16/31 Про визнання недійсними договорів дарування частки у статутному капіталі СТОВ - 12.11.2008 Прийняття

У лютому 2008 року СТОВ "Лан" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2., ОСОБА_3., .,ОСОБА_4 ОСОБА_5. та приватного нотаріуса Карлівського районного нотаріального округу Пусан Т.В. про визнання недійсними з моменту укладення договорів дарування часток у статутному капіталі СТОВ "Лан".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачами 1, 2, 3, 4 - засновниками СТОВ "Лан" чинного законодавства, а саме: ст. 147 ЦК України, ст. 53 Закону України "Про господарські товариства", тобто, при виході з товариства відповідачі здійснили відчуження своїх часток третій особі без повідомлення інших учасників товариства шляхом укладення договорів дарування. Таким чином, при укладенні вказаних договорів дарування фактично було здійснено вихід учасників товариства без дотримання встановленої чинним законодавством та статутом товариства процедури виходу учасників з товариства. Отже, враховуючи положення ст. 215 ЦК України,

Доповідач: Волік І.М.

підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.03.2008, за клопотанням представникаОСОБА_1. до участі у справі було залучено в якості відповідача -ОСОБА_1

Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.04.2008 у справі № 16/31 (суддя Тимощенко О.М.) позовні вимоги задоволено; визнано недійсними з моменту укладення договори дарування частки у статутному капіталі СТОВ "Лан", а саме: договір дарування частки у статутному капіталі СТОВ "Лан" від 30.01.2008, укладений між ОСОБА_4. та ОСОБА_1., посвідчений 30.01.2008, приватним нотаріусом Карлівського районного нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 267; договір дарування частки у статутному капіталі СТОВ "Лан" від 30.01.2008, укладений між ОСОБА_3. та ОСОБА_1., посвідчений 30.01.2008 приватним нотаріусом Карлівського районного нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 264; договір дарування частки у статутному капіталі СТОВ "Лан" від 29.01.2008, укладений між ОСОБА_2. та ОСОБА_1., посвідчений 29.01.2008 приватним нотаріусом Карлівського районного нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 251; договір дарування частки у статутному капіталі СТОВ "Лан" від 01.02.2008, укладений між ОСОБА_5. та ОСОБА_1., посвідчений 01.02.2008 приватним нотаріусом Карлівського районного нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 290; провадження у справі в частині вимог СТОВ "Лан" до приватного нотаріуса Карлівського районного нотаріального округу Пусан Тетяни Володимирівни про визнання недійсними договорів дарування частки у статутному капіталі СТОВ "Лан" -припинено; стягнуто з відповідачів 1,2,3,4,6 державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.06.2008 (колегія суддів: головуючий -Федорчук Р.В., судді -Ткаченко Б.О., Лобань О.І.) рішення господарського суду Полтавської області від 11.04.2008 у справі № 16/31 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ОСОБА_1. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішенням господарського суду Полтавської області від 11.04.2008 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.06.2008 скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним положення п. 2.1 кожного з договорів дарування, яким сторони договору зобов'язують СТОВ "Лан" внести зміни в установчі документи та провести державну реєстрацію відповідних змін в Єдиному державному реєстрі, а врешті позовних вимог - відмовити. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуальних норм, що призвело до прийняття незаконних судових актів.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю - доповідача, представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підляга є до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно з Роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п.п. 1, 6 постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або, виходячи із загальних засад законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду не відповідають зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтуються на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у лютому 2000 року внаслідок реорганізації КСП ім. Енгельса було створене СТОВ "Лан". Засновниками товариства виступили чотири фізичні особи.

Згідно з виписки протоколу № 7 зборів засновників СТОВ "Лан" від 18.07.2007 вбачається, що внаслідок смерті одного із учасників товариства до складу товариства було прийнято його спадкоємців ОСОБА_5. таОСОБА_3

Відповідно до нової редакції статуту, статутний фонд товариства становить 34 774 грн. та розподіляється між учасниками товариства наступним чином:

- ОСОБА_10- майно, що належить йому на праві власності - Комбайн СК-5 "Нива", культиватор УМСК-5, всього на суму 10 164,00 грн., що становить 29 % в статутному капіталі товариства;

- ОСОБА_2 - майно, що належить йому на праві власності - трактор Т-40 на суму 3 317,00 грн., що становить 10 % в статутному капіталі товариства;

- ОСОБА_6 - майно, що належить йому на праві власності -склад запасних частин, токарний станок, всього на 6 956,00 грн., що становить 20 % в статутному капіталі товариства;

- ОСОБА_3- майно, що належить їй на праві власності - склад запасних частин, токарний станок, всього на суму 6 956,00 грн., що становить 20 % в статутному капіталі товариства;

- ОСОБА_4- майно, що належить йому на праві власності - автомобіль САЗ 3507, очисна машина СМ-4,5 всього на суму 7 381,00 грн., що становить 21 % в статутному капіталі.

Також, судами встановлено, що 08.01.2008 позивачем отримано цінного листа від приватного нотаріуса Карлівського районного нотаріального округу Пусан Т.В. з вкладеними до нього копіями заяв учасників СТОВ "ЛАН", з яких позивачу стало відомо про укладення відповідачами в період з 29.01.2008 по 01.02.2008 договорів дарування часток статутного капіталу товариства третій особі, а саме: ОСОБА_2 29.01.2008 уклав договір дарування 10 % статутного капіталу ТОВ "Лан" вартістю 3 317,00 грн. на користь ОСОБА_1.; ОСОБА_330.01.2008 уклала договір дарування 20 % статутного капіталу ТОВ "ЛАН" вартістю 6 956,00 грн. на користьОСОБА_1.; ОСОБА_430.01.2008 уклав договір дарування 21 % статутного капіталу ТОВ "ЛАН" вартістю 7 381,00 грн. на користьОСОБА_1.; ОСОБА_6 01.02.2008 уклав договір дарування 20 % статутного капіталу ТОВ "ЛАН" вартістю 6 956,00 грн. на користьОСОБА_1.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що зазначені договори дарування укладені з порушенням вимог законодавства при виході учасника із товариства і є такими, що порушують права позивача, оскільки укладені без згоди інших учасників товариства, як передбачено ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" та відповідачі завчасно не повідомили товариство про свій вихід, як передбачено ч. 1 ст. 148 ЦК України. Порушення передбаченого законодавством порядку виходу учасника порушує права позивача та його інших учасників, оскільки враховуючи положення ч. 5 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" та ч. 4 ст. 147 ЦК України, передбачено право товариства придбати частку учасника та подальший обов'язок товариства реалізувати вказану частку іншим учасникам чи третім особам. При цьому, суди попередніх інстанцій прийшли до суперечливих висновків про недійсність договорів дарування на підставі ст. ст. 202, 203, 204 ЦК України.

Однак, колегія суддів з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитися не може з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК України, корпоративні права -це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Отже, корпоративні права виникають у особи, яка в обмін на майнову участь у господарській організації отримує право на частку в її статутному фонді (майні), тобто, носіями корпоративних прав у товаристві з обмеженою відповідальністю є учасники цих товариств

При цьому, перехід права на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю врегульовано ст. 147 ЦК України та ст. 53 Закону України "Про господарські товариства".

Відповідно до ч. 2 ст. 147 ЦК України та ч. 2 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частики (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Разом з тим, пунктом 3.6 статуту товариства встановлено, що учасники товариства мають право розпоряджатися своїми частками (їхніми частками) в статутному капіталі згідно з чинним законодавством. Право продати дарувати, обмінювати, заповідати не може бути обмежене. Віддати під заставу або будь-яким іншим чином обтяжити свою частку в Статутному капіталі учасник може лише зі згоди зборів учасників.

Так, абзацом другим ч. 2 ст. 147 ЦК України та ч. 3 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства", передбачено переважне право учасників товариства на купівлю частки (її частини) у статутному капіталі товариства, що відчужується. В силу вказаним приписам норм закону, передбачене переважне право на купівлю частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. При цьому переважне право не поширюється на відносини дарування, іншого безоплатного відчуження частки у статутному капіталі товариства, що регламентовано приписами п. 3.6 статуту товариства.

Враховуючи викладене колегія суддів зауважує, що положеннями статуту товариства встановлено інший порядок відчуження учасником товариства своєї частки у статутному капіталі ніж передбачено законом, зокрема, не може бути обмежено право учасника на дарування своєї частки. Проте, судами попередніх інстанцій не враховано вимоги діючого законодавства та дослідження фактичних обставин справи не ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Крім того, суди на підставі листа Карлівського районного суду Полтавської області від 01.02.2008 дійшли висновку, що приватний нотаріус -Пусан Т.В. допустила проведення нотаріальних дій без встановлення особи громадянина ОСОБА_2., який з 03.01.2008 знаходиться під вартою, а вказаний лист датований 01.02.2008, тоді як відчуження майна відбулося 29.01.2008. При цьому, враховуючи суперечливість тверджень сторін, суд в порушення ст. 38 ГПК України суд не витребував необхідні докази з Карлівського РВ УМВС України в Полтавській області про те, чи дійсно здійснювалося конвоювання ОСОБА_2. на зустріч з приватним нотаріусом для оформлення цивільно-правових відносин 29.01.2008.

Беручи до уваги, що господарськими судами попередніх інстанцій в по рушення ст. 43 ГПК України не були всебічно і повно розглянуті всі обставини справи та виходячи з повноважень касаційної інстанції щодо перевірки повноти встановлення обставин справи у рішенні або постанові господарського суду, пе редбачених ч. 2 ст. - 111-5 Господарського процесуального кодексу Украї ни, відсутність якої унеможливлює правильність застосування норм матеріаль ного права при вирішенні спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що прийняті у справі судові рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного повного та об'єктивного встановлення обставин справи, права та обов'язки сторін і, в залежності від встановлено та відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір.