задовольнити частково.

2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.06.2008 р. у справі №2-6/1411-2008 в частині зміни рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.04.2008 р. скасувати.