25-28/21-07-365 Про визнання права власності на частину міжгосподарського тваринницького комплексу - 11.11.2008 Прийняття

Фермерське господарство "Лібера" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Батьківщина" про визнання договору купівлі-продажу від 17.08.2006 року дійсним.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.02.2007 року у справі № 28/21-07-365 задоволено позов Фермерського господарства "Лібера", визнано дійсним договір купівлі-продажу від 12.09.2006 року частини тваринницького комплексу "Живпром", розташованого за адресою: Одеська область, місто Арциз-2, яка складається з: адміністративної споруди, вагової № 1, склад № 1, № 2, корпус № 1, № 8, будівлі їдальні.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.06.2007 року вказане судове рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

03.10.2007 року третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Юридична компанія "Юніком-Південь" звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до Селянського фермерського господарства "Лібера" та Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Батьківщина" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 17.08.2007 року майна тваринницького комплексу "Живпром", укладеного між КФГ "Лібера" та СВК "Батьківщина"; визнання за позивачем права власності на частину міжгосподарського тваринницького комплексу "Живпром" розташованого у м. Арциз-2 Одеської області, і яка складається з : адміністративної будівлі, корпусів №№ 1, 2, 5, 6, 7, 8, вагових № 1, 2, бойні, силососховища, жижозбірники, столової, складів № 1, 2, вежі Рожновського № 1, 2, та металевої бочки 1 шт., гаражів та про виселення КФГ "Лібера" із міжгосподарського тваринницького комплексу "Живпром" розташованого у м. Арциз-2 Одеської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 1999 році Юридична компанія "Юніком-Південь" придбала частину тваринницького комплексу "Живпром" у ВТФ "Агроімпекс", що підтверджується договором купівлі-продажу та актом приймання-передачі, у зв’язку з чим останнє вважає себе власником спірного майна і як власник має право захищати своє право відповідно до статей 16, 392, 371 Цивільного кодексу України.

Зокрема, тертя особа вважає недоведеним той факт, що продавець за договором від 17.08.2006 року, а саме Сільськогосподарський виробничий кооператив "Батьківщина" є власником майна, оскільки акт розпаювання майна КСП "Прогрес" поміж господарствами-пайовиками, протокол зборів пайовиків, лист адресований Голові Управління сільського господарства та продовольства Арцизької райдержадміністрації В.Л.Юрченко про те, що господарства, не мають претензій щодо проведення розпаювання та просять затвердити акт, не є належними доказами наявності у Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Батьківщина" на момент укладення договору купівлі-продажу від 17.08.2006 року права власності на оспорюване майно, так як КСП "Прогрес" було реорганізовано у АГЗТ "Прогрес" і Юридична компанія "Юніком-Південь" була акціонером останнього та відомостями щодо розпаювання не володіла.

Крім того, третя особа зазначила, що акт розпаювання не підписувався і не складався, тому Сільськогосподарський виробничий кооператив "Батьківщина" ніколи не ставало власником майна, яке було продано Фермерському господарству "Лібера".

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.12.2007 року у справі № 25-28/21-07-365 задоволено позов Фермерського господарства "Лібера" до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Батьківщина" про визнання договору дійсним, а третій особі, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Юридична компанія "Юніком-Південь" в задоволенні позову до Фермерського господарства "Лібера" та до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Батьківщина" відмовлено.

За апеляційною скаргою Юридичної компанії "Юніком-Південь" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.03.2008 року залишено без змін.

Юридична компанія "Юніком-Підень" звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.03.2008 року у справі № 25-28/21-07-365, справу скерувати на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про те, що постанова є незаконною та винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши доповідь судді –доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в ухвалі у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи 17.08.2006 року між Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Батьківщина" та Фермерським господарством "Лібера" був укладений договір купівлі-продажу, умовами якого передбачено, що продавець продає, а покупець купує індивідуально визначене майно у вигляді нежитлових приміщень, розташованих в межах території, що знаходиться за адресою м. Арциз-2, тваринницький комплекс "Живпром", який належить продавцю на праві спільної дольової власності, розділеної в натурі між власниками, об’єктом купівлі-продажу є адмінбудівля, вагова № 1, склади №№ 1, 2, корпуси №№ 1, 8 та будівля столової.

Ціна об'єкта купівлі-продажу складає 8450,00 грн. Передача об'єкта купівлі-продажу від Продавця до Покупні здійснюється в день підписання цього договору. Факт передачі об'єкта купівлі-продажу підтверджується актом прийому-передачі, який складається і підписується сторонами. Право власності на об'єкт купівлі-продажу переходить до Покупця з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі, при цьому, першою підписує акт сторона, що передає, другою - сторона, що приймає (п.п. 3.1., 4.1., 4.2. договору).

Судами також встановлено, що умови договору сторонами виконано повністю, що вбачається з доданої до матеріалів справи квитанції до прибуткового касового ордеру від 20.08.2006 р., від 18.08.2006 р., відповідно до яких СГВК "Батьківщина" прийнято від позивача грошові кошти за набуте майно згідно договору купівлі-продажу тваринницького комплексу "Живпром" в сумі загалом 8540,00 грн. та акт від 23.08.2006 р. приймання-передачі від СВК "Батьківщина" ФГ "Лібера" частини тваринницького комплексу "Живпром", розташованого в м. Арциз-2, Одеської області в складі: адміністративної будівлі, вагової № 1, корпусів №№ 1, 8, столової, складів №№ 1, 2, башти Рожновського № 1.

Однак, відповідач в свою чергу відмовився здійснювати нотаріальне оформлення договору купівлі-продажу з посиланням на відсутність технічної документації на об’єкти нерухомості та документів по оцінці майна, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції до суду надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору -ЮК "Юніком-Південь" до ФГ "Лібера", СГВК "Батьківщина" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 17.08.2006 р., укладеного між СФГ "Лібера" та СГВК "Батьківщина", визнання права власності на частину міжгосподарського тваринницького комплексу "Живпром", розташованого у м. Арциз-2, Одеської області, який складається з: адміністративної будівлі, корпусів №№ 1, 2, 5, 6, 7, 8, вагових №№ 1, 2, бойні, силосховища, жижозбірників, столової, складів №№ 1, 2, вежі Рожновського №№ 1,2, та металевої бочки, гаражів, виселення ФГ "Лібера" із міжгосподарського тваринницького комплексу "Живпром", розташованого у м. Арциз-2, Одеської області.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до пункту 1.1., частини 1 пункту 4.1. Статуту Колективного сільськогосподарського підприємства "Прогрес", зареєстрованого Розпорядженням представника Президента України в Арцизькому районі Одеської області за № 56 від 18.02.1993 р., Колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об'єднанням господарств пайовиків і громадян для спільного виробництва сільськогосподарської та іншої продукції та діє на засадах підприємництва та самоврядування. Земля, все майно підприємства - громадські будівлі, споруди, трактори, комбайни та інші машини, обладнання, транспортні засоби, житлові будинки, продуктивні та робочі тварини, посіви, багаторічні насадження, вироблена продукція, грошові кошти, цінні папери та інше майно, належать на праві спільної дольової власності його членам, а підприємству - на праві повного господарювання і після відшкодування дольових внесків дольовикам - учасникам.

З матеріалів справи, зокрема, з реєстраційної картки Колективного сільськогосподарського підприємства "Прогрес" від 18.02.1993 року, вбачається, що серед засновників підприємства зазначено і КСП "Батьківщина".

До того, з протоколу зборів уповноважених представників дольовиків КСП "Прогрес" від 14.02.1996 р. вбачається, що на зборах були прийняті рішення: про створення комісії із п'яти членів представників господарств-дольовиків для розподілу будівель та споруд тваринницького комплексу по їх остаточній балансовій вартості, пропорційно розмірам частки кожного пайовика на момент останньої інвентаризації (01.12.1994 р.); комісії приступити до підрахунку та розподілу часток відповідно балансової вартості будівель та споруд; акт розпаювання, підписаний членами комісії та затверджений головою районного управління сільського господарства та продовольства вважати невід'ємною частиною даного протоколу та документом, який надає право володіння і розпорядження виділеним в натурі майном кожному із дольовиків.

Згідно акту розпаювання майна КСП "Прогрес" між господарствами-дольовиками, засвідченого начальником управління сільського господарства і продовольства Юрченко В.Л. 28.02.1996 р., вбачається, що розмір частки КСП "Батьківщина" в майні КСП "Прогрес" станом на 01.12.1994 р. складає 3262990 крб., якій відповідає корпуси №№ 1. 8, столова, склад №№ 1, 2, вагова № 1, адмінбудівля.

При цьому, судами встановлено, що з актом розпаювання КСП "Батьківщина" було ознайомлено та заперечень щодо розподілу часток не надходило, про що свідчить наявний в матеріалах справи лист останнього від 21 .02.1996 р. № 17/02-96, адресований Голові районного управління сільського господарства і продовольства Юрченко В.Л. Такі ж листи на адресу районного управління сільського господарства та продовольства направлялись іншими господарствами, а саме КСП "Першотравневе", КСП "Південне".

06.03.2000 року Арцизською районною державною адміністрацію був зареєстрований Статут Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Батьківщина" пунктом 2.1. якого передбачено, що СВК є юридичною особою відповідно до чинного законодавства України; СВК створюється в процесі реорганізації та є юридичним правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства "Батьківщина".

Надіслані Арцизською районною державною адміністрацією листом від 30.11.2007 року № 02-21-1792 документи, а саме акт оцінки вартості пайового фонду СВК "Батьківщина" на 01.03.2000 року баланс СВК "Батьківщина" станом на 01.10.2004 року, розшифровка акта вартості пайового фонду СВК "Батьківщина" станом на 01.01.2000 року, інвентаризаційний опис майна СВК "Батьківщина" станом на 01.03.2000 року, містять дані стосовно обліку СВК "Батьківщина" майна, отриманого в процесі розпаювання КСП "Прогрес", а саме адміністративної будівлі, вагової № І, корпусів №№ 1, 8, столової, складів №№ 1, 2, башти Рожновського № 1, як в подальшому СВК "Батьківщина" було відчужено за договором купівлі-продажу від 17.08.2006 року ФГ "Лібера".

Врахувавши вищенаведені документи суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку щодо набуття СВК "Батьківщина" за результатами проведеного розпаювання КСП "Прогрес" оспорюваного майна та правомірну його подальшу продаж ФГ "Лібера" за договором купівлі-продажу від 17.08.2006 року.

Відповідно до статті 655, частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав (ст. 655, п. 1 ст. 656 ЦК України).

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (ст.ст. 657, 658 ЦК України).

Згідно пп. 2 п. 1 ст. 208, п. 1 ст. 209 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочин між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу. Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

У разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, або одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається (ст. 220 ЦК України).

Врахувавши наведені норми законодавства та обставин справи, за умови фактичного виконання сторонами договору купівлі-продажу від 17.08.2006 року та відсутність його нотаріального посвідчення, попередні судові інстанції дійшли висновку про наявність підстав для визнання договору купівлі-продажу від 17.08.2006 року дійсним, у зв'язку з чим задовольнили позовні вимоги ФГ "Лібера".

Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком за слідуючих підстав.

Згідно зі статтею 55 Закону України "Про нотаріат" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється. При посвідченні угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна.

Пунктом 63 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року №20/5 (z0283-04) , передбачено, що крім правовстановлювального документа на житловий будинок, садибу та інше нерухоме майно (за винятком земельної ділянки), якщо воно підлягає реєстрації, нотаріус вимагає документи, передбачені наказом Міністерства юстиції України "Про надання витягів з Реєстру прав власності на нерухоме майно та оформлення свідоцтв про право власності на нерухоме майно на спеціальних бланках" від 20 вересня 2002 року N 84/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20 вересня 2002 року N 773/7061 (z0773-02) (із змінами і доповненнями, унесеними наказом Міністерства юстиції України від 23 жовтня 2002 року N 92/5 (z0846-02) ), а в сільській місцевості, де інвентаризація не проведена, - довідку відповідного органу місцевого самоврядування з викладенням характеристики відчужуваного нерухомого майна.

Згідно пункту 64 цієї ж Інструкції якщо з поданих нотаріусу документів випливає, що житловий будинок, будівля, споруда інше нерухоме майно збудоване (або будується) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, нотаріус відмовляє в посвідченні договору відчуження житлового будинку та іншого нерухомого майна.

Судами при розгляді справи встановлено, що відповідач відмовився здійснювати нотаріальне посвідчення договору в зв'язку з відсутністю у нього технічної документації на об'єкт нерухомості та документів по оцінці майна (а.с.8 т.1).

За таких обставин, недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу від 17.08.2006 року пов'язане не з ухиленням відповідача від таких дій, а з неможливістю подати нотаріусу необхідні документи, в зв'язку з чим суди безпідставно задовольнили позовні вимоги про визнання договору дійсним.

Відносно позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами, суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення його вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 17.08.2006 року майна тваринницького комплексу "Живпром", укладеного між ФГ "Лібера" та СВК "Батьківщина", визнання за ЮК "Юніком-Південь" права власності на спірне майно виходячи з відповіді Арцизького бюро технічної інвентаризації від 23.07.2007 року вх. № 17375 про відсутність реєстрації в книгах реєстрації власників нерухомого майна та в Реєстрі прав власності Арцизького бюро технічної інвентаризації нерухомого майна тваринницького комплексу "Живпром" за адресою: м. Арциз-2, а відповідно і не доведеними ЮК "Юніком-Південь" порушення ФГ "Лібера" чи СВК "Батьківщина" його прав.

Касаційна інстанція погоджується з таким висновком, оскільки виходячи з принципів цивільного права захисту підлягає порушене суб'єктивне матеріальне право.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не довів порушення будь-яких своїх прав, в тому числі володіння, користування та розпорядження спірним майном, з чого відповідно статті 317 Цивільного кодексу України складається зміст права власності, а тому, враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення та постанови в цій частині.

Що стосується вимог про визнання недійсним договору від 17.08.06 року, то відповідно статті 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, в зв'язку з чим згідно частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України визнання такого правочину недійсним не вимагається.

На підставі викладеного, враховуючи обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, касаційна інстанція дійшла висновку, що рішення господарського суду Одеської області від 17.12.2007 року та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 04.03.2008 року підлягають скасуванню в частині задоволення первісного позову, а у задоволенні вимог в цій частині слід відмовити. В решті рішення та постанова підлягають залишенню без змін з урахуванням мотивів, викладених у даній постанові.

Твердження заявника про порушення судами норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим не приймаються колегією суддів до уваги.

Керуючись статтями 111-7, пунктом 2 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Одеської області від 17.12.2007 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.03.2008 року у справі № 25-28/21-07-365 господарського суду Одеської області скасувати в частині задоволення первісного позову.