Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. -головуючого

Воліка І.М.,

Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ОСОБА_1на ухвалу Господарського суду Донецької області від 6 серпня 2008 року у справі № 9/108пд за позовомОСОБА_1а, м. Маріуполь, доОСОБА_2, м. Маріуполь та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Маранта", м. Маріуполь, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та відміну реєстрації права власності на нежитлове приміщення,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

У червні 2008 року позивач -ОСОБА_1 пред'явив у господарському суді позов до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Маранта" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та відміну реєстрації права власності на нежитлове приміщення.

Вказував, що він є засновником та учасником ТОВ "Азов - Триумф" з часткою у статутному капіталі товариства понад 40 %.

21.01.2004 між ТОВ "Азов -Триумф" в особі директора ОСОБА_3. (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) було укладено договір купівлі -продажу нежитлового приміщення (господарський двір), що розташоване під

№30-а по вул. Харлампієвській в м. Маріуполь.

Посилаючись на те, що вказаний договір від імені ТОВ "Азов -Триумф" укладений не уповноваженою особою, яка діяла за підробленими документами та всупереч інтересам товариства, - позивач просив визнати недійсними договір купівлі-продажу від 21.01.2004, укладений між ТОВ "Азов -Триумф" та ОСОБА_4, договір купівлі -продажу від 28.12.2004, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ "Фірма -Маранта" та відмінити реєстрацію права власності ТОВ "Фірма -Маранта" на нежитлове приміщення що розташоване під №30-а по вул. Харлампієвській в м. Маріуполь.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 6 серпня 2008 року (суддя Марченко О.А.) провадження у справі припинено на підставі п.1 ст. 80 ГПК України.

Ухвала мотивована посиланнями на те, що склад учасників спору не відповідає ст. 1 ГПК України, а спірні правовідносини є цивільно-правовими і не носять господарський характер.

У касаційній скарзі Кадава В.В., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, а саме: ст. 12 ГПК України, просить ухвалу скасувати та передати справу на розгляд по суті до господарського суду Донецької області.

Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно ст. 22 Закону України "Про судоустрій України", місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

З огляду на приписи вказаної норми та вимоги статей 1, - 4-1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Так відповідно до п.4 ч.1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Буквальне тлумачення п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК дає підстави для висновку, що до підвідомчості господарського суду віднесено відповідно до цієї норми дві категорії спорів: а) будь-які справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув; б) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, проте лише ті, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства.

Отже, позивачем та відповідачем в процесі господарського судочинства можуть бути, зокрема, фізичні особи -учасники корпоративних відносин.

За змістом вимог чинного законодавства під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Згідно ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Права учасника товариства також визначені ст. 116 ЦК України, ст. 88 ГК України та ст. 10 Закону України "Про господарські товариства".

Господарським судом встановлено, що сторони у справі не є учасниками корпоративних відносин, пред'явлений позов не стосується корпоративних прав позивача і має цивільно-правовий характер, оскільки стосується майнових відносин купівлі-продажу.

Враховуючи характер та суб'єктний склад спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що даний спір не підлягає вирішенню у господарських судах України і як наслідок провадження у справі підлягає припинення на підставі п.1 ст. 80 ГПК України.

Посилання касаційної скарги на ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 31.01.2007 у справі №2-638/07 про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1. до ОСОБА_2. та ТОВ "Маранта" про визнання угоди недійсною, яка вступила в законну силу, не дає підстав до порушення імперативно визначених законом правил підвідомчості та підсудності справ господарським судам.

Ухвала у справі винесена з дотриманням норм процесуального законодавства є законною та обґрунтованою, тому її слід залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 6 серпня 2008 року у справі № 9/108пд залишити без змін.