Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Гончарука П.А. (головуючого),

Вовка І.В.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірньої компанії"Газ України" Національної акціонерної компанії"Нафтогаз України" на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15 липня 2008 року у справі № 8/211-08 за позовом Дочірньої компанії"Газ України" Національної акціонерної компанії"Нафтогаз України" до Приватного комунально-побутового підприємства"Теплокомунсервіс" про стягнення заборгованості,-

У квітні 2008р. ДК"Газ України" НАК"Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до приватного комунально –побутового підприємства"Теплокомунсервіс" про стягнення 606539,66 грн. заборгованості, 55355,00 грн. пені, 184138,54 грн. інфляційних втрат, 32343,41 грн. 3 % річних за неналежне виконання договору № 06/05-2756 ТЕ17 від 30 грудня 2005р. та додаткових угод № 1 від 15 березня 2006р., № 2 від 13 жовтня 2006р. на постачання природного газу.

Рішенням господарського суду Київської області від 27 травня 2008р., залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15 липня 2008р., стягнуто з відповідача на користь позивача 606539,10 грн. заборгованості, 27667,59 грн. пені, 32343,43 грн. 3% річних, 184138,54 грн. інфляційних втрат, 8506,89 грн. державного мита та 114,28 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу з розстрочкою платежу на 24 місяці по 35804,57 грн. щомісяця, 35804,57 грн. останнього місяця. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення в частині надання розстрочки скасувати, та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у наданні розстрочки.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 30 грудня 2005р. сторонами укладено договір на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій. Згідно умов договору позивач зобов’язався передати у власність відповідачу у січні - квітні 2006р. природний газ в обсязі до 1600000 м3, а відповідач зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Щомісячний обсяг газу встановлено п. 2.1. договору.

Додатковою угодою № 2 строк дії договору продовжено до 31 грудня 2006р.

Відповідно до п.6.1. договору, оплата за природний газ та послуги його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожитий та транспортований обсяг газу здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Протягом 2006р. позивачем здійснено поставку природного газу відповідачу на загальну суму 1362323,10 грн.

Відповідач за отриманий природний газ розрахувався частково на суму 755784,00 грн. внаслідок чого виникла заборгованість на суму 606539,66 грн.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановивши дані обставини справи, враховуючи вимоги ст.ст. 525, 526, 692 ЦК України, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3 % річних слід задовольнити у повному обсязі. Суму пені, що підлягає до стягнення судом першої інстанції зменшено відповідно до ч. 3 ст. 83 ГПК України.

В частині заявлених позовних вимог попередні судові інстанції з достатньою повнотою встановили обставини справи, дійсні права і обов'язки сторін, і виходячи від встановленого та вимог закону дійшли до правильного висновку про часткове задоволення позову, а тому в цій частині рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду слід залишити без змін.

Проте, з висновками судів попередніх про надання розстрочки виконання рішення, відповідно до вимог п. 6 ст. 83 ГПК України, на вимогу відповідача у справі, погодитись не можна.

Пунктом 6 ст. 83 ГПК України, передбачено право суду, постановляючи рішення, відстрочити або розстрочити його виконання.

Підстави для відстрочки або розстрочки виконання рішення встановлені ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Для застосування передбачених цією нормою заходів, суду необхідно встановити чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

Приймаючи рішення про розстрочку виконання рішення, суд першої інстанції виходив не з того, що виконати рішення неможливо або з певних причин складно, а взяв до уваги негативні наслідки виконання такого рішення для відповідача, що суперечить вимогам ст. 121 ГПК України.

Наявність заборгованості перед відповідачем інших осіб, тяжкий його фінансовий стан, за змістом ст. 121 ГПК України, не є підставою для відстрочення виконання рішення.

На вказані порушення судом першої інстанції вимог ст. 121 ГПК України, суд апеляційної інстанції уваги не звернув.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду першої інстанції про розстрочку виконання рішення без змін, посилався на те, що заборгованість відповідача виникла у зв’язку з несплатою послуг з газопостачання населенням, що є порушенням вимог ст. 32 ГПК України, оскільки даних висновків суд припустився за відсутності відповідних доказів.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині надання розстрочки виконання рішення підлягають скасуванню, а у наданні розстрочки виконання рішення слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

Касаційну скаргу Дочірньої компанії"Газ України" Національної акціонерної компанії"Нафтогаз України" задовольнити.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15 липня 2008 року та рішення господарського суду Київської області від 27 травня 2008р. в частині надання розстрочки виконання рішення у справі № 8/211-08 - скасувати та відмовити у наданні розстрочки.

В решті судові рішення у справі –залишити без змін.