Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

розглянув касаційну скаргу

У справі взяли участь представники сторін:

позивача: не з'явились

відповідача: Сирський С.В., довір. у справі

Рішенням господарського суду м.Києва від 12.03.2008 позовні вимоги задоволено: зобов?язано відповідача укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування готельного комплексу (суддя О.Хрипун).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2008 рішення місцевого суду скасовано і в задоволенні позову відмовлено. Постанова мотивована тим, що рада не приймала рішення про передачу позивачу земельної ділянки в оренду, а тому відсутні підстави для укладання договору оренди землі (судді: О.Моторний, В.Кошіль, В.Шапрана).

В поданій касаційній скарзі ТОВ "Левант" просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду. Вважає, що апеляційним судом неправильно оцінені надані у справі докази.

При наявності поданих до міської ради необхідних документів, остання всупереч вимогам ст.ст. 118, 123, 124 Земельного Кодексу України не розглянула клопотання позивача про надання землі в оренду в місячний термін і залишила його без розгляду. Залишення клопотання без розгляду може бути оскаржено в судовому порядку.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарський суд має право визнати акт державного чи іншого органу недійсним з підстав невідповідності його вимогам чинного законодавства або визначений законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів підприємства-позивача у справі.

Апеляційним судом встановлено наступне.

05.10.2005 Севастопольською міською радою було прийнято рішення № 4036 "Про надання згоди на розробку проекту відводу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Левант" на мисі Кришталевий для будівництва готельного комплексу". Цим рішенням позивачу надана згода на розробку проекту відводу земельної ділянки площею приблизно 0,4 га на мисі Кришталевий для будівництва готельного комплексу та встановлений шестимісячний строк на розробку та узгодження в установленому законом порядку проекту відводу земельної ділянки.

01.08.2006 рішенням Севастопольської міської ради № 593 рішення Севастопольської міської ради від 05.10.2005 № 4036 відмінено.

14.08.2006 рішенням Севастопольської міської ради № 2663 рішення Севастопольської міської ради від 01.08.2006 № 593 відмінено, строк дії рішення міської ради від 05.10.2005 № 4036 відновлений. Строк надання узгодженого у встановленому законом порядку проекту землеустрою з відводу земельної ділянки подовжений на два місяці з моменту прийняття даного рішення.

Позивачем не надано доказів прийняття Севастопольською міською радою рішення про передачу позивачу в оренду спірної земельної ділянки.

Позивач не скористався правом наданим ст.123 ЗК України і не оскаржував в судовому порядку залишення свого клопотання про надання земельної ділянки в оренду радою без розгляду і спонукання міської ради розглянути подане клопотання.

На спірні правовідносини поширюється дія ст. 4 Закону України "Про оренду землі" де зазначено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності є місцеві ради в межах повноважень, визначених законом. Статтею 124 Земельного Кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, підставою для укладання договору оренди землі є рішення орендодавця.

Порядок укладання договору оренди землі передбачений ст.16 ЗУ "Про оренду землі" відповідно якому розгляд заяви особи про надання землі в оренду і надання землі в оренду проводяться у порядку встановленому Земельним Кодексом України (2768-14) . Відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути оскаржено в судовому порядку.

Рішення ради про відмову у наданні земельної ділянки в користування має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів з питань містобудування та землеустрою.

Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам зі зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, установленому ст.ст. 118, 123 Земельного Кодексу України.

З огляду на встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції правильно вказує, що отримання позивачем права на розроблення проекту відведення земельної ділянки це тільки один з етапів для можливого отримання в подальшому права на оренду земельної ділянки. Відповідно ст.16 ЗУ "Про оренду землі" сторони укладають договір оренди землі лише в разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду. У даному випадку, як встановлено попередніми судовими інстанціями, орендодавець –Севастопольська міська рада рішення про передачу позивачу спірної земельної ділянки в оренду не приймала (як і рішення про відмову).

Колегія суддів дійшла висновку, що справа розглянута судом апеляційної інстанції відповідно встановленим обставинам, наданим та дослідженим доказам з правильним застосуванням норм земельного законодавства, що регулюють порядок укладання договору оренди землі (постанова ВСУ від 20.02.07 у справі №31/382-40/391).

Підстави для скасування постанови апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу ТзОВ "Левант" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.08 у справі № 32/80 без змін.